Ухвала суду № 64762229, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23843/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут радіовимірювальної апаратури» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Кепітал Маркет Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інститут радіовимірювальної апаратури» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року № 0003332202, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0003352202, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0002931702, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інститут радіовимірювальної техніки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2015 № 305/26-58-22-02-17-1431310, згідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Інститут радіовимірювальної апаратури»:

- п. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст 137, п. 138.2, п. 138.4 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 128 075 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 525 978, 00 грн та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 317 076, 00 грн.;

- п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 № 1020 та № 49 від 21.01.2014 щодо недостовірних даних податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1 квартал 2013 року - 4 квартал 2013 року та 1 квартал 2014 року - 4 квартал 2014 року.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015:

- № 0003332202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 192 113, 00 грн. (за основним платежем 128 075, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64 038, 00 грн.),

- № 0003352202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 317 076, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 158 538, 00 грн.;

- № 0002931702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фізичних осіб на загальну суму 510, 00 грн.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки господарські операції підтверджені первинною документацією, то вони були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Стосовно податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.06.2015 № 0003332202, № 0003352202 колегія суддів зазначає наступне.

В межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ПП «Гранд» (ПП «Бріліон-ТД»), ТОВ «Клімат Енерджі», ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Групп», ТОВ «Мегадевелопмент».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» укладено договір про надання послуг від 04.04.2013 № 040413НП, предметом якого є надання послуг з благоустрою прилеглої до об'єкта замовника території. При цьому, позивачем надано копії накладених, на підтвердження придбання товару у ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Вега» необхідного для благоустрою території.

На підтвердження факту реального виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії: схематичного плану території, акту здачі-прийняття робіт, податкової накладної, банківських виписок, які долучено до матеріалів справи.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем та ПП «Гранд» (ПП «Бріліон-ТД») укладено договір про надання послуг від 04.03.2013 №18/03-13, предметом якого є надання послуг щодо експлуатації механізмів для виконання робіт з прибирання снігу та льоду на території замовника.

На підтвердження факту реального виконання умов згадуваного договору позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття послуг (які містять детальний зміст наданої послуги) та податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» укладено договори надання інформаційно-консалтингових послуг:

- від 05.04.2013 № 0504ЗУ, предметом якого є надання послуг з проведення маркетингових досліджень ринку оренди нежитлових приміщень в м. Києві;

- від 26.03.2013 №230313-У, предметом якого є надання інформаційно-консалтингових послуг, а саме: проведення тренінгів на визначені в договорі теми;

Між позивачем та ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» укладено договір від 05.04.2013 №0504РП про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет.

На підтвердження фактів виконання вказаних вище договорів позивачем надано суду копії: рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт, банківських виписок, звітів про виконану роботу, скрін-шоти з сайту позивача, копії матеріалів на теми проведених семінарів, які долучено до матеріалів справи.

Між позивачем та ТОВ «Клімат Енерджі» укладено договори: від 24.12.2013 № 24/12-13.1 та від 07.07.2014 № 07/07-14, предметом яких є поставка фанкойлів на об'єкт замовника (позивача).

На підтвердження факту реального виконання умов згадуваного договору позивачем надано суду копії : додатків до договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі холодильного устаткування, технічної документації, товарно-транспортних накладних, які долучено до матеріалів справи.

Між позивачем та ТОВ «Мегадевелопмент» укладено договір від 01.07.2013 №01/07 про надання представницьких та консалтингових послуг, предметом якого є підготовка технічного завдання на розробку проектної документації стадії «Робоча документація» по розділу «Диспетчеризація» по об'єкту «Будівництво офісної будівлі з закладом харчування (кафе для співробітників) по вул Радищева, 10/14 у Солом'янському районі м. Києва», а також Технічне завдання на проектування стадії РП, а також надання послуг з процесі проведення переговорів з потенційним генеральним підрядником та підрядними організаціями щодо будівництва об'єкту.

На підтвердження факту реального виконання умов згадуваного договору позивачем надано суду копії: кошторису, акту приймання передачі фронту робіт з додатком, акту прийому-передачі обладнання в монтаж, акту прийому-передачі технічної документації, акту приймання виконаних будівельних робіт, акту огляду будівництва, податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

Факт виконання будівельних робіт підтверджується фото, долученими до матеріалів справи та не заперечується податковим органом.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія штатного розпису ТОВ «Мегадевелопмент» та копіями довіреностей.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що доходи позивача протягом 2013 - 2015 років збільшувались, що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на прибуток, які долучено до матеріалів справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ПП «Гранд» (ПП «Бріліон-ТД»), ТОВ «Клімат Енерджі», ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Групп», ТОВ «Мегадевелопмент».

Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 в жовтні 2014 року працював інженером проекту в ТОВ «Мегадевелопмент» готував проекти для позивача та займався підбором холодильного обладнання, а саме: залучався до комерційного тендеру, аналізував запропоноване обладнання, в результаті чого придбали обладнання у ТОВ «Клімат Енерджі». Свідок пояснив, що він спілкувався з директором та менеджером ТОВ «Клімат Енерджі». Придбане обладнання було установлено у позивача. Позивач зазначив, що він надавав консультації як інженер щодо обладнання, співпрацював з головним бухгалтером та інженерами, які працюють у позивача.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він приймав участь у переговорному процесі як представник ТОВ «Клімат Енерджі» з позивачем, договір було підписано директором позивача, після погодження всіх технічних моментів, переговори проводились в приміщенні позивача. Поставка відбулась нормально без форс-мажорних обставин. Всі бухгалтерські документи, сертифікати відповідності, гарантійні документи на обладнання було передано позивача разом з обладнанням. В 2015 році ТОВ «Клімат Енерджі» було продано іншим засновникам, що сталось з компанією свідок не знає.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що він з 2003 року був головою правління в подальшому, генеральним директором ТОВ «Інститут радіовимірювальної техніки». Договір з ТОВ «Клімат Енерджі» було укладено з директором позивача, на об'єкті позивача, предметом договору була поставка холодильних машин. Підбирати обладнання допомагав ОСОБА_3, який їздив до Італії на завод виробника, були проведені випробування обладнання, яке в подальшому, поставлено на об'єкт та там установлено.

Представники ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» на територію позивача проходили по звонку, по пропуску, або проводили співробітники позивача. Працівники ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» займались благоустроєм території.

Співробітники ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» займались та займаються, зокрема, розробкою та обслуговуванням сайту позивача, оскільки власних спеціалістів з веб-дизайну в штаті позивача не має.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ПП «Гранд» (ПП «Бріліон-ТД», ТОВ «Клімат Енерджі», ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Групп», ТОВ «Мегадевелопмент» виконувались сторонами у повному обсязі, у зв'язку із чим формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.06.2015 № 0003332202, № 0003352202, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2016 № 0002931702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фізичних осіб на загальну суму 510 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Таким чином, із аналізу зазначених норм вбачається, що накладення штрафу за подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, суми утриманого з них податку можливе у разі, коли такі помилки або недостовірні відомості призвели до заниження податкових зобов'язань з такого податку.

Водночас, доказів про факт заниження позивачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб при розгляді справи податковим органом не надано, а тому не доведено факт порушення позивачем п. 119.2 ст. 119 ПК України, що вказує на необґрунтованість та протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.06.2016 № 0002931702 та є підставою для його скасування, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.06.2015 № 0003332202, № 0003352202). Оспорювана сума 507 699, 00 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна становити: (507 699, 00 х 1,5%) = 7 615, 49 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 8 377, 04 грн. (7 615, 49 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 8 377, 04 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.