Ухвала суду № 64761977, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2133/16 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

У С Т А Н О В И В:

Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 214 881,26 грн. та по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 8 845,52 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2005 року ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з 20.12.2005 року перебуває на обліку в Чернігівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області як платник податків.

Згідно розрахунку позивача відповідач має податковий борг податковий борг: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 214 881,26 грн. та по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 8 845,52 грн.

Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб виник на підставі узгоджених податкових зобов'язань відображених платником податків в податковій декларації про майновий стан і доходи від 04.05.2016 року у розмірі 217 760,46 грн. (а.с.12-13). Таким чином, податковий борг по податку на доходи фізичних осіб складає 214 881,26 грн. (217 760,46грн. - 2879,20 грн. (переплата)).

Податковий борг по орендній платі з фізичних осіб виник на підставі узгоджених податкового повідомлення-рішення від 18.06.2016 року №4274-1301 у розмірі 8 845,93 грн., яке було отримано відповідачем 27.07.2016 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11). Таким чином, податковий борг по орендній платі з фізичних осіб складає 8 845,52 грн.

У зв'язку із несплатою узгодженого податкового зобов'язання на адресу відповідача сформовано та направлено податкову вимогу форми "Ф" від 11.08.2016 року № 1697-17.

Вважаючи, що відповідач має непогашений податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 214 881,26 грн. та по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 8 845,52 грн, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із положеннями п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Вимогами пункту 54.1 ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, який подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України).

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби, у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як убачається із матеріалів справи, 12.08.2016 року на адресу відповідача сформовано та направлено податкову вимогу форми "Ф" від 11.08.2016 року № 1697-17.

Вказану вимогу направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 та повернуто відправнику 03.09.2016 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з абз. 2, 3 ст. 58 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства України є безпідставними, оскільки судом першої інстанції чітко встановлено наявність у відповідача податкового боргу, який підлягає стягненню у судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг, а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 214 881,26 грн. та по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 8 845,52 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 15 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.