Рішення № 64773206, 15.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/21045/16-ц Провадження № 22-ц/772/519/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої Шемети Т. М.,

суддів: Рибчинського В. П., Зайцева А. Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Куленко О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором б/н від 06.12.2012року, за умовами якого ОСОБА_4 отримала від позивача кредит у розмірі 9 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу зазначений кредит. ОСОБА_4 всупереч умов договору та вимог законодавства своїх зобовязань за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 21.09.2016 рік утворилась заборгованість у сумі 72 231, 26 грн., з яких: 9 444, 34 грн. - заборгованість за кредитом, 55 771, 15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100 грн. - заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3 415, 77 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року позов задоволено частково:

-стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.12.2012 року в розмірі 9 444, 34грн.;

- в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 180, 18 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення: процентів в розмірі 55 771, 15 грн., заборгованості по пені та комісії за користування кредитом в сумі - 3100 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 3 415, 77 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що правові позиції Верховного суду України, на які послався суд першої інстанції, ухвалені стосовно інших правовідносин, а тому не мають відношення до справи що розглядається. ОСОБА_4 уклала з банком договір приєднання, за яким позичальник не наділений правом змінювати його умови, відповідач була ознайомлена та згодна з умовами надання банківських послуг і тарифами банку, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, позичальник користувалась кредитним лімітом, здійснювала сплату, а отже погодилась з такими умовами, розміром процентів, штрафних санкцій та умовами і порядком їх нарахування.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав. Представник відповідача ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу не визнала, зазначила що суд першої інстанції вірно визначився з характером правовідносин та ухвалив законне рішення по справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано кредитного договору, яким передбачено істотні умови даного кредиту, а інші документи, зокрема анкета - заява, не містять інформації про розмір відсоткової ставки, на який термін видано кошти, який порядок їх повернення, не встановлено строк платежів за кредитом чи відсотками, разом з тим Умови та правила не підписані відповідачем, та не надано жодних доказів про те, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву, і що саме вони діяли в момент підписання заяви, вони не являються складовою частиною кредитного договору, а тому визнав даний правочин недійсним, застосувавши наслідки (ст. 216 ЦК України). Анкету - заяву суд першої інстанції вважав, не договором, а зверненням клієнта до банку про відкриття рахунку чи надання банківських послуг. Суд вважає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей (ст. 1046 ЦК України), тому у звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань з нього на користь банку підлягає стягненню отримані в позику кошти, тобто тіло кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення штрафу, суд виходив з того, що в порушення вимог ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штраф нарахований не у відсотках, а у твердій грошовій сумі, тому вказані нарахування не є неустойкою в розумінні ЦК України. Окрім цього, вимога позивача про стягнення з відповідача і пені, і штрафу за одне й те саме порушення умов кредитного договору, порушує закріплений ст. 61 Конституції України принцип недопустимості повторного притягнення до юридичної відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме порушення.

Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсоткової ставки, суддя зазначив, що у анкеті заяві розмір відсоткової ставки не вказано, доказів правомірності зміни відсоткової ставки суду позивачем не надано, не обґрунтовано на якій підставі банком в односторонньому порядку збільшено розмір процентної ставки (з 10.11.2013 року - 27,6% річних, з 01.09.2014 року - 32,4% річних, з 01.04.2015року - 42% річних).

Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та постановлений без повного і всебічного встановлення обставин справи, невірно судом визначено характер правовідносин, що склалися між сторонами.

Так, по справі встановлено наступне: 06.12.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір, шляхом підписання анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПриватБанку (а.с.6), де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 9 тис. 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 27,6% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Частинами 1, 2 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Отже, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір приєднання, а отже позичальник, підписавши анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПриватБанку, погодилася та прийняла Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.3010 року № СП-2010-256 (витяг на а.с. 9 32).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та невірно визначив характер виниклих правовідносин, вважаючи, що оскільки Правила не підписані позичальником, то немає й підстав для стягнення з неї процентів за користування грошовими коштами. При цьому судом невірно було застосовано Правову позицію Верховного Суду України, від 11.03.2015 року № 6-16цс15, так як вказана Правова позиція стосується зміни Умов надання споживчого кредиту фізичним особам щодо збільшення строку позовної давності, де положення ч. 1 ст. 259 ЦК України вимагає обовязкової письмової згоди, а в справі що розглядається банк діяв у відповідності до Правил надання банківських послуг як складової частини кредитного договору, з умовами яких відповідач ознайомилася, підписавши анкету-заяву.

ОСОБА_4 не виконала своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в неї перед ПАТ КБ "ПриватБанк" утворилася заборгованість.

Пунктом 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4. Умов і Правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

ОСОБА_4, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг у ПриватБанку, користувалася кредитним лімітом, що підтверджено випискою по карті (а.с. 69-80), отже погодилася з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені п. 2.1.1.7.6. Правил.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ( ст. 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України) та має виконуватись належним чином ( ст. 526 ЦК України).

Висновок суду першої інстанції про стягнення отриманих відповідачкою кредитних коштів в розмірі 9 444, 34 грн. є вірним та в цій частині рішення не оскаржується.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.4-5) та випискою по картці (а.с. 69-80) доведено, що станом на 21.09.21016 року заборгованість відповідача по процентах становить 55 771, 15 грн., заборгованість по пені та комісії за користування кредитом - 3100 грн., а також 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3 415, 77 грн. - штраф (процентна складова).

За таких обставин, задоволенню в повному обсязі підлягають вимоги позивача про:

- стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 55 771, 15 грн. станом на 21.09.2016 року;

- стягнення пені за користування кредитом в розмірі 3100 гривень.

Стосовно стягнення заборгованості по пені та комісії (так дослівно зазначено в позовній заяві) за користування кредитом в розмірі 3100 грн., слід заначити наступне:

Пеня це вид неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України)

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ставка пені становить 0 % ( стовпчик 9 в розрахунку заборгованості а.с.4-5), тобто сторони не передбачили стягнення пені за порушення зобовязання, а тому вказана позивачем сума не є пенею.

Отже, зазначена сума є комісією.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув та не визначився з характером нарахованої суми.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Виходячи з викладеного, в стягненні 3100 гривень комісії слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу: 500 грн. фіксована частина та 3415, 77 гривень процентна складова, солід зазначити таке:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Тому нарахування та стягнення штрафу в твердій грошовій сумі не передбачено законодавством, отже в стягненні штрафу в розмірі 500 грн. слід відмовити.

При порушенні строків платежів по будь-якому грошовому зобовязанню, згідно п. 2.1.1.7.6. Правил, клієнт зобовязується сплатити штраф в розмірі 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Враховуючи те, що комісія в розмірі 3 100 грн. включена в розрахунок банком неправомірно, тому вимоги позивача про стягнення 5 % штрафу від простроченої суми слід задовольнити частково та стягнути з відповідача штраф в розмірі 3260 грн. 77 коп. (/ 9444,34 (заборгованість по кредиту) + 55771,15 грн. (заборгованість по процентах)/ х 5% = 3260,77).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 06.12.2012року, яка склалася станом на 21.09.2016 року, в розмірі 68476, 26 гривень, яка складається з:

-9 444, 34 грн. - заборгованість за кредитом,

-55 771, 15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

-3 260, 77 грн. - штраф (5% від суми заборгованості).

Як уже зазначалося вище, рішення суду першої інстанції про стягнення суми кредиту є вірним, а тому скасуванню оскаржуване рішення підлягає лише в частині відмови в задоволенні позову та відповідно в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат по сплаті судового збору в розмірі 180,18 грн..

В порядку ст.ст. 88, 316 ЦПК України апеляційний суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат. Так позивач поніс наступні судові витрати: 1378 грн. по сплаті судового збору за подання позовної заяви (квитанція на а.с.1) та 1515 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (квитанція на а.с. 86), а всього 2893 грн. 80 коп..

З огляду на те, що позов підлягає до часткового задоволення в загальній сумі 68476, 26 гривень, що становить 95% від суми, заявленої до стягнення, то й понесені позивачем судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: 95 % від витраченої суми, що становить 2749 грн. 11 коп. ( 2893,8 х 95% = 2749,11).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову та в частині стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 180,18 грн., - скасувати та в цій частині ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково:

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору № б/н від 06.12.2012 року станом на 21.09.2016 року в розмірі 68476 (шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість ) гривень26 коп., яка складається з :

-заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 55771 (пятдесят пять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 15 коп.;

-штрафу (5% від суми заборгованості) в розмірі 3260 ( три тисячі двісті шістдесят) гривень 77 коп..

В задоволенні позовних вимог про стягнення 3100 гривень заборгованості по пені та комісії за користування кредитом, 500 гривень (фіксована частина) штрафу, -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 2749 (дві тисячі сімсот сорок девять) гривень 11 коп. у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року в частині задоволення позову залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

З оригіналом згідно: ОСОБА_6