Рішення № 64768784, 19.01.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10241/16-ц

провадження № 2/753/683/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря ГОЛОДЕНКО К.В.

сторін:

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку, суд

В С ТА Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_4 30 травня 2016 року , звернулася до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 127 178, 40 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 735, 15 грн. компенсації втрати частини доходів ( інфляційні нарахування). Пізніше позовні вимоги 08.12. 2016 року ( а.с. 80-81) було збільшено, а саме просила суд стягнути з відповідача на свою користь 237 065 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 4 261,70 грн. компенсації втрати частини доходів (інфляційні нарахування).В остаточній редакції від 19.01. 2017 року просила суд стягнути з відповідача на свою користь 331 873 гривень 55 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку,

5 439 гривень 60 копійок компенсації втрати частини доходів (інфляційні нарахування)

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працювала на посаді провідного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи Управління адміністрування персоналу Департаменту управління персоналом у Відкритому акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з 03.11.2008 року по 26.06.2015 року, тобто до дня звільнення. Однак, у день звільнення з посади їй не було виплачено всіх нарахованих коштів, зокрема, додаткової заробітної плати згідно умов п. 4.1 Трудового договору в розмірі 36 660 гривень та оплати за роботу у вихідні дні 25-26 січня 2014 року в розмірі 2 444 гривні. На підставі викладеного вона звернулася із відповідним позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє за довіреністю АО "Адвокатська сім"я Лисенко" згідно договору про надання правової допомоги від 24.07. 2015 року, укладеного між АО "Адвокатська сім"я Лисенко" та ОСОБА_4 ( а.с. 20-21) в судовому засіданні в остаточній редакції від 19.01. 2017 року збільшені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, що викладені у позовних вимогах.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє за довіреністю № 03/2/903 від 28.11. 2016 року ( а.с.79) у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, підтримавши письмові заперечення від 15.07. 2016 року ( а.с. 63 -65), додаткові пояснення від 07.12. 2016 року ( а.с. 82-84) та додаткові пояснення від 18.01. 2017 року . При цьому зазначивши, що керуючись вимогами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з метою забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, уповноваженою особою Фонду було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Згідно п. 2, 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу- іншого майна з метою надання окремим кредитором переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

На виконання вимог діючого законодавства щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку було створено відповідну- комісію з перевірки правочинів, що містять ознаки нікчемності .

Комісією проаналізовано внутрішні нормативно-правові акти, що регулюють трудові правовідносини з працівниками, та виявлено, що порядок надання додаткових заробітних плат у ПАТ «ВіЕйБі Банк» передбачений колективним договором і при укладанні оскаржуваного договору, як і інших подібних договорів, колишнім Головою правління не було дотримано порядку, встановленого у цьому колективному договорі, нарахування по договорам не проводились, окрім того додаткові виплати працівникам банку були заборонені Національним банком України згідно постанови НБУ №631/БТ .

Згідно п. 5.4.1.6 Колективного договору від 25.05.2007 року, Голова Правління Банку визначає основні принципи встановлення й зміни розміру додаткової заробітної плати. Зазначені принципи встановлюються відповідно до кадрової політики Банку, і затверджуються у відповідному розпорядчому або нормативному документі. Такого документу про встановлення додаткової заробітної плати для ОСОБА_4. не було.

Відтак, після закінчення інвентаризації укладених правочинів у Банку, після аналізу норм виявлених договорів та норм трудового законодавства було виявлено правочини, в тому числі трудовий договір від 01.10.2014 p., що є нікчемними. На підтвердження цього надаємо суду складений відповідною комісією акт .

ОСОБА_4 було надіслано повідомлення про нікчемність договору укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 від 01.10.2014 року, який є нікчемним згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

Отже, трудовий договір укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4від 01.10.2014 рокує нікчемним згідно Закону (ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), про що ОСОБА_4 було повідомлено листом. Позивач не зверталася до суду про визнання правочину дійсним.

Нарахування по вказаному трудовому договору не проводились, а позивач отримувала свою заробітну плату на підставі раніше укладеного трудового договору.

У день звільнення позивачу було виплачено всі належні позивачу кошти, враховуючи встановлений оклад, набавку, індексацію за червень місяць та компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 24115,81 грн. На підтвердження чого надаємо розрахунковий листок позивача, згідно якого вбачаються нарахування при звільнені позивачу належних до виплат сум.

Виплати по трудовому договору від 01.10.2014р. не здійснювались, оскільки такий трудовий договір був визнаний нікчемним згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підстав для виплати по ньому не було.

Щодо не оплати відрядження позивача 25-26 січня 2014 року, згідно розрахункового листа позивача за лютий 2014 року, позивачу оплачено відрядження за січень 2014 року у розмірі 814,67 грн., а тому з вищенаведених підстав просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 працювала на посаді провідного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи Управління адміністрування персоналу Департаменту управління персоналом у Відкритому акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з 03.08.2008 року, згідно наказу № 440-п від 31.10.2008 року.

07.11.2011 року позивача переведено на посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи Управління адміністрування персоналу Департаменту управління персоналом у Відкритому акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк», у відповідності до наказу № 1150-п від 24.11.2011 року.

Згідно наказу № 1242-п від 01.12.2011 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи Управління адміністрування персоналу Департаменту управління персоналом.

04.03.2013 року позивача переведено на посаду начальника Управління адміністрування персоналу Департаменту управління персоналом, що вбачається із наказу №88-п від 04.03.2013 року.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 25.06.2015 року, її було звільнено із займаної посади 26.06.2015 року за власним бажанням, у зв'язку із доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом № 78-п від 26.06.2015 року.

Однак, в день звільнення позивачки з роботи відповідачем не було виплачено всіх нарахованих коштів, а саме:

- додаткову заробітну плату згідно умов п.4.1 Трудового договору в розмірі 36 660грн.;

- оплату роботи у вихідні дні 25-26 січня 2014 року в розмірі 2 444,00 грн.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

01.10.2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Трудовий договір, відповідно до умов якого було визначено особливий режим робочого часу - ненормований робочий день (п. 3.2) та домовлено між сторонами про оплату праці в наступному порядку: щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі 12 220 грн. (п. 4.1), 21.11.2014 року працівнику повинна бути нарахована та виплачена додаткова заробітна плата у розмірі 36 660 грн. (п. 4.2).

За положеннями ст. 21 КЗпП України трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до н. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. N100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 8 розд. 4 Постанови Kaбінету МіністрівУкраїнивід 08.02.1995 р.№ 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визнача ється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки Відповідач до сьогодні повний розрахунок по заробітній платі з Позивачем не провів то позивачка звернулася з позовними вимогами до Відповідача в загальному розмірі 127 913,55 грн. нарахованими за період з 10.10.2015 року по 25.05.2016 рік, а саме:

- 127 178,49 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку;

- 735,15 грн. компенсації втрати частини доходів (інфляційні нарахування).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2016 по справі № 761/22643/15-ц позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_6 112 014,53 грн., з яких: 36 660 грн. додаткової заробітної плати згідно умов п.4.1 Трудового договору, 2 444,00 грн. оплати за роботу у вихідні дні 25-26 січня 2014 року, 56 490,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 16 480,53 грн. компенсації втрати частини доходів (інфляційні нарахування) станом на 09.10.2015 року.

Рішенням, зокрема, встановлено розмір середньоденної заробітної плати позивачки за один день у сумі 710,65 грн. Так. нарахована заробітна плата позивачці за останні два місяці, які передували звільненню, становить:

- у квітні 2015 року у розмірі 13 839.94 грн.;

- у травні 2015 року - 12 454,20 грн.

Кількість фактично відпрацьованих днів у квітні - 19 та у травні - 18 днів (оскільки, позивачка перебувала на лікарняному з 29.04.2015 року по 30.04.2015 року у відповідності до довідки про середню заробітну плату №20/1/1-17506 від 01.07.2015 року.

Таким чином, середньоденна заробітна плата складає: (13 839,94 + 12 454,20) / (37 днів) = 710.65 грн.

Отже, позивачка, користуючись своїм правом, збільшила свої позовні вимоги станом на 19.01. 2017 року

1) в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в період з10.10.2015 року по 19.01.2017 рік, що становить 331 873,55 грн.. розраховано за формулою: 26 294.14 грн. (сума заробітку за останні два календарні місяця роботи (квітень, травень) : 37 днів кількість відпрацьованих днів = 710.65 грн. (розмір середньої заробітної плати за один день) х 467 днів затримки = 331 873,55 грн.

2) в частині___стягнення компенсаційних втрати частини доходів (інфляційні

нарахування) за період з 10.10.2015 року по 19.01.2017 рік,що становить 5 439,60 грн., розраховано за формулою: Індекси інфляції за період прострочення: за жовтень 2015 - 98,7% за листопад 2015 - 102,0% за грудень 2015 - 100,7% за січень 2016 - 100,9% за лютий 2016- 99,6% за березень 2016 - 101,1 % за квітень 2016 103.5% за травень 2016 100.1 % за червень 2016 99.8% за липень 2016 99.9% за серпень 2016 - 99,7% за вересень 2016 - 101.8%) за жовтень 2016 102,8% за листопад 2016 101.8%) за грудень 2016 100.9%

Розрахунок суми інфляції: сума боргу (39 104,00грн.) х процент інфляції (100,8%) - сума боргу (39 104,00грн.) = 5 439,60 грн.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача за період з 10.10.2015 року по 19.01.2017 рік становить 337 313,15 грн.. з яких: 331 873.55 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку;5 439,60 грн. компенсація втрати частини доходів (інфляційні нарахування).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 5 059 ( п"ять тисяч п"ятдесят дев"ять ) гривень 70 копійок.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 107, 116, 117 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. 625 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку , задовольнити.

Стягнути з ПУБЛІЧНО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" , м. Київ- 04119, вул. Дегтярівська, 27 -Т, код ЄДРПОУ 19017842 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Бориспіль Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої у АДРЕСА_1, фактично проживаючої у АДРЕСА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.10. 2015 року по 19.01. 2017 року включно у розмірі 331 873 ( триста тридцять одну тисячу вісімсот сімдесят три) гривні 55 грн. та компенсацію втрати частини доходів ( інфляційні нарахування) у сумі 5 439 ( п"ять тисяч чотириста тридцять дев"ять) гривень 60 копійок, а разом 337 313 ( триста тридцять сім тисяч триста тринадцять) гривень 15 копійок.

Стягнути з ПУБЛІЧНО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" , м. Київ- 04119, вул. Дегтярівська, 27 -Т, код ЄДРПОУ 19017842 в дохід держави судовий збір у розмірі 5 059 ( п"ять тисяч п"ятдесят дев"ять ) гривень 70 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у

справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 25 січня 2017 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК