Ухвала суду № 64762979, 15.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Київ К/800/29728/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року

у справі № 806/490/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАД 06»

до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області,

Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАД 06» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Інспекція) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано дії Інспекції протиправними;зобов'язано Інспекцію надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області щодо відшкодування Товариству 17 674, 87 грн. надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції Інспекція подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року визнано неповажними наведені Інспекцією причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 806/490/16, клопотання про поновлення строку залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції про визнання протиправною бездіяльності, стягнення 17 674, 87 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Інспекцією подано апеляційна скарга на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху та надано заявнику апеляційної скарги строк для усунення недоліків, а саме для сплатити судового збору у встановленому законом розмірі та надання документа про його сплату.

01 липня 2016 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Інспекції про продовження строку для усунення недоліків у зв'язку з обмеженням фінансуванням податкової служби, що позбавляє можливості на даний час сплатити судовий збір.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2016 року вищевказане клопотання задоволено та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

19 липня 2016 року Інспекція подала клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у задоволенні клопотання Інспекції про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено; апеляційну скаргу повернуто, оскільки відповідачем не надано доказів сплати судового збору.

23 серпня 2016 року Інспекція повторно подала апеляційну скаргу та просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, посилаючись на відсутність кошторисних призначень на оплату судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху. При цьому суд зазначив, що Інспекції необхідно надати суду докази подання бюджетного запиту щодо необхідності виділення коштів на сплату судового збору та внесення змін до бюджетних видатків кошторису на 2016 рік, передбаченої в проекті кошторису на 2016 рік суми по коду КЕК 2 800 «Інші поточні видатки», фактично отриманої та витраченої суми коштів протягом 2016 року, докази щодо дати надходження коштів з яких було сплачено судовий збір.

28 вересня 2016 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що на момент звернення до суду з апеляційною скаргою необхідні кошти сплатити не було можливості, у зв'язку із блокуванням рахунків.

На підтвердження вказаних обставин Інспекцією надано копію листа від 27 вересня 2016 року № 7601/06-15-10.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 10 жовтня 2016 року, виходив із того, що названі відповідачем підстави пропуску процесуального строку не є поважними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За змістом частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. При цьому, обов'язок підтвердження поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції покладений саме на особу, яка звернулася з клопотанням про поновлення процесуально строку.

В разі невиконання такого обов'язку причини не можуть визнаватися поважними.

На підтвердження поважності підстав пропуску строку Інспекція надала лист від 27 вересня 2016 року № 7601/06-15-10, з яким зверталася до Управління правової роботи Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області. Зі змісту вказаного листа слідує, що сплатити судовий збір в сумі 3 3031, 60 грн. вчасно не було можливості у зв'язку з тим, що з 23 червня 2016 року по 12 серпня 2016 року рахунки Інспекції було заблоковано. За період блокування рахунку, не сплачувались платежі до бюджетів, не проводилась оплати за енергоносії та комунальні послуги, у зв'язку з чим і виникла заборгованість по даним платежам, тому першочергово з 12 серпня 2016 року по 16 серпня 2016 року здійснювалась оплата заборгованості по платежам та податкам до бюджетів. Тому, оплату судового збору почали здійснювати з 17 серпня 2016 року.

Разом з тим, названі відповідачем підстави не можуть бути поважними, оскільки суду апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів, зокрема листів з органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів відповідача, що знаходяться на рахунках відповідача, та постанов виконавчої служби чи інших доказів, які б засвідчили що дійсно з 23 червня 2016 року по 12 серпня 2016 року рахунки Інспекції було заблоковано, а оплата судового збору розпочалась з 17 серпня 2016 року.

Оскільки причини пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, суд апеляційної інстанції з дотримання положень Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відхилити, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова Ю.І. Цвіркун