Рішення № 64777482, 07.02.2017, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1999/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Ільтьо І. І.,

при секретарі Куні О. І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

Представник публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до умов кредитного договору №334/1/07 від 23.11.2007 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 16966,63 доларів США на придбання автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER», строком користування кредитом до 21.11.2014 року, із сплатою 10 відсотків річних за користування кредитними коштами та 0.13 відсотків на місяць за обслуговування кредиту. Згідно додаткового договору №1 від 18.11.2008 року, до кредитного договору № 334/1/07 від 23.11.2007 року внесено змінив частині сплати відсотків за користування кредитних коштів, а саме 17,5 відсотків річних за користування кредитом. Погашення кредиту та відсотків повинно відбуватись щомісячно відповідно до графіка погашення кредиту протягом всього строку дії кредитного договору. Свої зобовязання перед позивачем відповідач належним чином не виконує, в результаті чого, станом на 12.08.2015 року виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 220862,71 гривень, При формуванні ціни позову позивач, враховує розмір: заборгованості за кредитом, що становить 4931,93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.08.2015 року становить 105402,99 грн., заборгованості за відсотками, що становить 3754,16 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.08.2015 року становить 80232,22 грн., заборгованість по комісії, що становить 5040,89 грн. та заборгованість по штрафу, що становить 30186,61 грн.. З метою забезпечення виконання зобовязань відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором, позивачем з відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки №334/1/07 від 23.11.2007 року.

В звязку з наведеним, позивач звернувся до суду і просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості в розмірі 220862,71 гривень.

У судовому засіданні в режимі відео конференції представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позовні вимоги задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 в судове засідання на 16.02.2017 року не зявився, згідно раніше поданих заперечень позовні вимоги не визнав та зазначив, що заборгованість відповідачки за кредитним договором мала б розраховуватись, відповідно пункту 1.3. кредитного договору, виходячи з процентної ставки 10 %, а не з процентної ставки 17,5 % (згідно пункту 1 додаткового договору № 1 від 18 листопада 2008 року до кредитного договору додаткового договору, який ніколи не укладався сторонами оскільки з наданої представником позивача фотокопії вказаного додаткового договору, такий не підписаний відповідачкою, а отже такий не набрав чинності.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про день, час та місце слухання справи була належним чином повідомлена, однак подала до суду заяву в якій просить розглянути справу без її участі, позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити з підстав наведених у запереченні.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не зявився, причину неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст. 76 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.11.2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 334/1/07. За цим договором відповідачка отримала кредит у розмірі 16966,63 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та банком було укладено договір поруки № 334/01/07/S-2.

18.11.2008 року банком в односторонньому порядку була ініційована та укладена додаткова угода № 1, якою були внесені зміни до кредитного договору щодо збільшення відсоткової ставки до 17,5 %, яку не надано відповідачці ОСОБА_3 для ознайомлення та підписання.

Відповідно до ст. ст. 1054,1055 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 1.1 Договору кредиту, кредит надається Позичальнику на наступні цілі: на придбання автотранспортного засобу марки Mitsubishi, моделі Lancer 2.0, № кузова JMBSTCY4A8U000985.

Згідно зрішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, діяЗакону України «Про захист прав споживачів»поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях для придбання автомобіля. Таким чином, данний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 2ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно ч.4 в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п. 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Судом встановлено, що з Кредитного договору № 334/1/07 від 23 листопада 2007 року вбачається, що у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. З наданого суду розрахунку на час розгляду справи не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача на день розгляду справи відповідач суду не надав.

Отже, в порушення п.2 ч.1ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», банк не надав ОСОБА_3, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Таким чином, суд вважає, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи відповідачів в частині безпідставності позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.3.6 постанови НБУ №168 від 10.07.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 1 до Кредитного договору № 334/1/07 від 23.11.2007 року відсоткова ставка за кредитним договором була збільшена до 17,5% річних. За обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 129,99 грн., що становить 0,13 % від суми кредиту.

Пункт 2 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 334/1/07 від 23.11.2007 року сторони зобовязались протягом 2 робочих днів з дня підписання Додаткового договору забезпечити внесення відповідних змін до угоди.

Судом встановлено, що цей пункт договору не виконувався банком, що також на думку суду є недобросовісним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору кредиту та є несправедливим по відношенню до споживача, оскільки представником банку так і не було представлено суду підписаного відповідачкою ОСОБА_3 додаткового договору № 1 до Кредитного договору № 334/1/07 від 23.11.2007 року.

Отже, із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

Відповідно до п.5 ч.1ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Враховуючи вимоги закону, суд приходить до висновку, що при встановлених обставинах є всі підстави для відмови у задоволенні даного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 158-1, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове солідарне стягнення боргу за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення.

Суддя ОСОБА_6.