Рішення № 64776382, 06.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12785/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та прибудинковою територією шляхом зобовязання знести самовільно побудовані сараї за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, зобовязання відповідача облаштувати яму для збору рідких нечистот від утримуваної худоби на відстань не менше 75 метрів від житлового будинку позивача, зобовязання відповідача не чинити позивачеві та членам його сімї перешкоди у здійсненні права приватної власності, що розташоване за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145, стягнення з відповідача компенсації у відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_11 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та прибудинковою територією.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.03.2008 року було проведено державну реєстрацію договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами ААВ №765274 від 28.12.1996 року, на підставі якого він набув право власності на 1/1 домоволодіння за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, 145, де і проживає на момент звернення з позовом.

Вказує, що його сусідом, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_11, який приблизно з 2005 року розпочав займатися на своєму подвірї дворогосподарською діяльністю з вигодовування свиней, яку продовжує до сьогоднішнього дня. Позивач стверджує, що ця діяльність здійснюється з порушенням законодавчих норм, а також його особистих прав та інтересів. Такі порушення позивач вбачає у тому, що відповідач збудував сарай, в якому утримується худоба, на недопустимо близькій відстані від подвіря позивача та житлової будівлі, крім того, він не дотримується вимог збору та утилізації рідких нечистот від свинарника та дворогосподарства, які частково витікають в придорожню канаву.

Відтак, все це призводить до антисанітарних умов, нестерпного смороду, негативного впливу на довкілля та сприяє розмноженню мух . Оскільки будинковолодіння позивача є прилеглою ділянкою до подвіря гр. ОСОБА_4, він та усі члени сімї позивача: пристарілий батько, дружина, донька з чоловіком та їх малолітні діти страждають від удушливого смороду, комах та епідеміологічних ризиків, які . спричинені повною антисанітарією. Повітря настільки забруднене, що малолітні внуки позивача не мають змоги перебувати на власному подвірї, через що за відсутності достатнього збагачення киснем страждає їх здоровя.

Позивач вказує, що він неодноразово звертався з проханням до відповідача про перенесення сараю на необхідну відстань для безпечного і комфортного проживання, та розчищення відходів життєдіяльності тварин, але дане звернення ігнорувалось в грубій формі.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що у 2011 році, для вирішення даної проблеми він звернувся із заявою до Холмківської сільської ради, на підставі якої 10.05.2011 року здійснився виїзд адміністративної комісії на місце, в с. Концово, вул. Миру, 146, де мешкає ОСОБА_4 За результатам огляду ОСОБА_4 був попереджений про адміністративну відповідальність за неналежне прибирання канави загального користування.

Також за результатами розгляду спеціалістами ДЗ «Ужгородська рай СЕС» 13.07.2011 року скарги позивача, скерованої до Закарпатської обласної санітарно - епідеміологічної станції, встановлено, що фактична відстань від будівлі для утримання свиней ОСОБА_4 до житлової будівлі явно порушується, оскільки згідно з ДСП «Планування та забудови населених пунктів» від 19.06.1996 року №173 відстань від селянських фермерських господарств, при наявності 15 голів повинна бути до житлової забудови 25м., на 30 голів - 50м., на 50 голів - 75м., та згідно ДБН 360-92 п. 3.31 відстань від сараю для худоби до житлових будинків повинна бути не менша 15м.

Позивач стверджує, що гр. ОСОБА_4 у своєму господарстві утримує понад 50 свиней, таким чином відстань від приміщень для їх утримання до житлової забудови позивача повинна бути не менше 75 м.

Також позивач вказує, що оскільки було встановлено, що гр. ОСОБА_4 не дотримує вимог збору та утилізації рідких нечистот від свинарника та дворогосподарства, які частково витікають в придорожню канаву, про результати була направлена пропозиція до сільської ради с. Холмок щодо зобовязання гр. ОСОБА_4 забезпечити утримання дворогосподарства та худоби відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач зазначає, що 08.09.2011 року він повторно подав заяву до Холмківської сільської ради про порушення його прав та відсутності реагування на висловленні зауваження, внаслідок чого була скликана комісія за участю головного санітарного лікаря Ужгородського району ОСОБА_12

При обстеженні дворогосподарства ОСОБА_4 було підтверджено збудування самовільних споруд з порушенням державних будівельних норм та порушення санітарних правил, розмірів санітарно - захисної зони.

На обґрунтування звернення з позовом ОСОБА_13 зауважив, що він також звертався із заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, якою було встановлено, що свинарник розташований у щільній житловій зоні; у спорудах свинарника вирощується біля 50 свиней; не дотримано вимог при влаштуванні відведення відходів життєдіяльності тварин, та розмірів санітарно-захисних зон.

Також позивач вказує, що 24.11.2011 року він повторно звертався із заявою до Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції для прийняття заходів щодо врегулювання даного зловживання законодавством, а 16.07.2015 року він повторно звернувся із заявою до голови Холмківської сільської ради, внаслідок чого було здійснено комісійну перевірку, яка встановила, що у тимчасових господарських спорудах по вирощуванню свиней утримується власником гр. ОСОБА_4 - 45 свиней: виявлено, що приміщення для утримання свиней розташоване у щільній забудові, при цьому не дотримано вимог щодо відведення відходів життєдіяльності тварин, не враховано також розміри санітарно-захисних зон; також виявлено порушення п.1. ст.34, п.5(а) ст. 37 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 16.11.2006 року №361-V, а саме, не проведення реєстрації свинопоголівя, та їх ідентифікації.

Вказує, що на підставі даної перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову щодо притягнення гр. ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності із накладанням штрафу, а також рекомендовано забезпечити утримання дворогосподарства та свинопоголівя згідно з вимогами чинного законодавства.

З огляду на викладене позивач стверджує про порушення відповідачем його прав та його сімї на безпечне для життя і здоров'я довкілля, оскільки розведення та утримання відповідачем худоби в господарській споруді (сараї), яка розташована від його жилого будинку на відстані, що не відповідає вимогам законодавства, що перешкоджає йому та членам його сім'ї користуватись своїм будинком та закріпленою за ним земельною ділянкою відповідно до їх цільового призначення.

Такий висновок позивач обґрунтовує також положеннями Санітарних норм і правил розміщення, будівництва та експлуатації малих ферм для утримання худоби в населених пунктах Української РСР (СанПиН № 5.02.12/н), затверджених заступником головного санітарного лікаря Української РСР 01.10.1989 року, в силу яких малі тваринницькі ферми в селах доцільно розташовувати на відокремлених ділянках в промисловій зоні населеного пункту.

З посиланням на ст. 391 ЦК України позивач як власник майна вимагає усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, та просив суд:

-зобовязати гр. ОСОБА_4 перенести сарай для утримання худоби, який розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, 146, на відстань, не менше 75 метрів від його жилого будинку;

-зобовязати гр. ОСОБА_4 облаштувати яму для збору рідких нечистот від худоби на відстані не менше 75 метрів від мого жилого будинку

В подальшому 19 вересня 2016 року позивачем - ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій від просив:

1) Позов задовольнити повністю;

2 ) Зобовязати відповідача перенести сарай для утримання худоби, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, на відстань не менше 75 метрів від житлового будинку позивача;

3) Зобовязати відповідача облаштувати яму для збору рідких нечистот від утримуваної ним худобина відстань не менше 75 метрів від житлового будинку позивача, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146;

4) Зобовязати відповідача не чинити позивачеві та членам його родини перешкод у здійсненні права приватної власності, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145;

5) Стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) грн., щодо кожного з членів родини така сума становить 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.)

При цьому розмір моральної шкоди, виходячи з положень ст. ст. 321, 386, 391 ЦК України був розрахований позивачем з урахуванням ступеня протиправності дій відповідача та його безпосередньої вини в цьому, глибини завданих душевних страждань позивача та його родини, порушення права власності, в тому числі неможливість у користуванні та розпорядженні позивачем своєю власністю, що завдає позивачеві та його родині додаткових незручностей та певних витрат при переїзді та перевозу речей, неможливістю в достатній мірі користуватися власним майном внаслідок нестерпного смороду від брудних недоглянутих свиней, нечистот, мух, комах тощо; неможливістю запросити друзів, вийти на своє власне подвіря через усі ці дії відповідача.

Також ухвалою суду від 19.09.2016 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2;

- ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3;

- ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4;

- ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5;

- ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6;

- ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7, які проживають разом з позивачем в домоволодінні, який знаходиться за адресою: 89423, с. Концово, вул. Миру, 145, Ужгородського району, Закарпатської області.

В подальшому представником позивача ОСОБА_2 було подано письмову заяву від 22.12.2016 року з викладенням п. 2 заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.2016 року у наступній редакції:

«…Усунути для ОСОБА_1 перешкоди у користуванні жилим будинком та прибудинковою територією, що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145, шляхом зобовязання знести самовільно побудовані сараї за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146»

У даному судовому засіданні позивач підтримав заяву про збільшення позовних вимог від 19.09.2016 року з урахуванням викладеного у редакції пункту 2 заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.2016 року, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача також підтримав позовні вимоги, клопотав виключити із сформульованої у пункті 5 заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.2016 року вимоги в частині нарахування щодо кожного з членів родини суми моральної шкоди, яка становить 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.).

Представник відповідача заперечив позовні вимоги, наголошуючи в першу чергу щодо пропущення строків позовної давності при зверненні з даним позовом, з посиланням на зміст позовної заяви, з якої вбачається, що про порушення прав позивача стало відому як у 2005, так і у 2011 році. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем до позовної заяви не долучено жодного належного доказу, з якого вбачається, що поголівя свиней, яке утримує відповідача, складає 50 або більше свиней, а доведення вказаної обставини впливає на можливість задоволення позовних вимог в частині облаштування яму для збору рідких нечистот від утримуваної ним худобина відстань не менше 75 метрів від житлового будинку позивача. Також представник відповідача вказав на хибність застосування до відносин, що склалися між сторонами у справі, приписів ДСП «Планування та забудови населених пунктів» від 19.06.1996 року №173, які встановлюють відстань від селянських фермерських господарств, оскільки відповідач не займається таким видом діяльності. З урахуванням наведеного, просив відмовити у позові.

Крім того, оскільки у процесі провадження у даній справі судом ставилося питання щодо встановлення належного відповідача, оскільки провадження відкрито щодо відповідача ОСОБА_11, за відомостями відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Закарпатській області повідомлено про місце проживання ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, а у довіреності від 15.11.2013 року було зазначено довірителя ОСОБА_4, представником відповідача у даному судовому засіданні подано копію паспорта ВО 856815, виданого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, відтак провадження у справі здійснюється відносно відповідача ОСОБА_4.

За положеннями ст. 36 ЦПК України якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Враховуючи, що треті особи з моменту їх залучення до участі у справі не повідомили про свою згоду на участь у справі, з урахуванням думок позивача, його представника та представника відповідача, справу розглянуто за відсутності третіх осіб.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, дослідивши матеріали справи і наявні докази, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 1 Першого Протоколу (20.03.1952) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зі змінами, внесеними Протоколом № 11, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності закріплено ст. 41 Конституції України, якою регламентовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 50 Конституції України визначає право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, яке полягає в тому, що кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення; така інформація ніким не може бути засекречена.

За ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при цьому має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Правомочності власника не є безмежними, законом може бути встановлено певні обмеження здійснення права власності з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма субєктами права, оскільки власність зобов'язує. Зокрема, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У розумінні ст. ст. 6, 189 Житлового кодексу Української РСР та ст. 383 ЦК України житлові приміщення, які власник має право використовувати для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб і не має права використовувати їх для промислового виробництва.

З контекстного аналізу ст.ст. 91, 143, 144 Земельного кодексу України власник земельної ділянки не вправі використовувати її не за цільовим призначенням або з порушенням екологічних вимог, власник зобовязаний додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Водночас, з метою попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку відповідно до ст. 104 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

За положеннями ст. ст. 186, 380, 381 ЦК, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і под.), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у звязку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі обєкти визнаватися не може.

Серед засад захисту права власності, визначених ст. 386 ЦК України, передбачено право власника, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернення до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, при цьому власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном відповідно до ст. 391 ЦК України, а згідно зі ст. 394 ЦК України власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

Дослідженими у судовому засіданні доказами не встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є субєктом господарювання, якому присвоєний відповідний статус субєкта племінної справи у тваринництві із свинарства, а є власником - фізичною особою, яка володіє, користується та розпоряджається тваринами; відтак, приписи, визначені Державними будівельними нормами України «Планування та забудова сільських поселень. Планування і забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств ДБН Б.2.4-4-97», затвердженими наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 25 березня 1997 р. № 42, до правовідносин, що склалися між сторонами у справі, не застосовуються, оскільки поширюються на розробку генеральних планів малих і сільськогосподарських підприємств різних форм власності та селянських (фермерських) господарств, а також на розробку генеральних планів виробничих зон сільських поселень, на яких розміщуються малі сільськогосподарські підприємства та селянські (фермерські) господарства.

Відповідно до п. 3.20. Державних будівельних норм України «Планування і забудова сільських поселень ДБН Б.2.4-1-94», затверджених наказом Мінбудархітектури України від 05.01.1994 № 6 та введених в дію з 01.03.1994, санітарно-захисні розриви (м) між житловими будинками,сараями для худоби, кролів, нутрій та інших тварин, а також іншими господарсько-побутовими будівлями та спорудами слід приймати згідно положень ДБН 79-92*.

За положеннями Державних будівельних норм України «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України ДБН 79-92», затвердженими наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 24 березня 1992 р. № 37, відстанню між будинками та спорудами вважається відстань між зовнішніми стінами та іншими конструкціями.

, а в залежності від площі господарських будівель для утримання худоби та птахів, гноєсховищ, вигул вказаними нормами визначено відстані до житлового будинку (до 50 м2 15 м., від 51 - 100 м2 25 м., від 101 - 300 м2 50 м.).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоровя України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» від 19.06.1996 року №173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р. за № 379/1404 визначено саме розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів, в тому числі свинарських ферм в селянських (фермерських) господарствах , свинофабрик та свиноферм в державних та колективних підприємствах, відтак, посилання позивача на норми, регламентовані додатком 5 до вказаного наказу, судом до уваги не можуть бути взяті.

При цьому Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» 360-92**, затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 р. № 44, передбачають, що у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів. (пункт 3.24*)

Відповідно до п. 3.25а* ДБН 360-92** відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Як встановлено судом з таблиці 3.2а господарські будівлі (сараї) для худоби, свійських тварин та птахів площею до 50 м2, а також майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттєзбірник слід розташовувати на відстані 15 м від житлових будинків та літньої кухні.

Водночас, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що відповідач є власником земельної ділянки за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, що саме він здійснював забудову спірних сараїв, а з долучених до матеріалів справи доказів суд не в змозі встановити допустимість чи невідповідність державним будівельним нормам відстані від сараїв, вигрібної ями, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, до житлового будинку позивача за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145, враховуючи також відсутність документального підтвердження щодо площі господарських будівель, які просить знести позивач.

Також, з матеріалів справи неможливо встановити чисельність поголівя свиней, власником яких є відповідач, оскільки останні не ідентифіковані та не зареєстровані, разом з тим, відповідно до Положення про ідентифікацію та реєстрацію свиней, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 31.12.2004 № 497 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики України від 28.04.2007 № 296), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2005 р. за № 103/10383, а саме п. 3.10. передбачено, що ідентифікацію тварин, які належать негосподарюючим суб'єктам - фізичним особам, проводить агент з ідентифікації, однак за п 3.11. власник/утримувач може не ідентифікувати тварин, якщо він утримує їх для власних потреб.

Щодо заяви представника відповідача про порушення позивачем строку позовної давності, суд констатує, що позовна давність до вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном не застосовується, оскільки порушення прав триває у часі.

Разом з тим, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо позовної вимоги про усунення для ОСОБА_1 перешкод у користуванні жилим будинком та прибудинковою територією, що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145, шляхом зобовязання знести самовільно побудовані сараї за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, суд констатує наступне.

За положеннями ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно зі ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, при цьому, залежно від ознак самочинного будівництва особи, права яких порушено, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого обєкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

Враховуючи, що жоден критерій, визначений ст. 376 ЦК України, позивачем належними і допустимими доказами не доведено, у вимозі про знесення сараїв як самочинно зведених саме відповідачем на земельній ділянці, що не належить останньому, з порушенням будівельних норм, належить відмовити.

У звязку з недоведеністю позивачем обставин щодо порушення відповідачем норм про відходи в частині недотримання відстані облаштованої вигрібної ями для збору рідких нечистот від худоби, враховуючи, що за результатами комісійного обстеження дворогосподарств позивача та відповідача встановлено порушення у будівництві вигрібних ям і за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145, так і за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, у задоволенні позовної вимоги про зобовязання відповідача облаштувати яму для збору рідких нечистот від утримуваної ним худобина відстань не менше 75 метрів від житлового будинку позивача, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, належить відмовити.

З огляду на наведене, не підлягають до задоволення вимоги про зобовязання відповідача не чинити позивачеві та членам його родини перешкод у здійсненні права приватної власності, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145 та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації у відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 06 лютого 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. повний текст рішення складено та підписано 13 лютого 2017 року.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 14, 31, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик