Рішення № 64769967, 07.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/796/17

в справі № 760/4838/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О. Р.

представника позивача- ОСОБА_4

представника відповідача- ОСОБА_5

представника 3-ї особи- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Військової частини 1498 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: Державна прикордонна служба України про виселення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у березні 2016 року звернувся до суду з позовом і просив виселити відповідачку та членів її сім»ї з кімнати АДРЕСА_1

В травні 2016 року позивач змінив підстави позову і просив визнати відповідачів такими, що втратили право користуватися жилим приміщенням у кімнаті №АДРЕСА_2Заочним рішенням суду від 04 серпня 2016 року позов було задоволено.

Ухвалою суду від 29 серпня 2016 року зазначене вище судове рішення було скасовано, а справу призначено до судового розгляду.

Після скасування заочного рішення суду позивач у вересні 2016 року черговий раз змінив предмет позову і просить виселити відповідачів з кімнати АДРЕСА_1

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що наказом Тво коменданта окремої комендатури охорони і забезпечення №113-ос від 20 серпня 2014 року відповідачка ОСОБА_1 була призначена на посаду старшого офіцера відділення підготовки персоналу відділу персоналу.

На підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України №847-ос від 02 жовтня 2014 року її направлено для проходження військової служби в розпорядження Міністра оборони України з виключенням зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України.

У зв'язку з цим 13 жовтня 2014 року на підставі наказу №146-ос, виданого комендантом Окремої комендатури охорони і забезпечення, відповідачка була виключена зі списків особового складу комендатури та всіх видів забезпечення.

Відповідно до п. 7 Указу Президента України «Про положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» №1115/2009 від 29 грудня 2009 року закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби України.

Зазначає, що починаючи з 13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та члени її родини втратили будь-який зв'язок з Державною прикордонною службою України через припинення дії контакту.

Під час проходження служби відповідачкою ОСОБА_1 в лавах Державної прикордонної слкжби ії та членам її родини було надано житлове приміщення в кімнаті АДРЕСА_1

Виходячи з того, що відповідачка припинила службу в органах Держприкордонслужби, відповідно до ч.1 ст.132 ЖК України підлягає виселенню разом з членами родини.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник відповідачки ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечувала.

Посилається на те, що відповідачка є військовослужбовцем і на даний час проходить службу в МО України.

Зазначає, що за таких обставин відповідачка не може бути виселена з займаного нею житла, оскільки не підпадає під категорію осіб, визначених у ч.1 ст.132 ЖК України.

Крім того, відповідно до Закону України « Про військовий обов»язок і військову службу» військова служба за контрактом не підпадає під поняття строкового трудового договору в розумінні вимог ч.1 ст.132 ЖК України і яка дає позивачу право ставити питання про її виселення.

Вважає, що відповідачка має статус особи, яка не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення, а тому просить у позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання неодноразово не з'являлися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у порядку, визначеному ст.74 ЦПК України.

Судові повістки, що направлялися на їх адресу, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв»язку з закінченням терміну зберігання.

Їх місце роботи суду невідомо, такої інформації суду сторони не надали.

Про зміну місця проживання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд не повідомляли, а тому з точки зору ч.2 ст.77 ЦПК України суд вважає їх неявку в судове засідання без поважних причин і вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні позов підтримав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кривіцька та Кривіцький проти України" (№ 8863/06) 02 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на та на підставі закону.

Судом встановлено, що наказом Тво коменданта окремої комендатури охорони і забезпечення №113-ос від 20 серпня 2014 року відповідачку ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу на посаду старшого офіцера відділення підготовки персоналу відділу персоналу.

На підставі ордера на право зайняття службового житлового приміщення Держприкордонслужби у м. Києві від 31 серпня 2006 року відповідачці ОСОБА_1 на сім'ю з 3-х осіб: вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ступінь споріднення з якими не було зазначено, був виданий ордер на право зайняття службової житлової площі з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_3

Розпорядженням Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації №74 від 10 лютого 2014 року затверджено реєстр житлових будинків, які використовуються під гуртожитки.

До даного переліку внесено будинок по АДРЕСА_4 який знаходиться на балансі Державної прикордонної служби України.

/ т.1, а.с. 8; 11; 202 - 203/

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

За правилами ст.109 ЖК України виселення із займаного приміщення допускається з підстав, встановлених законом.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» з наступними змінами, якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст.132 ЖК без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину.

При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст.125 ЖК, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст.2 Закону України « По загальний військовий обов»язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров»я і віком громадян України, пов»язаній із захистом Вітчизни.

Встановлено, що наказом Голови Державної прикордонної служби України №847-ос від 02 жовтня 2014 року відповідачку направлено для проходження військової служби в розпорядження Міністра оборони України з виключенням зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України.

13 жовтня 2014 року на підставі наказу №146-ос коменданта Окремої комендатури охорони і забезпечення, відповідачку ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу комендатури та всіх видів забезпечення.

На даний час відповідачка ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

/ т.1, а.с. 9 - 10; 24; 143;204 - 205 /

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України за контрактом як особа офіцерського складу.

Згідно з ч.6 ст.2 вище приведеного Закону видами військової служби є:строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки ;військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу даної норми закону випливає, що поняття військова служба за контрактом осіб офіцерського складу не ідентичне поняттю строкового трудового договору в розумінні вимог ст.132 ЖК України

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст.124 цього кодексу, не може бути виселено сім»ї військовослужбовців, а тому відповідачі не можуть бути виселені з займаного ними приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.11.2013 року у справі №6-115цс13, яка, згідно з ч.1 ст.360-7 ЦПК України, є обов»язковою для суду.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 109, 124-125, 132 ЖК України, ст.ст.3-4,10-11, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Військової частини 1498 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: