Ухвала суду № 64780879, 09.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4541/15 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/783/813/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ "ВіЕсБанк" про визнання недійсним договору кредиту,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 16 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору кредиту відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також вважає, що суд зобов"язаний був залучити до розгляду справи в якості третьої особи поручителя по кредитному договору ОСОБА_4 В апеляційній скарзі просить рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Окрім цього, 03 лютого 2017 року від ОСОБА_3 поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з розірванням договору про надання юридичних послуг із своїм представником та необхідністю пошуку нового фахівця в галузі права для надання юридичної допомоги, однак, колегія суддів враховуючи, що апелянт будучи повідомленим про час та дату розгляду справи ще 17 січня 2017 року, мав достатньо часу для укладення договору про надання правової допомоги, а також строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, вважає за необхідне відхилити таке клопотання та продовжити розгляд справи без участі апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 15.07.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Електрон Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", було укладено кредитний договір № КБ 50846, згідно якого з позивачу було надано кредит у розмірі 170000.00 євро з кінцевим строком погашення до 14.07.2028 року. 15.07.2008 року до Кредитного договору було підписано Додаток № 1 (графік погашення заборгованості) та Додаток № 2 (розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту).

Згідно копіями Заяви - Анкети заповненої Позивачем від 03.06.2008 року, кожен аркуш якої підписаний заявником, Анкети - Опитувальника (Додатку № 2 до Заяви - Анкети), Додатком №1 до Заяви - Анкети, Повідомлення про надання споживачеві достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту (Додаток № 2 до Кредитного договору), такі підписані ОСОБА_3

Постановляючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд виходив з тих обставин, що позивачем не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

З такими висновком колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 214 ЦК України).

Частиною 1 ст.215 ЦК встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

В свою чергу ст. 203 ЦК України встановлює вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно положення ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитуваннязкоротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як вбачається з договору кредиту позивачу було надано інформацію щодо всіх умов договору. Так, в договорі послідовно та докладно викладено всі права та обов'язки сторін, правила нарахування процентів і комісій, наслідки за порушення умов договору.

Окрім того, в розділі 10 Кредитного договору, Позичальник - Позивач повторно наголосив на тому, що погоджується з істотними умовами договору, свою дієздатність та правоздатність, а також про факт підтвердження повідомлення Позивача у письмовій формі про умови кредитування у Банку.

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог ст.ст. 638, 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Підписавши кредитний договір, Заяви - Анкети заповнені Позивачем від 03.06.2008 року, кожен аркуш якої підписаний заявником, Анкети - Опитувальника (Додатку № 2 до Заяви - Анкети), Додатком №1 до Заяви - Анкети, Повідомлення про надання споживачеві достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту (Додаток № 2 до Кредитного договору), сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, дотрималися передбаченої ст.1055 ЦК України форми договору, вимоги виконати інші умови чи зобов'язання, ніж ті, які передбачені кредитним договором, банком не заявлялися.

Щодо укладення договору в іноземній валюті статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницю України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і порядку встановленому законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який фактично без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлюється вимогами спеціального законодавства, зокрема на момент укладення договору Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет Кабінету Міністрів України).

У той час, стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначає, що кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. А статті 47 та 49 даного Закону визначають операції Банків з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валют, яка використовується. А вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

В свою чергу стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України визначає, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України, і на момент укладення договору операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 Декрету.

З наведеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо наявності «індивідуальної ліцензії» на здійснення даного роду банківських операцій, що виставлено вимоги щодо терміну та суми такихкредитів перевищують, встановлені законодавством межі, однак на дату укладення договорузаконодавством не визначено такі межі.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБ України індивідуальнихліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБ України від 14.10.2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

На момент укладення даного кредитного договору ВАТ «Електрон Банк» отримав банківську ліцензію за № 31 від 13.12.2001 року та відповідні дозволи.

Колегія суддів приймає до уваги, що перед підписанням кредитних договорів позичальник не був обмежений у праві ознайомитись з умовами кредитування та будь-якими іншими продуктами, що пропонувались Банком, а також порівняти умови кредитування, що пропонувалися з кредитними продуктами інших банків.

Таким чином, спірний договір на час укладення за своїм змістом і формою відповідає вимогам, встановленим законом для таких видів договорів, при цьому права позичальника порушені не були, а підстав для визнання їх недійсними немає.

Наявність підписаного обома сторонами кредитного договору свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір та розуміли його, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі. При укладенні договорів позивачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору на вкрай невигідних для себе умовах.

З приводу міркувань апелянта щодо складної фінансово-економічної ситуації в Україні та поважності неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, останнього є безпідставними. Кредит був наданий банком в іноземній валюті, при цьому діючим законодавством не передбачений стабільний курс Євро. Разом з тим, зміна обставин, на які посилається позивач жодним чином не пов'язана з умовами виконання договору.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, спростував усі доводи позовної заяви на які покликався позивач як на підстави для задоволення позову, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 правильності висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 вересня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 16 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2