Рішення № 64779743, 13.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2238/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 48 Доповідач Микитюк О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Кочетова Л.Г.,

ОСОБА_1

при секретарі Кучерявому О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності подружжя та встановлення порядку користування спільним майном подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2016 року,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати його приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією адресою площею 0,03га. В обґрунтування позову зазначив, що під час перебування у шлюбі із відповідачкою, але за особисті кошти, отримані від продажу належних йому на праві власності квартир, придбав спірне нерухоме майно.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, у якій просила визнати квартиру АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки площею 600кв.м. за цією адресою спільним майном подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного майна та встановити порядок користування квартирою. В обґрунтування позову зазначила, що майно придбане в шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою від 19 травня 2016 року позови обєднані в одне провадження (а.с.116).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2016 року у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, у решті вимог відмовлено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки площею 600кв.м. за цією адресою спільним майном подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину майна. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2016 року виправлена описка у рішенні щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову і відмову у зустрічному. Апелянт посилається на неповноту зясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що він довів придбання ним квартири і земельної ділянки за особисті кошти, 320000грн. (що було еквівалентно 40000 доларів США), які позичила йому дочка ОСОБА_4 Відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що вона вкладала кошти або працю у придбання цього майна.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 01.08.2006 року.

11 жовтня 2011 року на імя ОСОБА_2 за письмовою згодою ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу придбані ? частина житлового будинку №17 по вул.Прибережній в с.Іванівка Житомирського району за 162873грн. та ? частина земельної ділянки площею 600кв.м. за цією адресою за 20500грн. (а.с.19,27). Згідно нотаріально посвідченого договору про поділ будинку від 01.11.2011 року у власність ОСОБА_5 перейшла квартира №1 (а.с.23-24).

22 вересня 2010 року ОСОБА_2 продав належну йому на праві особистої власності (придбана 04.04.2006 року) квартиру АДРЕСА_2 за 57128грн.(а.с.75).

21 вересня 2011 року ОСОБА_2 продав належну йому на праві особистої власності (отримана в дар) квартиру АДРЕСА_3 за 60770грн.(а.с.44).

Згідно правових позицій Верховного суду України у справах № 6-612цс15, № 6-801цс16, №6-846цс16 норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

За наявності належних та допустимих доказів про те, що купівлі нерухомості у 2011 році передував продаж ОСОБА_2 належного йому майна на загальну суму 117898грн. та відсутності будь-яких доказів про те, що у подружжя на цей час були спільні кошти, достатні для придбання майна, або про їх спільну працю, спрямовану на придбання майна, суд першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст.360-7 ЦПК України не врахував правові висновки Верховного Суду України і не навів у рішенні мотивів щодо відступу від правової позиції.

Отже, рішення суперечить обставинам справи і нормам матеріального закону, його належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Особисті кошти ОСОБА_2 у придбанні спірної нерухомості вартістю 183373грн. становили 117898 грн., тобто 64/100 ідеальні частки, які є його особистою власністю. Доводи ОСОБА_2 про те, що розмір особистих коштів був більшим спростовується змістом нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2010 року та від 21 вересня 2011 року, які є чинними.

Решта 36/100 квартири №1 житлового будинку №17 по вул.Прибережній в с.Іванівка Житомирського району та ? частина земельної ділянки площею 600кв.м. є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу в рівних частках - по 18/100 кожному з подружжя.

Доводи апеляційної скарги щодо придбання спірного майна за кошти, позичені ОСОБА_4, не можуть бути взяті до уваги, оскільки позовні вимоги вказаною обставиною не обґрунтовувались (а.с.2-5).

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає частковому стягненню судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2804грн.68коп. ((1628грн.73коп.+1791грн.61коп.) х 82/100, де 1628грн.73коп. - 1% від вартості спірного майна).

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 247грн.56коп.(1375грн.29коп. х 18/100).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 243грн.30коп. (1218грн. 974грн.70коп.).

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів:

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2016 року в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати 64/100 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою площею 0,03 га, кадастровий номер 1822083000:07:002:1310, особистою власністю ОСОБА_2. Решту 36/100 ідеальних часток вказаного майна визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 82/100 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою площею 0,03 га, кадастровий номер 1822083000:07:002:1310.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 18/100 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою площею 0,03 га, кадастровий номер 1822083000:07:002:1310.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 2804грн.86коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 247грн.56коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 243грн.30коп.

В решті рішення залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: