Вирок № 64779132, 16.02.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/590/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Кирилюк А.І.,

за участю секретаря: Фрейдун А.М.,

прокурора: Бабій А.М.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016140060004024 про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, який зареєстрований: АДРЕСА_1, без визначеного місця проживання, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, 08.11.2016 року, близько 12.00 год., перебуваючи в приміщенні вагону № 17 потягу № 120 сполученням «Запоріжжя - Львів», на ділянці перед кінцевою зупинкою «Головний вокзал» у м. Львові, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс удар ножем в ліву ділянку тулуба ОСОБА_3, 1994 року народження, спричинивши у відповідності до висновку експерта № 2308 від 12.12.2016 року проникаюче ножове поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням діафрагми, що супроводжувалось накопиченням крові в них, накопиченням повітря в середостінні з забоєм серця середнього ступеня і накопиченням незначної кількості крові та повітря в серцевій сумці. Рана, яка проникала в плевральну та черевну порожнини утворилась від дії колючо - ріжучого предмета, могла виникнути від дії клинка ножа 08.11.2016 та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення згідно п. 2.1.3 ( й, к ) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у заподіянняі умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне в момент заподіяння, доведена повністю і його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який є тяжким злочином, особу винного, якийвідповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, неодружений, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, є бійцем-добровольцем, який брав участь у захисті територіальної цілісності та державного суверенітету на сході України, позитивну характеристику громадської організації «Дія», клопотання громадських організацій «Дія», «Автомайдан-Захід», «Жіноча сотня Львівщини», газети «Візитка Яроша-Захід», політичної партії «Правий сектор».

Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлені. Суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння розкриттю злочину, надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, а тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.121 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, беручи до уваги вищенаведені обставини, а також думку прокурора, який просить застосувати ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, та заяву потерпілого, який просив обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі.

При цьому, виходячи з переконання, що припинення протиправної поведінки та недопущення злочинів з боку ОСОБА_2 у майбутньому можливе за ефективного контролю його поведінки, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки передбачені ст.76 КК України.

У кримінальному провадженні прокурором заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 27 806, 13 грн. витрат Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на лікування потерпілого. В судовому засіданні обвинувачений визнав цивільний позов. З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що вказаний цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні балістичної, молекулярно-генетичної, криміналістичної експертиз під час здійснення досудового розслідування загалом складає 3.879,52 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави згідно ч.2 ст. 124 КПК України

Згідно ст.377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Керуючись ст.100, 128, 337, 368-371, 373-375, 377 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 3 /три/ роки.

У відповідності до вимог ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Військово - медичного клінічного центру Західного регіону (ЄДРПОУ 08160677, МФО 820172, р/р 31252249200712 в ДКСУ) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 27 806 грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,процесуальні витрати в розмірі 3.879,52 грн. на користь держави.

Речові докази: /матеріали кримінального провадження арк.200,201/

- 2 змиви РБК, зіскоб РБК, 2 рушника зі слідами РБК, змиви з рук та зрізи нігтьових частин ОСОБА_2- знищити;

- ніж в чохлі, пістолет газовий марки «КWС Маde іn Таiwan» - конфіскувати в дохід держави.

- одяг ОСОБА_3 (штани з ременем та кросівки) зі слідами РБК - повернути потерпілому ОСОБА_3 як законному власнику.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя(підпис). З оригіналом згідно.

Суддя: