Рішення № 64780365, 16.02.2017, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1298/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Деменчук О. Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Торгівельне підприємство «ФОРТ», м.Житомир до ОСОБА_3, м.Овруч Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, про зобовязання повернути безпідставно набуте майно , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому, із врахуванням уточнення позовних вимог, просить на підставі статей 1212, 1213 ЦК України зобовязати відповідача повернути позивачу автомобіль КАМАЗ-55102, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіп ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать позивачу на праві власності, а у випадку відсутності у відповідача спірних транспортних засобів на час виконання рішення суду, стягнути з відповідача на користь позивача їх вартість у розмірі 168250 грн., мотивуючи тим, що спірні самоскид та причіп згідно із свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу належать позивачу на праві власності; оскільки спірне майно тимчасового не використовувалось у виробничій діяльності позивача між сторонами було досягнуто попередньої усної домовленості про оренду транспортних засобів з можливістю їх подальшого викупу відповідачем, у звязку з чим спірні самоскид та причіп фактично були передані відповідачу; проте договір оренди сторонами підписаний не був у звязку із відмовою відповідача від його укладення; письмову вимогу позивача повернути спірне майно відповідач проігнорував; оскільки передача спірного майна позивачем відповідачу відбулась на підставі усної домовленості про укладення у майбутньому договору оренди, який останній відмовився підписувати, та подальша поведінка відповідача свідчила про відсутність наміру його укладати, тому відповідач набув і утримує спірне майно без належних правових підстав.

Третя особа, будучи належно повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, клопотань не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи позовної заяви підтримав, просив її задоволити, з мотивів у ній наведених.

В судовому засіданні представник відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, мотивуючи тим, що спірні транспортні засоби відповідач фактично придбав за усним договором міни у третьої особи ОСОБА_4, відповідно до якого відповідач передав третій особі 70 куб.м. деревини в обмін на спірні транспортні засоби.

В судовому засіданні 22.11.2016 року свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у м.Овруч та працює механіком ПП «ОвручГазАвто» пояснив, що приблизно у 2013 році ОСОБА_3 орендував на території консервного заводу, що у м.Овруч, приміщення, в якому свідок ремонтував КАМАЗ, який перебував у розібраному стані; кому цей автомобіль належав він не знає.

В судовому засіданні 22.11.2016 року свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає у м.Овруч та працює водієм ПП «Світязь», пояснив, що десь приблизно у 2011-2013 роках він власним вантажним автомобілем притягнув з фірми, яка належала ОСОБА_4, до ФОП ОСОБА_7 КАМАЗ, який останній купив у ОСОБА_4; про обставину купівлі КАМАЗу ФОП ОСОБА_7 у ОСОБА_4 він знав по слухах; свідок брав участь у розібранні цього КАМАЗу; оскільки автомобіль був у дуже поганому стані, його зібрали назад та повернули ОСОБА_4; потім у 2013 році цей автомобіль на прохання ОСОБА_3 він притягнув на територію Овруцького консервного заводу.

В судовому засіданні 16.02.2017 року свідок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає у м.Овруч та працював зварювальником у ФОП Завадського, пояснив, що на території консервного заводу, що у м.Овруч, у травні 2013 року за вказівкою ОСОБА_3 ремонтував КАМАЗ та причіп до нього; ці транспортні засоби притягнули від ОСОБА_4 у дуже поганому стані, вони були не на ходу; свідок привів їх у технічно справний стан і на цих ТЗ виїхали у поля прибирати врожай.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків дослідивши та оцінивши докази у справі суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про реєстрацію автомобіля КАМАЗ-55102, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причепу ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_2, наданих на вимогу суду відповідачем, та підтверджується копією листа Територіального сервісного центру № 1841 Регіонального сервісного центу в Житомирській області МВС України № 815 від 20.05.2016 року, спірні транспортні засоби 19.09.2013 року зареєстровані за позивачем, тобто він є їх власником.

Сторони в судовому засіданні визнали обставину того, що спірні транспортні засоби - автомобіль КАМАЗ-55102, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причеп ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_2, перебувають у фактичному володінні відповідача.

З огляду на неукладення між сторонами письмового договору оренди, позивач просить зобовязати відповідача повернути йому безпідставно набуте майно автомобіль КАМАЗ-55102, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіп ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_2, а у випадку відсутності у відповідача спірних транспортних засобів на час виконання рішення суду, стягнути з відповідача на користь позивача їх вартість у розмірі 168250 грн., покликаючись, як на правову підставу своїх позовних вимог, на статті 1212, 1213 ЦК України.

Відповідач стверджує, що він набув спірне майно на законних підставах за договором міни, укладеним із третьою особою, а тому є його власником.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Обєктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України обєктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особами, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Частиною першою статті 206 ЦК України передбачає, що усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій форму. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Тоді як відповідно до ст.716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобовязання. Норми глави 54 ЦК України, якими врегульовано купівлю-продаж, не містять положень щодо форми договорів купівлі-продажу рухомого майна, як і інші глави ЦК щодо окремих видів зобовязань.

Згідно з пунктами 1,2,3,6 Правил державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (із змінами та доповненнями, у редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин), державна реєстрація автомобілів є обов'язковою для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх і здійснюється органами Державтоінспекції МВС. Пунктом 7 цих Правил передбачено, що власники транспортних засобів мають зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання. Відповідно до п.8 Правил, реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у визначеному законодавством порядку. Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах. Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Будь-яких документів, якими б обмінювались сторони між собою, чи одна із сторін із третьою особою у справі, з приводу вчинення правочинів щодо спірного майна матеріали справи не містять та сторонами суду не надано. Позивач, будучи власником спірних транспортних засобів, не знімав їх з обліку, а тому вважати, що він мав намір їх відчужувати чи уклав договір чи інший правочин на їх відчуження, немає правових підстав. Право відчуження майна належить лише його власнику. Оскільки третя особа не є власником спірного майна, а його власник позивач не уповноважував третю особу на відчуження майна іншим особам, зокрема відповідачу, і третя особа немає ніяких законних повноважень щодо розпорядження чужим майном, яке йому не належить, відтак, доводи відповідача, наведені у заперечення позовних вимог та в обґрунтування правомірності утримування в себе спірного майна, про те, що спірне майно набуте ним на підставі укладеного із третьою особою договору міни, не ґрунтуються на законі, є безпідставними та відхиляються судом.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що достатньою та належною правовою підставою набуття майна є саме правомірно укладений договір чи інший правочин.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобовязанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчить аналіз матеріалів справи та пояснення сторін, відповідач набув майно без достатніх правових підстав, у спосіб, що суперечить цивільному законодавству, з метою його використання у власних потребах та неповернення у майбутньому.

За таких обставин, посилання позивача на те, що спірне майно вважається отриманим відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, є обгрунтованим. Правовідносини сторін регулюються статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог.

Згідно з ст.1213 ЦК України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на викладене в сукупності, а також те, що на момент розгляду справи в суді безпідставно набуте відповідачем спірне майно фізично існує і позивачем не доведено обставини неможливості його повернення в натурі, яка тягне за собою відшкодування його вартості набувачем, відтак, позов в частині вимоги зобовязати відповідача повернути позивачу автомобіль КАМАЗ-55102, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіп ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_2, підлягає задоволенню. При цьому, враховуючи те, що представник позивача не підтримав (зняв з розгляду) раніше заявлене ним клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи на предмет визначення середньостатистичної ринкової вартості спірних транспортних засобів, стверджуючи, що вартість останніх становить: автомобіля КАМАЗ-55102, 1991 року випуску 142690 грн., причіпу ГКБ 8352, 1991 року випуску 25660 грн., що підтверджується витягами з електронної версії бюлетеня авто товарознавця; а відповідач (його представник) не заперечує проти такої вартості спірних транспортних засобів, суд вбачає за можливе наведену представником вартість спірного майна покласти в основу рішення.

Щодо позовної вимоги стягнути з відповідача на користь позивача вартість спірних транспортних засобів у розмірі 168250 грн. у випадку їх відсутності у відповідача на час виконання рішення суду, то у її задоволенні слід відмовити, ще й з тієї підстави, що така вимога є альтернативною до вимоги про повернення безпідставно набутого майна в натурі, а рішення суду, зокрема його резолютивна частина, повинно бути чітким, безумовним та визначеним, і прийняття альтернативних чи факультативних рішень законодавством України не передбачено.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3040 грн.

Тому керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити частково.

Зобовязати ОСОБА_3 повернути Приватному акціонерному товариству «Торгівельне підприємство «Форт» автомобіль КАМАЗ-55102, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 142690 грн., та причіп ГКБ 8352, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 25660 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Торгівельне підприємство «Форт» у відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2524 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Овруцький районний суд Житомирської області в Апеляційний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_9