Рішення № 64775446, 14.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/49/2017(м)

220/1401/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Якішина О.М.

Доповідач Попова С.А.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.Н., Пономарьової О.М.,

при секретарі Герасимовій Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки OPEL, модель VECTRA, 1991 року випуску, кузов № WOL000089М5308860, двигун № С18NZ14136137, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований МРЕВ № 2 м. Донецька 27.06.2000р. У квітні 2014 року на підставі усних домовленостей з відповідачем про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу цього автомобіля, відповідачу були передані автомобіль із ключами і технічним паспортом, за що відповідач повинен був сплатити вартість автомобіля в сумі 4000дол.США протягом місяця з моменту отримання ключів від автомобілю. Після цього сторони мали укласти договір і перереєструвати право власності в МРЕВ ДАІ. Однак відповідач свої домовленості не виконав, гроші не передав. На багаторазові прохання повернути автомобіль не реагує та продовжує ним безпідставно користуватись. Просив витребувати у відповідача ОСОБА_3 належний йому на праві власності транспортний засіб «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених належним чином про дату і час розгляду справи позивача і його представника, відповідача, від яких надійшли заяви про вирішення справи у їх відсутність (а.с. 81, 100), дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Як встановив суд, у квітні 2014 року на підставі усних домовленостей про купівлю-продаж автомобіля OPEL, модель VECTRA, 1991 року випуску, кузов № WOL000089М5308860, двигун № С18NZ14136137, реєстраційний номер НОМЕР_1, позивач ОСОБА_1 в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 зазначений автомобіль, ключі від нього та технічний паспорт. В свою чергу, відповідач повинен був оплатити вартість автомобіля в сумі 4000 доларів США.

За відомостями Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області 25.07.2016р. ОСОБА_2 звертався із заявою з приводу неповернення відповідачем ОСОБА_3 грошей за придбаний за усною домовленістю автомобіль.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів своє право власності на автомобіль належними та допустимими доказами. Також суд вважав недоведеним факт незаконного заволодіння автомобілем з боку відповідача, через що відсутні підстави для повернення позивачеві цього майна за ст. 387 ЦК України.

З таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне.

За змістом положень ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Втім, суд першої інстанції не реалізував своїх процесуальних повноважень (ст. 10 ЦПК України) щодо сприяння у здобутті сторонами доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема не запропонував позивачеві надати правовстановлюючі документи на транспортний засіб, що є предметом спору, потягло за собою передчасний висновок суду щодо недоведеності позивачем свого права власності на автомобіль, на що обґрунтовано посилається у своїй апеляційній скарзі його представник.

В ході апеляційного розгляду справи цей недолік був усунутий.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції довідок Регіонального сервісного центру в Донецькій області (територіальний сервісний центр № 1441) Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2017р. і 11.02.2017р. (а.с. 98, 107), відповідно до комп*ютерної бази РІІС ДАІ Донецької області та НАІС ДДАІ МВС України автомобіль НОМЕР_2, 1991 р.в., кузов № WOL000089М5308860, т.п. ЯНВ-244595 зареєстрований за ОСОБА_1, 1968р.н., на підставі договору купівлі-продажу.

Таким чином на момент предявлення позову у липні 2016 року: позивач ОСОБА_1 є титульним власником автомобіля НОМЕР_2, але який не володіє цим майном; а відповідач ОСОБА_3 є особою, яка фактично володіє цим майном без підстав, передбачених законом чи договором.

За положеннями ст. 11 ЦПК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків визначено, зокрема: договори та інші правочини; акти цивільного законодавства; акти органів державної влади; рішення суду тощо.

Як встановлено, письмовий договір з приводу відчуження у встановленому законом порядку автомобіля «OPEL VECTRA» між сторонами не укладений; сторони, як зясовано судовим розглядом, не досягли погодження з приводу оплати. Тож, відповідач у спірних правовідносинах не наділений правом володіння, користування транспортним засобом.

Тому з моменту висування позивачем претензії і невиконання відповідачем його законної вимоги про повернення транспортного засобу, висунуте в позасудовому порядку, подальше фактичне володіння і користування цим автомобілем відповідачем, що не ґрунтується на договорі, є таким, що не базується на будь-якій правовій підставі.

Висновок суду про недоведення незаконного володіння відповідачем автомобілем є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів не погоджується із посиланням суду першої інстанції, як на підставу для відмови у позові, на ті обставини, що позивач за власною волею, діючи в особі представника за довіреністю, передав відповідачу спірний автомобіль, ключі та документи від нього, через що вважав відсутніми для застосування положень ст. 387 України.

За таких обставин порушене право позивача як власника транспортного засобу підлягає захисту відповідно до ст. 387 ЦК України шляхом витребування у відповідача цього майна.

Як в суді першої інстанції, такі і в своїх письмових запереченнях в суді першої і апеляційної інстанцій (а.с. 24-29,82-85) відповідач вказував, що він придбав у позивача за усною домовленістю автомобіль, йому був переданий у володіння автомобіль із ключами та технічним паспортом з метою укладення між сторонами в подальшому письмового договору купівлі-продажу цього транспортного засобу. У звязку з обстрілами міста Донецьку він у квітні 2015 року залишив цей автомобіль в одному з гаражних кооперативів, де він зараз і знаходиться. Аналогічні пояснення ОСОБА_3 були надані в межах перевірки скарги ОСОБА_4 про порушення його права, адресованої правоохоронним органам (висновок Великоновосілківського ВП Волновахського ВП ГУНП в Донецькій області від 27.07.2016 року - а.с. 21).

Доводи відповідача ОСОБА_3 в запереченнях щодо перебування транспортного засобу в місті Донецьку і що він втратив поза його волею цей автомобіль, що був переданий йому позивачем, не підтверджені будь-якими доказами. Доказів того, що фізично автомобіля не існує, або що він перебуває в іншої особи відповідачем не надано. Тому такі доводи, як неспроможні, не можуть бути підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності у виниклих правовідносинах і підставою для відмови позивачу у захисті його порушеного, як встановленого судом розглядом, права.

Підсумовуючи викладене, колегія доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про витребування від ОСОБА_3 автомобіля НОМЕР_2, належного на праві власності ОСОБА_1 У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі ст. 88 ЦПК України у звязку із задоволенням апеляційної скарги з ухваленням нового рішення про задоволення позову понесені ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 551,20грн. і за подання апеляційної скарги в сумі 606,32грн., а всього 1157,52грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_3 (1974р.н., прож. 85500, Донецька область, Великоновосілківський район, с. Керменчик (Жовтневе), вул. Молодогвардійців, б. 42) належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль марки OPEL, модель VECTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1991 року випуску, кузов № WOL000089М5308860, двигун № С18NZ14136137, т.п. ЯНВ-244595, зареєстрований МРЕВ № 2 м. Донецька 27.06.2000р.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1157 (одна тисяча сто пятдесят сім) гривень 52 копійки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А.Попова

Судді Л.М.Кочегарова

ОСОБА_5