Ухвала суду № 64762074, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1963/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Вершиніна Костянтина Валерійовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порядку, визначеному Податковим кодексом України, подав до ДПІ у Києво-Святошинському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у загальній сумі 74461,00 грн., однак на його адресу не надходило податкового повідомлення-рішення про невідповідність або відмову у бюджетному відшкодуванні, а тому сума бюджетного відшкодування, зазначена у декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, мала бути відшкодована позивачу. Також позивач зазначає, що враховуючи те, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року була подана позивачем 20.06.2012 року, податковий орган зобов'язаний був після перевірки подати до казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача до 25.07.2012 року. Разом з тим, всупереч пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу ДПІ у Києво-Святошинському районі у встановленому порядку та строки не подала до органу казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, чим порушуються його права та законні інтереси як добросовісного платника податків.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року задоволено вказаний адміністративний позов. Зобов'язано Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми у розмірі 74461,00 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят одна грн. 00 коп.), що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс". Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за травень 2012 року за період з 11.06.2013 року по 02.09.2016 року у розмірі 46705,94 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 19.03.1999 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 087855 (а.с. 113).

Позивач взятий на облік в якості платника податків 25.03.1999 року за № 885, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 335 від 23.05.2012 року (а.с. 114), а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №1 3831231 від 06.04.1999 року позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (а.с. 115).

20.06.2012 року позивачем до ДПІ у Києво-Святошинсьокому районі було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року, де у рядку 23.1 було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 74461,00 грн. (а.с. 9-10).

З вказаною податковою декларацією позивачем було також подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року) (а.с. 13) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року) (а.с. 14).

Разом з тим, суму податку на додану вартість у розмірі 74461,00 грн. відповідачами ТОВ "Васт-Транс" відшкодовано не було.

Позивач звертався до Міністерства доходів і зборів України із листом № 456 від 02.08.2013 року, у якому просив вищевказаний податковий орган надати інформацію щодо відшкодування ТОВ "Васт-Транс" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, на який Міністерство доходів і зборів України листом № 9989/99-99-15-011-01-15 від 29.08.2013 року повідомило позивачу про те, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми перебувають на перевірці достовірності їх нарахування ТОВ "Васт-Транс" (а.с. 31-33).

Позивач звертався до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області із листом № 789 від 10.10.2013 року, у якому просив відповідача відшкодувати суму бюджетного відшкодування з урахуванням пені, у тому числі за травень 2012 року (а.с. 28).

Також позивачем було надіслано на адресу податкового органу лист № 790 від 10.10.2013 року, у якому ТОВ "Васт-Транс" просило відповідача подати висновок органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню із бюджету, зокрема, за травень 2012 року (а.с. 29).

Вказані листи були прийняті податковим органом, про що свідчать відбитки штемпелю податкового органу за № 3696/10 та № 3696/10 від 10.10.2013 року.

Крім того, позивач звертався до Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі Київської області із запитом № 788 від 10.10.2013 року, у якому просив вказаний територіальний орган Державної казначейської служби України надати інформацію щодо отримання ним висновків щодо бюджетного відшкодування по ТОВ "Васт-Транс", зокрема, за травень 2012 року та причин невідшкодування позивачу відповідних сум грошових коштів (а.с. 30).

Вказаний запит був прийнятий Управлінням Державного казначейства у Києво-Святшинському районі Київської області, що підтверджується відбитком штемпелю б/н від 10.10.2013 року. Проте, будь-якої відповіді казначейством позивачу не надано.

В подальшому ТОВ «Васт-Транс» зверталось до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області із листами № 88 від 19.05.2015 року та № 108 від 04.06.2015, в яких просило контролюючий орган надати інформацію про результати здійснення камеральних перевірок за період з січня 2007 по березень 2015 року (а.с. 36, 38).

Розглянувши вказані листи, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листами «Про надання інформації» № 3895/10/10-13-15-01 від 26.05.2015 року та № 7195/10/10-13-15-01 від 11.06.2015 року повідомила позивачу про те, що відповідно до наказу ДПС України «Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість» № 52 від 19.02.2012 року висновок та довідка у формі висновку складаються в одному примірнику та не надаються платникам податків для ознайомлення та підписання (а.с.37, 39).

Крім того, позивач звертався до податкового органу із листом № 115 від 04.06.2015 року, у якому просив податковий орган надати інформацію про направлення до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків по ТОВ "Васт-Транс" із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, у тому числі, за травень 2012 року (а.с. 40).

ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом "Про надання інформації" №7202/10/10-13-15-01 від 11.06.2015 року повідомила позивачу про неможливість надання запитуваної інформації, у зв'язку із проведенням СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області виїмки про провадженню кримінальної справи, яку порушено за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с. 41).

На запит позивача листом від 28.08.2015 року № 2339/10-13-09-02 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області повідомила позивача про вилучення податкової звітності за період 2010-2012 роки в рамках кримінальної справи № 13-9131 (а.с.47).

Листом від 29.08.2013 року № 9989/6/99-9901-01-15 Міністерство доходів і зборів України підтвердило, що станом на 01.01.2013 року по ТОВ "Васт-Транс" бюджетна заборгованість з податку на додану вартість складає 3629600,00 грн., з яких по 1482100,00 грн. документи вилучено слідчим відділом податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі (а.с. 31-33).

Згідно відповіді Прокуратури Київської області від 18.09.2013 року № 07/1-2373вих.-13 бюджетне відшкодування по ТОВ "Васт-Транс" не проводиться з причин відсутності матеріалів (вилучених слідчим), що дають законні підстави для проведення бюджетного відшкодування (а.с.72-73).

Судом першої інстанції було встановлено, що лише 24.03.2016 року, після отримання листа Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі від 01.03.2016 року вих. №600/10-13-09-02 (а.с. 77-78) позивачу стало відомо, що податкова звітність ТОВ "Васт-Транс" за травень 2012 року не вилучалась.

Крім того позивач звертався до податкового органу із запитом на інформацію № 184 від 21.08.2015 року, у якому просив податковий орган надати інформацію щодо направлення до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків по ТОВ "Васт-Транс" із зазначенням сум, що підлягають відшкодування, зокрема, за травень 2012 року на суму 74461,00 грн. (а.с. 44).

ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом "Про надання інформації" № 1077/10/10-13-15-01 від 31.08.2015 року повідомила позивача про те, що відповідь на запитувану інформацію буде надана відповідачем в межах та в строках, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації", п. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України (а.с. 45). Проте, позивачу відповіді на запитувану інформацію надано не було, суму податку на додану вартість у розмірі 74461,00 грн. відшкодовано не було.

Вважаючи такі дії відповідачів пртиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.10 та 200.11 протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

У силу положень пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу орган, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

З аналізу викладених положень слідує, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Васт-Транс» жодних податкових повідомлень-рішень, якими було б зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року, не отримувало, не було проведено камеральної та документальної перевірок правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за травень 2012 року, а тому сума бюджетного відшкодування, зазначена у декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року мала бути відшкодована позивачу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про проведення податковим органом камеральної або документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року.

Зі змісту листа Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 1562/8/10-13-15-01 від 23.08.2016 року «Про надання інформації» (а.с.102) судом першої інстанції було встановлено, що інформація щодо складання акту камеральної перевірки правомірності розрахунку ТОВ «Васт-Транс» суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року або довідки щодо підтвердження правомірності заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість - відсутня, а посадові особи, які були відповідальними за даний напрямок роботи в 2012 році - звільнені.

Передумовою направлення до органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету є проведення камеральної перевірки (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України), або ж документальної перевірки, у разі, коли податковий орган вважає, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

За правилами пункту 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки податковий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, єдиним доказом наявності у податковій декларації помилок, які є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є акт, складений за результатами камеральної (документальної) перевірки та податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, податкова звітність платника податків, який заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість підлягає обов'язковій камеральній перевірці, за наслідками якої податковим органом складається акт, якщо у разі такої перевірки виявлені порушення.

У випадку, якщо такі порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування порівняно із сумою, заявленою у декларації з ПДВ, податковий орган обов'язково надсилає платнику ПДВ податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 200.14 статті 200 Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що будь-яких доказів складання акту камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року, його реєстрації та направлення позивачу, як і доказів прийняття та направлення (вручення) податкового повідомлення-рішення, яким було б зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, матеріали справи не містять. Податковий орган також не зміг повідомити про наявність вищезазначених фактів.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення позивача із даним позовом до суду ані камеральна, ані документальна перевірка даних, відображених в декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Траст" проведена не була, а тому податковим органом не було вчинено встановлених вимогами чинного законодавства дій щодо підтвердження достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 74461,00 грн. Отже, заявлена у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 74461,00 грн. є підтвердженою.

При цьому, згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2016 сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Дана норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки сума бюджетного відшкодування є узгодженою податковим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, яка в даному випадку проведена не була, отже з 20.07.2012 року.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України зазначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі-Порядок).

Згідно з пунктами 6 та 7 Порядку, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість (пункт 9 Порядку).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складання висновку про суму відшкодування податку на додану вартість та його надіслання до казначейського органу є обов'язком податкового органу.

Проте, як зазначено вище, відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про складання податковим органом висновку про підтвердження суми від'ємного значення ПДВ, заявленого позивачем до бюджетного відшкодування у розмірі 74461,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Київській області такого висновку територіальному органу Державної казначейської служби України у Київській області.

Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом не було своєчасно проведено камеральну або документальну перевірки, не підготовлено відповідний висновок, та, відповідно не направлено на адресу територіального органу Державного казначейства України висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що свідчить про протиправну бездіяльність з боку податкового органу.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 74461,00 грн. та ця сума була узгоджена контролюючим органом його конклюдентними діями.

Так, зміст викладених положень Податкового кодексу України та Порядку свідчить, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Тобто чинним законодавством України безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, контролюючого органу та органу казначейства у правовідносинах, пов'язаних з отриманням бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку (системі електронного адміністрування ПДВ).

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Саме на такому розумінні положень чинного законодавства наголошує Верховний Суд України в постанові № 21-881а15 від 16.09.2015 року, прийнятій за наслідками перегляду судових рішень в адміністративних справах з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом вказаної постанови Верховний Суд України дійшов висновку, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

У зв'язку з цим Верховний Суд України зазначив, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФУ у Київській області у Київській області вчинити ті дії, від виконання яких відповідач безпідставно ухилився, а саме: подати до територіального органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією позивача з ПДВ за травень 2012 року в розмірі 74461,00 грн. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки зазначену вище суму ПДВ відповідачами у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року № 21-131а14.

На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 74461,00 грн.

Останнім днем, коли відповідачі зобов'язані були завершити вчинення відповідних дій та виплатити позивачу бюджетне відшкодування є 01.08.2012 року. В свою чергу, право на нарахування пені у позивача виникає з наступного дня, тобто з 02.08.2012 року.

Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 11.06.2013 року по 02.09.2016 року. Отже, кінцевою датою нарахування пені у цій справі є 02.09.2016 року.

Положення пункту 200.23 статті 200 ПК України передбачають обрахунок розміру пені виходячи із облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку дії такої облікової ставки. Право на нарахування пені виникає за кожен день прострочення відшкодування включаючи день погашення, у зв'язку із чим моментом виникнення пені є кожен день прострочення.

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 року у справі № 825/1402/15-а (реєстраційний номер в ЄДРСР - 59081899).

Отже, при розрахунку пені за порушення строків перерахування суми бюджетного відшкодування підлягає застосуванню облікова ставка Національного банку України, чинна на момент виникнення пені за кожен день прострочення бюджетного відшкодування включаючи день погашення.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період з 11.06.2013 року по 02.09.2016 року діяли різні ставки Національного банку України, зокрема:

з 11.06.2013 року по 12.08.2013 року - 7,0 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 209 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року - 6,5 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 09 серпня 2013 року № 315 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року - 9,5 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 14 квітня 2014 року № 212 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року - 12,5 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 15 липня 2014 року № 417 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року - 14,0 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2014 року №719 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року - 19,5%, згідно постанови Правління Національного банку України від 04 лютого 2015 року № 81 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 04.03.2015 року по 27.08.2015 року - 30,0 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 154 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 28.08.2015 року по 24.09.2015 року - 27,0 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 27 серпня 2015 року № 557 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 25.09.2015 року по 21.04.2016 року - 22 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 24 вересня 2015 року № 627 "Про регулювання грошово-кредитного ринку", та постанов Правління Національного банку України № 750 від 29.10.2015 року, № 894 від 17.12.2015 року, № 40 від 28.01.2016 року, № 135 від 03.03.2016 року, якими залишено облікову ставку на рівні 22%;

з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року - 19 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 21 квітня 2016 року № 278 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 27.05.2016 року по 23.06.2016 року - 18 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 26 травня 2016 року № 25-рш "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 24.06.2016 року по 28.07.2016 року - 16,5 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 23 червня 2016 року № 88-рш "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 29.07.2016 року по 02.09.2016 року - 15,5 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 172-рш "Про регулювання грошово-кредитного ринку".

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що стягненню на користь ТОВ «Васт-Транс» підлягає пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 11.06.2013 року по 02.09.2016 року у розмірі 46705,94 грн.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає, також колегія суддів вважає безпідставним твердження податкового органу щодо незаконного розподілу витрат.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Вершиніна Костянтина Валерійовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 16.02.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.