Постанова № 64761956, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 366/2490/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Слободян Н.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства Оборони України на постанову Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства Оборони України про визнання неправомірними дій щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка наступила внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби та надіслати це рішення до Київського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, встановити судовий контроль за виконанням постанови, зобов'язавши відповідача надати звіт про її виконання.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство Оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в лавах ЗС колишнього СРСР з 22 квітня 1986 року по 04 червня 1988 року у т.ч. у складі діючої армії в період бойових дій ( в т.ч. під час виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан з 07.08.1986 року, що підтверджено довідкою Іванківського обласного військомату від 03.03.2016 року.

Згідно з актом судово-медичного обстеження ОСОБА_2 від 23.04.2014 року №11/в описані рубці в області голови праворуч, на зовнішній поверхні правого «є наслідком загоєних вогнепальних ран, отриманих у період бойових дій в Республіці Афганістан (можливо в 1986 році)».

З витягу з проколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, контузії, травм, каліцтв №1518 від 05.06.2014 року вбачається, що комісією встановлений причинний зв'язок між пораненням, закритою черепно-мозговою травмою - контузією головного мозгу і захворюванням з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія КИО-1 №9432748 від 21.07.2016 року, причиною інвалідності ОСОБА_2 є «поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

30 липня 2014 року ОСОБА_2 отримав посвідчення інваліда ІІІ групи серія НОМЕР_1.

03 березня 2016 року позивач звернувся із заявою про виплачу одноразової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності до Іванківського військомату, який направив заяву до Київського обласного військомату.

24 березня 2016 року відповідно до п.13 Порядку №975 військомат направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту МО України для прийняття відповідного рішення стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги із зазначенням, що командування вважає, що позивач має право на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

20 травня 2016 року відповідно до п.225 Порядку №36 на засіданні комісії з розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого МО України, прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів, оскліьки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення ннею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення особою тілесного ушкодження, як це передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті)., інвалідності або часткової втрати працездатності без встанвлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призивались на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для продовження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року №975.

Колегія суддів повністю погоджується із доводами суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення та зобов'язання МО України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу рдноразової грошової допомоги та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців").

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 5 частини другої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Пунктом 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку №975.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Згідно з п.11. Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У відповідності до п.12-13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 року №168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу №168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень Наказу №168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Згідно пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прийняв протиправне рішенням про направлення документів на доопрацювання, а тому правомірно для повного захисту позивача, зобов'язав Міністерство Оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової допомоги.

Суд першої інстанції застосував по даним правовідносинам судову практику Верховного Суду України та зазначив, що оскільки рішення по виплаті позивачу грошової допомоги прийнято не було, то суд зобов'язує Міністерство оборони України розглянути звернення згідно з вимогами чинного законодавства.

Проте, як вбачається із адміністративного позову, позивач пред'явив позовні вимоги про визнання неправомірними дій щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка наступила внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби та надіслати це рішення до Київського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, встановити судовий контроль за виконанням постанови, зобов'язавши відповідача надати звіт про її виконання.

Фактично суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог для повного захисту порушеного права позивача та визнав неправомірним і скасував рішення Міністерства Оборони України, оформлене протоколом комісії в частині направлення документів позивача на доопрацювання з поверненням їх до військомату та зобов'язав Міністерство Оборони розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відповідно до частини 2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративну справу не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

У даній справі суд першої інстанції, ухвалюючи постанову, фактично прийняв по суті правильне рішення, проте не послався норму закону, відповідно до якої ухвалив рішення по вимогах, які не заявлялись позивачем.

Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови, доповнивши мотивувальну частину постанови суду на 5 сторінці постанови новим абзацом після абзацу шостого наступного змісту: «Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд з урахуванням сталої практики Верховного Суду України по даній категорії справ, а також для повного захисту порушеного права позивача ОСОБА_2, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог».

В решті постанову суду слід залишити без змін.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства Оборони України задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину постанови Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2016 року, доповнивши мотивувальну частину постанови суду на 5 сторінці постанови після абзацу шостого новим абзацом наступного змісту: «Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд з урахуванням сталої практики Верховного Суду України по даній категорії справ, а також для повного захисту порушеного права позивача ОСОБА_2, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог».

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 15 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.