Ухвала суду № 64774649, 15.02.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/2250/13-к

Провадження № 1-кп/210/2/17

"15" лютого 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Ширинової К.С.,

прокурора: Лисяка Д.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012040230000017 від 30 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопад 2012 року за №32012040230000017, з додатками, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

Відповідно до ст.319 ч.1 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та статтею 320 цього Кодексу.

Згідно ст.3 п.24 КПК України, судове провадження, - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.

У КПК України положення щодо судового розгляду врегульовані Главою 28, в той час як питання щодо проведення підготовчого судового засідання врегульовані положеннями ОСОБА_3 27.

Із змісту глав 27 та 28 КПК України вбачається, що судовий розгляд є відокремленою від підготовчого провадження процедурою, яка здійснюється після проведення підготовчого судового засідання та призначення судового розгляду.

Таким чином, відповідно до зазначених положень КПК України, після повторного автоматизованого розподілу матеріалів кримінального провадження, з вказаних підстав, відповідно до ст.319 ч.1 КПК України розгляд кримінального провадження по суті повинен бути розпочатий з початку. При цьому, відповідно до положень ОСОБА_3 28 КПК України відсутні будь-які підстави для проведення підготовчого судового засідання.

Однак, враховуючи думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, котрі кожен окремо клопотали задля не допущення порушення права обвинуваченого ОСОБА_2В на захист, у звязку із відставкою судді Костенко В.В., провадити розгляд кримінального провадження по суті з початку, зі стадії підготовчого судового засідання, суд вважає за необхідне, з метою не порушення права обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, та запобіганню винесення у майбутньому неправомірного рішення за результатами розгляду справи, розпочати розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012040230000017 від 30 листопада 2012 року, з початку, зі стадії підготовчого судового засідання.

Присутній у судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування, а також при складенні обвинувального акту, дотримані всі вимоги, передбаченні ст.ст.32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених ст.314 ч.3 п.п.1-4 КПК України, відсутні.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_2, - адвокатом ОСОБА_3 заявлено клопотання про повернення прокурору обвинувального акту як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав вказане вище клопотання, просив суд його задовольнити.

Ухвалою суду від 15 квітня 2016 року, цивільний позов Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС до ОСОБА_2, ТОВ «Південтрансмонтаж-ВБК», залишено без розгляду. Таким чином, у справі відсутній цивільний позивач та цивільний позов.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, суд приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності до положень ст.314 ч.3 п.3 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно положень ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Відповідно до ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, приходить до висновку про те, що прокурором та слідчим, при складанні та затвердженні обвинувального акту були допущені порушення вимог ст.291 КПК України, виходячи з наступного.

Так, з обвинувального акту вбачається, що при його складанні прокурором не було дотримано вимог ст.291 ч.2 п.5 КПК України, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не містить належним чином сформульованого обвинувачення відносно обвинуваченого. При цьому, в ньому зазначено лише про повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, та в подальшому відображено сутність повідомлення про підозру, а саме фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.212 ч.3 КК України, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення відносно обвинуваченого.

Як встановлено судом, в обвинувальному акті фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст.277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_2 за цим процесуальним рішенням, має статус підозрюваного, а не обвинуваченого.

Вказане порушення в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення, та може послугувати підставою для скасування вироку суду.

Згідно зі ст.3 ч.1 п.13 КПК України, обвинувачення, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ст.110 ч.4 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не містить формулювання обвинувачення відносно обвинуваченого, яке інкримінується йому, та від якого він буде захищатись в суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення в обвинувальному акті відносно обвинуваченого. В даному обвинувальному акті міститься лише посилання на повідомлення про підозру, та викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому суд зауважує, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення. Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з ст.6 ч.3 п.(а) Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Крім того, у відповідності до ст.337 ч.1 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ст.91 ч.1 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування об'єктивно встановлених обставин, порушує право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження, про що також констатується і в рішеннях Європейського суду з прав людини «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82 (п.79).

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні ст.3 ч.1 п.13 КПК України, відносно обвинуваченого, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_2

Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.212 ч.3 КК України, є безпідставними, оскільки обвинувачення йому висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст.17 КПК України, яка випливає зі ст.ст.62, 129 п.3 Конституції України, ст.11 п.2 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, ст.14 п.2 Міжнародного акту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, суд приходить до висновків про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування положенням ст.109 КПК України, у зв'язку із чим суд вважає, що обвинувальний акт також не відповідає ст.291 ч.4 та ст.109 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити серед іншого, - номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

Однак судом встановлено, що всупереч вимогам ст.109 ч.2 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені усі процесуальні дії проведеної під час досудового розслідування.

Вимогами статті 290 КПК України, передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті. Сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що додається до обвинувального акту, останній не містить відомостей про такі процесуальні дії як повідомлення. Положеннями ст.111 ч.1 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією. З реєстру матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2012 року за №32012040230000017, а саме розділів «І. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» та «ІІ. Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» вбачається, що він не містить відомостей про те, що потерпілому, обвинуваченому та його захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування, а також ці розділі реєстру також не містять відомостей про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відповідних повідомлень про таку процесуальну дію, що є порушенням вимог ст.ст.290, 109 КПК України.

Суд звертає увагу прокурора, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту, дані про проведення такої обов'язкової процесуальної дії як відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження після оголошення про завершення досудового розслідування, - відсутні.

Положеннями ст.290 ч.9 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Якщо ж сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, то відповідно до ст.290 ч.12 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Крім того, суд погоджується з доводами, викладеними захисником обвинуваченого ОСОБА_2, - адвокатом ОСОБА_3 про те, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не міститься відображення таких процесуальних дій, як: внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (дата, час); повідомлення прокурора про початок досудового розслідування (дата, час); повідомлення потерпілому про початок досудового розслідування (дата, час); повідомлення про підозру (дата, час); розяснення підозрюваному про його право мати захисника (дата, час); не зазначено строк застосування запобіжного заходу.

За наслідками підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до вимог ст.314 ч.3 п.3 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд враховує право обвинуваченого на захист, та надає прокурору можливість привести обвинувальний акт у відповідність до вимог чинного законодавства задля недопущення винесення незаконного та неправомірного рішення відносно обвинувачено, оскільки вищенаведені порушення є істотними та такими, що унеможливлюють вирішення питань, повязаних з підготовкою до судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.314 ч.3 п.3, ст.ст.109, 110, 111, 176-178, 181, 183, 184, 290, 291, 369-372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2012 року за №32012040230000017, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, - повернути прокурору Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, - ОСОБА_4

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 17 лютого 2017 року.

Суддя: Н. Ю. Вікторович