Рішення № 64772734, 16.02.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24904/16-ц

Провадження № 2/127/625/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

16 лютого 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: представника позивача Клюєвської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2015 року у цивільній справі №127/20120/15-ц у прийняті заяви КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, суми втрат від інфляційних процесів та 3% річних від суми основного боргу відмовлено на підставі п.2 ч.3 ст.100, ст.ст.209, 210 ЦПК України та роз'яснено позивачу, що дані вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Позивач є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Помешкання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де проживаює відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються позивачем. Однак, позивач терпить збитки у зв'язку з відмовою відповідачів розраховуватись за надані послуги, в результаті чого у останніх виникла заборгованість перед позивачем з травня 2010 року по жовтень 2016 року у розмірі 15 605,35 грн., що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Клюєвська Н.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові, не заперечувала проти винесення заочного рішення суду.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 до судового засідання не з`явились із невідомих суду причин, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Оскільки у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що представник позивача не заперечує, відповідно до ст.224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що згідно Витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ Житлово-комунального господарства м. Вінниці станом на 30.09.2016 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У відповідності до системного аналізу Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу. Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг є як власник, так і наймач житла, а також всі, хто отримує ці послуги, проживаючи у конкретному приміщенні.

Отже, з огляду на вищенаведене, відповідачі по справі є споживачами житлово-комунальних послуг.

Натомість, позивач є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Помешкання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де проживають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються позивачем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та сплачувати дані послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, незважаючи на те, що між сторонами не було укладено письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд вважає, що між ними склались фактичні правові відносини, оскільки відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження дії усної угоди оформляється квитанцією (розрахунковим документом).

Згідно із статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.

Таким чином, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується (чи має намір користуватись) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що кореспондується із ч.2 ст.68 ЖК УРСР, квартирна плата та плата за комунальні послуги нараховується та вноситься щомісячно.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Незважаючи на те, що відповідачі отримують комунальні послуги нарівні з іншими мешканцями будинку, позивач терпить збитки у зв'язку з нерегулярною та не в повній мірі сплатою відповідачами житлово-комунальних послуг, в результаті чого за період з травня 2010 року по жовтень 2016 року у останніх утворилась заборгованість у розмірі 15 605,35 грн., з них: 10 917,79 грн. - борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 4 099,93 грн. - інфляційні; 587,63 грн. - 3% річних.

Суд звертає увагу, що позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати, оскільки відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, що знайшло своє відображення також у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач свої зобов'язання по наданню житлово-комунальних послуг виконує, а відповідачі свої зобов'язання по оплаті таких послуг виконують неналежним чином, а тому заборгованість у вищезазначеному розмірі підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

До того ж, суд звертає увагу, що стягнення з відповідачів проводяться в межах загального (трирічного) строку позовної давності, так як згідно матеріалів справи такий строк переривався у зв'язку із частковою проплатою виниклої заборгованості у листопаді-грудні 2010 року, жовтні, грудні 2011 року, лютому-березні, жовтні-грудні 2012 року, січень-березень, серпень 2013 року, що свідчить про визнання відповідачами свого обов'язку щодо оплати за спожиті послуги, відповідно до ст.264 ЦПК України; зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги у вересні 2015 року.

Так, зі змісту статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Також, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають ріні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Окрім того, судовий збір, понесений позивачем у розмірі 1 378 грн., згідно платіжних доручень №5553 від 11.11.2016 року (а.с.1) та №18 від 16.07.2015 року (а.с.2), також підлягає стягненню з відповідачів, так як у відповідності ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, ст.ст.1, 68 ЖК УРСР ст.ст.212, 509, 525-526, 625 ЦК України, ст.ст.10, 60, 158, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1, на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», код ЄДРПОУ 33126849, місцезнаходження якого за адресою: вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в сумі 15 605 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ять) грн. 35 коп., з них: 10 917,79 грн. - борг за спожиті послуги централізованого теплопостачання; 4 099,93 грн. - інфляційні; 587,63 грн. - 3% річних.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, у відсутність якого проводився судовий розгляд, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення до суду може бути подана заява про його перегляд.

Суддя: