Рішення № 64780716, 09.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/295/16 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 22-ц/783/798/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Куцику І. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а:

26 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, у якому просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, який помер 07 січня 2014 року , терміном на три місяці з часу набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 січня 2014 року помер його рідний брат - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Червоноград, вул. Бандери, 7/115, Львівської області. Він є спадкоємцем майна померлого за законом, однак пропустив встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки проживає в іншій країні, спілкувався із покійним вкрай рідко, виключно у телефонному режимі, відтак йому не було відомо про смерть брата. Зазначав, що протягом 2014 року та 2015 року намагався звязатися з братом, однак його спроби виявилися марними. Однак вважав, що якби з братом щось сталося, то на телефонні дзвінки повинна була б відповісти ОСОБА_2, з якою його померлий брат перебував у цивільному шлюбі. 30.03.2015 року позивач направляв в Україну на адресу місця проживання брата телеграму, а 22.04.2015 року лист з повідомленням про вручення, однак відповіді не отримав. Про факт смерті брата він дізнався лише у кінці 2015 року через свого представника, якому доручив зясувати причини невиходу брата на зв'язок. Одночасно йому стало відомо про те, що право на спадкування після смерті ОСОБА_4 отримала ОСОБА_2, а також про те, що на імя брата є грошові вклади. На його думку, наведені вище причини є поважними для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визначено ОСОБА_3 додатковий строк - три місяці для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер 07.01.2014 року.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2

Вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що доказів поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивачем надано не було, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер 07.01.2014 року. Вважає, що про смерть брата позивачу було відомо, а відтак ОСОБА_3 мав можливість своєчасно у визначений законом шестимісячний строк подати заяву про прийняття спадщини. Судом першої інстанції помилково не взято до уваги заяву рідної сестри позивача ОСОБА_5, яка як і позивач, проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, зі змісту якої вбачається, що позивачу ще з січня 2014 року було відомо про смерть його брата ОСОБА_4

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобовязує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВСУ від 14 вересня 2016 р. (№ 6-1215цс16)«…якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні». Згідно правової позиції, висловленій Верховним судом України при розгляді справи № 6-1486цс15 поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічна норма міститься також в п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. за N 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Встановлено, що 07 січня 2014 року у м. Червонограді Львівської області помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 09.01.2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Червоноградського міського управління юстиції у Львівській області серія І СГ № 344639, актовий запис № 17.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на таке спадкове майно: однокімнатну квартиру, що знаходиться по вул. Бандери, 7/115, в м.Червонограді Львівської області, на яку ОСОБА_4 30 березня 1994 року склав заповіт в користь ОСОБА_5; грошові вклади у ТВБВ на рахунках № 12625- залишок 76,24 грн., № 10013/0142 на рахунку № 26204049126213 - залишок 75133,63 грн., № 10013/0144 на рахунку КВ 20706 - залишок 5214,70 грн. На рахунок № 26204049126213, № КВ 1293 складено заповідальне розпорядження в користь позивача (а.с.51).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Уфи Республіки Башкортостан Російської Федерації від 08.06.2016 року встановлено, що ОСОБА_3 є рідним братом ОСОБА_4, який помер 07.01.2014 року.

Рішенням Черовноградського міського суду Львівської області від 20.06.2014 року встановлено факт проживання понад п»ять років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім»єю з ОСОБА_4, який помер 07.01.2014 року.

07.07.2014 року Червоноградською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_4, який помер 07.01.2014 року, заведено спадкову справу № 254/2014.

Нотаріально посвідченою заявою (нотаріусом нотаріального округу м. Уфи Республіки Башкортостан ОСОБА_6Б.) від 30.05.2014 року ОСОБА_7 (рідна сестра позивача) відмовилася від належної їй долі в спадковому майні після смерті свого брата 14.10.2014 року Червоноградською державною нотаріальною конторою на ім»я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру № 115, що знаходиться у м.Червонограді по вул.Ст.Бандери, 7, Львівської області.

На інше майно свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

24.02.2016 року нотаріусом нотаріального округу м.Уфи Республіки Башкортостан ОСОБА_6, посвідчено справжність підпису гр.ОСОБА_5 на заяві, адресованій Червоноградському міському суду Львівської області, у якій остання підтверджує, що її брат ОСОБА_3 (позивач у справі) в кінці січня 2014 року, навідуючи її, повідомив їй про смерть їх рідного брата ОСОБА_4, дану інформацію йому повідомила ОСОБА_2 (а.с.111)

Відповідно до ст. 45 Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних, і кримінальних справах, укладеною між державами - членами СНД у м. Мінську 22.01.1993 року, право спадкоємства нерухомого майна визначається за законодавством договірної сторони на території якої знаходиться таке майно.

Згідно із ст. 13 Конвенції документи, які на території однієї із договірних сторін виготовлені або засвідчені установою чи спеціально на то уповноваженою особою в межах їх компетенції і в передбаченій формі та скріплені печаткою, приймаються на території іншої сторони без будь-якого спеціального застереження. Документи, які на території однієї із сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на території іншої договірної сторони доказовою силою офіційних документів (ч.2 ст.13 Конвенції).

Аналізуючи нотаріально посвідчену нотаріусом нотаріального округу м.Уфи Республіки Башкортостан ОСОБА_6 заяву ОСОБА_5 від 24.02.2016 р., у якій остання підтверджує, що її брат ОСОБА_3 в кінці січня 2014 року повідомив їй про факт смерті їх рідного брата ОСОБА_4, про що його повідомила ОСОБА_2 за допомогою електронного мобільного зв»язку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що така не є доказом в розумінні ст. 57 ЦК України, однак не вжив передбачених чинним ЦПК заходів для з»ясування цієї обставини, зокрема, шляхом допиту ОСОБА_5 судом Республіки Башкортостан в порядку

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, районний суд виходив з того, що у такого не було інформації про смерть спадкодавця, а відтак і час відкриття спадщини, а також проживання спадкоємця в іншій державі.

Однак, виходячи з положень статей 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими визначено порядок прийняття спадщини, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не надав суду доказів поважності пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а причини, наведені ним в обґрунтування позовних вимог не є поважними в розумінні положень ст. 1272 ЦК України та правових позицій, викладених в постановах ВСУ, прийнятих за результатами розгляду заяв про неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 1272 ЦК України, які в силу ст.360-7 ЦПК України є обов»язковими для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

ОСОБА_8