Рішення № 64764771, 09.02.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/2622/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/789/126/17 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

секретар судового засідання - Панькевич Т.І.

за участі - ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 09 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

01.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 10.07.2013 року. У шлюбі у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який на даний час проживає із матір'ю.

За період спільного проживання ними, за позичені кошти, придбано житловий будинок загальною площею -31.7 м/кв, житловою - 22,9 м/кв по АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,0647 га.

Шлюб між ними припинено у жовтні 2014 року і з того часу вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть.

Гроші на придбання будинку сторони позичали у фізичної особи і повертали позику разом із батьками протягом року.

Окрім того сторонами за час спільного проживання придбано і інше майно.

ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 60/100 частин будинку і 60/100 частин земельної ділянки (0,03882 га) по АДРЕСА_1 оскільки на її утриманні знаходиться їх син, але ОСОБА_3 не надає матеріальної допомоги на його утримання.

Просить виділити їй у власність: світильник (2 шт.), кухонну стінку, тумбочку під мийку із мийкою, бойлер, електричну духовку, тюлі та штори, кухонну вагу, набір каструль, ламінат, пральну машинку, унітаз, чайник, принтер, карнизи, апарат для вимірювання тиску, фотоапарат, телефон, хлібопічку, конвектор електричний, приставу Т-2, швейну машинку, радіо, карнізи, що є спільною сумісною власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 40/100 частин будинку та 40/100 частин земельної ділянки (0,02588 га), по АДРЕСА_1 та виділити йому у власність світильник (2 шт.), пилку-ножівку, тюлі та штори, тачку будівельну.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 09.12.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_1 світильник (2 шт.), кухонну стінку, тумбочку під мийку із мийкою, бойлер, електричну духовку, тюлі та штори, кухонну вагу, набір каструль, ламінат, пральну машинку, унітаз, чайник, принтер, карнизи, апарат для вимірювання тиску, фотоапарат, телефон, хліб опічку, конвектор електричний, приставу Т-2, швейну машинку, радіо, карнизи.

Виділено у власність ОСОБА_3 світильник (2 шт.), пилку-ножівку, тюлі та штори, тачку будівельну.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови від задоволення вимог про поділ будинку і земельної ділянки і ухвалити нове, по суті позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що при укладенні договорів були присутні позивач і відповідач, ОСОБА_1 надала згоду на купівлю у спільну сумісну власність будинку і ділянки, що підтверджено показами нотаріуса.

Зазначає, що договір укладався під час перебування сторін у шлюбі, майно придбано в інтересах сім'ї і є спільною сумісною власністю подружжя.

Просить звернути увагу, що судом не надана належна правова оцінка показам свідків, що свідок ОСОБА_7 вказав про невірно зазначену дату в розписці, що писав розписку коли справа вже слухалась в суді, що кошти отримано ним фактично через 10 днів після укладення договорів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник апеляційну скаргу підтримали і навели доводи аналогічні викладеним в скарзі.

ОСОБА_1 вказала, що до реєстрації шлюбу вони проживали сім'єю близько двох років. В банк за позикою зверталися як подружжя і в нотаріуса вона надавала згоду на придбання будинку.

Зазначила, що її родина допомагала коштами як при купівлі будинку так і в його ремонті, що підтверджували і свідки.

ОСОБА_1 просила здійснити поділ спірного будинку і земельної ділянки по 1/2 кожному з подружжя.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, апеляційну скаргу заперечив і вказав, що будинок придбаний за особисті кошти ОСОБА_3, які він позичив.

Зазначив, що відсутні докази про надання коштів ОСОБА_1 для придбання будинку.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що уточнені апеляційні вимоги підлягають до задоволення.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено доказів того, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки будинок придбано за кошти ОСОБА_3

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 29.07.2013 року, право власності на будинок з господарсько - побутовими спорудами НОМЕР_1 і земельну ділянку площею 0,0647 га по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 47-49, 50-51 т.1)

Із заяв ОСОБА_1 поданих нотаріусу 29.07.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 дала згоду на придбання у спільну власність будинку та земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с. 93, 97 т.2)

12.05.2013 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_5 - 50000 грн. для купівлі житлового будинку, та зобов'язався їх повернути до 30.06.2015 року - розписка від 12.05.2013 року (а.с. 42 т.1).

Згідно розписки від 25.06.2013 року, ОСОБА_7 - 25.06.2013 року отримав від ОСОБА_3 - 70000 грн. за продаж житлового будинку.

В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_7 заперечив дату складання даної розписки та пояснив, що розписка була ним дана, коли справа знаходилась в суді.

Загальна сума доходу ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.08.2013 року становила 36195 грн. 52 коп. - довідка про доходи від 24.12.2014 року (а.с. 44 т.1)

Загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року - 38584 грн. 22 коп. - довідка про доходи від 12.03.2015 року (а.с. 68)

ОСОБА_1 протягом 2014 року знаходилась на обліку в УСЗН Кременецької РДА та отримувала допомогу за дитиною до досягнення нею трьох років 670 грн. 97 коп. та одноразову допомогу при народженні дитини 23220 грн.

ОСОБА_3, проживає по АДРЕСА_1.

Згідно довідки від 22.04.2016 року, виданої ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 із ОСОБА_3 будучи в шлюбі як подружжя звертались в банк для отримання кредиту на купівлю житлового будинку АДРЕСА_1, але їм відмовлено в отримані через невідповідність застави вимогам банку.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що спірний житловий будинок і земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, з наступних підстав.

Спірний будинок і земельна ділянка придбані під час шлюбу, що сторонами не спростовано і не спростовується.

Не спростовано і не спростовувалися покази свідка ОСОБА_8, що сторони проживали сім'єю до укладення шлюбу з 17.03.2011 року.

Доказом, що сторони проживали однією сім'єю до укладення шлюбу є і народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 року - майже через п'ять місяців після укладення шлюбу - 10.07.2013 року.

Колегія суддів приходить до переконання, що вказаний житловий будинок і земельна ділянка придбані за спільні кошти подружжя і з наступних підстав:

як встановлено за спірний будинок ОСОБА_7 отримав 70000 грн.;

згідно розписки від 12.05.2013 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_5 тільки - 50000 грн. для купівлі житлового будинку;

ні ОСОБА_3 ні його представник не спростували доказами надання ОСОБА_1 коштів на придбання будинку. Довідка про доходи ОСОБА_1 підтверджує наявність у неї доходів і відповідно можливості надавати кошти на придбання будинку;

не спростовано ні ОСОБА_3 ні його представником і показів свідка ОСОБА_9, який вказав, що переказав своїй племінниці - ОСОБА_1 - 8000 грн. на купівлю будинку;

не спростовано ні ОСОБА_3 ні його представником і показів свідка ОСОБА_10, який вказував, що кошти на придбання спірного будинку надавали батьки ОСОБА_1;

доводи ОСОБА_3 про передачу коштів до укладення шлюбу спростовані самим продавцем ОСОБА_11, який вказав, що кошти ОСОБА_3 мав заплатити через 10 днів після укладення договорів купівлі-продажу;

факт звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 як подружжя в банк з метою отримання коштів 15.07.2013 року після укладення шлюбу - 10.07.2013 року, свідчить про те, що ОСОБА_3 не володів самостійно сумою коштів достатньою для купівлі будинку самостійно - довідка банку від 22.04.2016 року (а.с. 100 т.2).

Колегія суддів вважає, що спірний будинок і земельна ділянка придбані в інтересах сім'ї ще і з наступних підстав:

як свідчать заяви ОСОБА_1 дані нею нотаріусу при укладенні договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки спірне майно придбане у спільну сумісну власність і в інтересах сім'ї (а.с. 93-97 т.2);

ОСОБА_1 і ОСОБА_3, як сім'я зверталися в банк з метою отримання коштів - 15.07.2013 року, після укладення шлюбу - 10.07.2013 року, для купівлі спірного житлового будинку, однак їм було відмовлено. Вказане свідчить, що спірний будинок куплений в інтересах сім'ї;

не спростовано і не спростовувалось ні ОСОБА_3 ні його представником факту проживання сторін однією сім'єю ще до укладення шлюбу, що підтверджували зокрема і свідки у своїх показах;

як свідчать матеріали справи і не заперечувалося сторонами на момент укладення договорів купівлі-продажу будинку і земельної ділянки подружжя очікувало дитину, а тому придбання будинку свідчить про бажання подружжя покращити житлові умови у зв'язку з майбутнім народженням дитини.

Враховуючи вказане, докази наявні в матеріалах справи колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вище вказане, колегія суддів приходить до переконання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в поділі будинку і земельної ділянки і ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 486, 83 грн. сплаченого судового збору і 4300,8 грн. судових витрат пов'язаних з проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кремененцького районного суду від 09 грудня 2016 року в частині відмови в поділі будинковолодіння і земельної ділянки скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким виділити у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 1/2 частки кожному:

житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями загальною площею - 31,7 м.кв, житловою - 22.9 м.кв по АДРЕСА_1

земельної ділянки площею - 0,0647 га по АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 486, 83 грн. сплаченого судового збору і 4300,8 грн. судових витрат пов'язаних з проведенням експертиз.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: