Ухвала суду № 64762468, 09.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1430/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богонос М.Б.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

09 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.

представника позвича: ОСОБА_2

представника відповідача: Зюбанова Вадима Валентиновича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі ДФС України), Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (Могилів-Подільської ОДПІ), Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в якій просили скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ГУ ДФС у Вінницькій області апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів ДФС України та Могилів-Подільської ОДПІ в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче.

З 23.05.2016 року по 19.09.2016 року ОСОБА_4 працювала на посаді заступника начальника Крижопільського відділення Могилів-Подільської ОДПІ.

13.06.2016 року постановою Крижопільського районного суду Вінницької області в справі № 134/774-16-п ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 172-7 КУпАП та визначено їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 11.07.2016 року, постанову Крижопільського районного суду змінено, а саме: виключено з мотивувальної та резолютивної частини постанови посилання на норми Закону України "Про засади запобігання протидії копуції", а в решті залишено без змін.

09.08.2016 року, на підставі вищевказаних судових рішень головою Державної фіскальної служби України прийнято наказ № 2890-О "Про припинення державної служби ОСОБА_4." .

16.08.2016 року, відповідно до наказу № 2890-О від 09.08.2016 року, начальником Головного управління ДФС у Вінницькій області Осмоловським Р.В. прийнято наказ № 208-О "Про припинення державної служби ОСОБА_4.".

19.09.2016 року, на підставі наказу № 208-О від 16.08.2016 року, в.о. начальника Могилів-Подільської ОДПІ прийнято наказ від № 48-О "Про оголошення наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 16.08.2016 року № 208-О "Про припинення державної служби ОСОБА_4."

08.09.2016 року постановою Чечельницького районного суду Вінницької області у справі №3-в/151/13/16п, скасовано постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 13.06.2016 року у справі №134/774/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, за частиною 2 статті 172-7 КУпАП, у зв'язку із нововиявленими обставинами. Провадження у справі закрито. Вказане рішення суду набрало законної сили 08.09.2016 року.

Позивач вважаючи, що її звільнення із займаної посади відповідно до вказаних вище наказів є протиправним та з метою їх скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірних наказів відповідачів та поновлення позивача на роботі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України - публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п.1,2 ч.2 ст.17 КАС України).

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України "Про державну службу" та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Так, за змістом статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 30 Закону № 889-VIII передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону.

Згідно зі статтею 16 Закону № 889-VIII, на державних службовців поширюються вимоги та обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Підстави для припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження визначені статтею 84 Закону № 889-VIII, зокрема пунктом 3 частини 1 вказаної статті встановлено, що державна служба припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено у Законі України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1700-VII, реальний конфлікт інтересів-суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1,2 частини1 статті 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

В силу вимог частини 1 статті 65 Закону № 1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Нормами статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що не повідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для звільнення від доказування є зокрема, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 13.06.2016 року ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, а саме за те, що вона, виконуючи обов'язки начальника Крижопільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, будучи державним службоцем та посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики у сфері державної митної справи, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з можливостю виконання таких функцій, невідкладно не повідомила керівництво ГУ ДФС у Вінницькій області, а саме начальника ГУ ДФС у Вінницькій області, у будь-який спосіб, про наявність в неї реального конфлікту інтересів та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: 01.07.2015 року уклала, підписала та скріпила печаткою договір підряду на виконання робіт із надання послуг оператора комп'ютерного набору у Крижопільській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області із своєю дочкою - ОСОБА_6, за що остання згідно затвердженого ОСОБА_4 акту приймання-передачі робіт від 31.07.2015 року за вказаним договором отримала оплату в сумі 1219,35 гривень.

Постановою апеляційного суду Вінницької області 11.07.2016 року, вищезазначене рішення в частині визнання ОСОБА_4 винною у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, залишено без змін.

На підставі постанови Крижопільського районного суду Вінницької області в справі № 134/774-16-п від 13.06.2016 року відповідачами прийнято оскаржувані рішення та звільнено позивача із займаної посади.

Однак, 08.09.2016 року постановою Чечельницького районного суду Вінницької області у справі №3-в/151/13/16п, скасовано постанову Крижопільського районного суду Вінницької області від 13.06.2016 року в справі №134/774/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, за частиною 2 статті 172-7 КУпАП, а провадження у справі закрито, в зв'язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з прийняттям Чечельницьким районним судом вищезазначеного судового рішення, ОСОБА_4 вважається такою, що корупційного адміністративного правопорушення не вчиняла, що в свою чергу, виключає існування підстав для прийняття оскаржуваних наказів, звільнення її із посади та припинення державної служби.

Згідно листа Чечельницького районного суду Вінницької області за вх. № 22249 від 17.10.2016 року постанова Чечельницького районного суду Вінницької області від 08.09.2016 року в справі №3-в/151/13/16п набрала законної сили 08.09.2016 року .

Відповідно до листів Бершадської місцевої прокуратури Вінницької області №53-5704 вих.16 від 10.10.2016 року та прокуратури Вінницької області № 05/3-404 вих-16 від 17.10.2016 року постанова Чечельницького районного суду Вінницької області у справі №3-в/151/13/16п від 08.09.2016 року органами прокуратури не оскаржувалась.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції про те, що хоча на момент прийняття наказів ДФС України, ГУ ДФС у Вінницькій області, постанова Крижопільського районного суду Вінницької області від 13.06.2016 року в справі № 134/774-16-п була чинною, проте на момент припинення службово-трудових правовідносин позивача із органом ДФС вказане судове рішення було скасованим. Отже, наказ ДФС України № 2890-О від 09.08.2016 року, який ґрунтується лише на постанові Крижопільського районного суду Вінницької області від 13.06.2016 року, яка скасована постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 08.09.2016 року є безпідставним, оскільки єдиний юридичний факт, який був підставою для його прийняття припинив свою дію, а відтак є незаконними та підлягають скасуванню й інші похідні від нього накази ГУ ДФС у Вінницькій області та Могилів - Подільської ОДПІ.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, згідно п. 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 р. №7 задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" з подальшими змінами встановлено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Так, згідно наявної в матеріалах справи довідки Могилів-Подільської ОДПІ від 05.10.2016 року № 34, середньоденна заробітна ОСОБА_4 на день звільнення складала 283,71 грн.

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача з 20.09.2016 року по 20.10.2016 року, з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» становить 22 дні.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума середнього заробітку ОСОБА_4 за період вимушеного прогулу становить 6241,62 грн. (283,71*22 = 6241,62 грн.), без відрахування податків та обов'язкових платежів.

Таким чином, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність поновлення позивача на посаді заступника начальника Крижопільського відділення Могилів-Подільської ОДПІ та стягнення з Могилів-Подільської ОДПІ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6241,62 грн. із врахуванням загальнообов'язкових платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала складена в повному обсязі 16 лютого 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.