Рішення № 64761233, 16.02.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" лютого 2017 р. Справа № 927/1174/16

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп",

вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3,

АДРЕСА_2

Предмет спору: про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 36098,16 грн.

Суддя І.А. Фетисова

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Бігун Н.В. - представник, довіреність №164-2016 від 23.12.2016;

від відповідача: не з'явися;

від третьої особи: Матвієнко В.М. - адвокат, договір про надання правової допомоги б/н від 23.01.2017

Позивачем подано позов про стягнення в порядку регресу з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 36098,16 грн. за наслідками страхового випадку - ДТП 18.05.2013 року, за участю автомобіля відповідача.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.01.2017 на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні від 24.01.2017 представником третьої особи було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Дана заява обґрунтована тим, що відповідно до поданої позовної заяви випливає, що страховий випадок стався 18.05.2013, а саме в момент вчинення ДТП, а отже відповідно до норм ст. 267 Цивільного кодексу України сплинув строк загальної позовної давності. Окрім того, у даній заяві представником третьої особи зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, а отже посилання позивача у позовній заяві про перебування ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП є не обґрунтовані.

Представник позивача проти задоволення такої заяви, зазначивши, що на момент вчинення ДТП страхова компанія не знала і не могла знати чи буде нею здійснено страхову виплату, а право регресної вимоги у позивача виникло у момент сплати потерпілій стороні страхового відшкодування, яке відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення №ЗР007583 було здійснено 19 лютого 2014 року.

Суд прийняв заяву представника третьої особи до розгляду.

У судовому засіданні від 09.02.2017 представником позивача через засоби електронного зв'язку було надіслано клопотання б/н від 09.02.2017 про продовження строку розгляду справи на 15 днів, з метою отримання витребуваних матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12013160190001336 від 18.05.2013.

Представник третьої особи підтримав таке клопотання представника позивача.

Дане клопотання про продовження строку розгляду спору судом було задоволено та на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 28.02.2017 (включно).

Судові засідання від 24.01.2017, 09.02.2017, 16.02.2017 за клопотанням представника позивача проводилися в режимі відео конференції відповідно до ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції було доручено Господарському суду Львівської області.

У судове засідання 16.02.2017 в приміщення Господарського суду Львівської області з'явився уповноважений представник позивача.

У судове засідання 16.02.2017 в приміщення Господарського суду Чернігівської області з'явився уповноважений представник третьої особи.

Відповідач не з'явився, уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.02.2017.

Представники позивача та третьої особи не заперечували проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, явка відповідача обов'язковою не визнавалась, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача. Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність сформованого та наданого суду відповідачем відзиву на позов.

Суд повідомив представників позивача та третьої особи, що на запит суду через засоби поштового зв'язку від Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області надійшли матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №12013160190001336.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував повністю посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів перебування третьої особи на момент вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння.

Окрім того, представник третьої особи просив задовольнити заяву про застосування строків позовної давності з вказаних у такій заяві підстав, додатково усно зазначивши, що у даний позов має ознаки суброгації, а не регресу, а тому обчислення строку позовної давності необхідно підліковувати від дати виникнення страхового випадку, тобто з 18.05.2013.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши надані сторонами докази, суд вбачає підстави для задоволення позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 05.02.2013 Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 уклали поліс №АВ/1987735 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб (надалі - Поліс). Строк дії полісу до 22.10.2013.

Відповідно до п.4 Полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000,00 грн., за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн. Згідно з п. 5 Полісу франшиза становить 0,00 грн. Відповідно п. 7 Полісу забезпечений транспортний засіб типу С2, номерний знак НОМЕР_4, марка , модель SCANIA R144, 2000 року випуску, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_5.

Окрім того, 23.10.2012 між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено поліс №АВ/8684993 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб .

Відповідно до такого полісу було застраховано транспортний засіб типу Е, номерний знак НОМЕР_1, модель KOGEL S№ 24 P, 1990 року випуску, VIN (номер кузову, шасі, рами) НОМЕР_6, з страховою сумою (ліміту відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 100000,00 грн., за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза 50000,00 грн.. Строк дії такого полісу до 22.10.2013.

18 травня 2013 року на автомобільній дорозі Р-06 Ульянівка - Миколаїв, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3, та автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, який відповідно до наказу №020-К від 28.11.2011 є працівником ТОВ "Сабаров-Трак".

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва НОМЕР_7 про реєстрацію транспортного засобу напівпричіп "Krone" ДНЗ НОМЕР_8 належить ТОВ "Сабаров-Трак".

Згідно з відомостями ДАЇ №9201316 та постанови старшого слідчого СВ Вознесенського МВ УМВС України майора Романенко П.В. від 18.06.2013 про закриття кримінального провадження вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем яка використовує найману працю б/н від 27.05.2011 ОСОБА_3 є працівником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Факт такої обставини третьою особою не заперечувався, доказів на спростування не подавалось.

Так, 20.05.2013 потерпіла сторона - ТОВ "Сабаров-Трак" звернувся до позивача про виплату відшкодування матеріального збитку завданого напівпричіпу "Krone", номер рами НОМЕР_9, ДНЗ НОМЕР_8 внаслідок ДТП.

Відповідно до висновку експертного дослідження №130П-07 від 30.09.2013 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ складає 43317,78 грн. (у тому числі ПДВ)

17.10.2013 на адресу позивача від ТОВ "Сабаров-Трак" надійшла заява-погодження, в якій останній погоджується із вартістю відновлювального ремонту згідно (висновку незалежного експерта, калькуляції СТО) згідно експертизи в сумі відповідно до експертизи, та з тим, що розрахунок страхового відшкодування може бути здійснено з вирахуванням величини фізичного зносу та в разі перерахування страховиком коштів для ремонту транспортного засобу на СТО, яке не є платником ПДВ, виплата страхового відшкодування буде здійснюватись з вирахуванням суми ПДВ.

На підставі розрахунку суми страхового відшкодування від 05.02.2014 та згідно страхового акту №132753086 від 05.02.2014 і платіжного доручення №ЗР007583 від 19.02.2014, вбачається, що ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" виплатила потерпілій у ДТП компанії - ТОВ " Сабаров -Трак" 36098,16 грн. страхового відшкодування (без ПДВ).

Факт вчинення ДТП, сума та фактичне здійснення виплати суми страхового відшкодування представником третьої особи не оспорюється.

В свою чергу, 04.12.2015 позивач надіслав відповідачу та третій особі вимогу №3588 про сплату суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 36098,16 грн.

Відповідачем дана вимога отримана 10.12.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи сканованою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповіді по даній вимозі та оплати виплаченого страхового відшкодування з боку відповідача не було.

Направлена на адресу третьої особи вищевказана вимога про сплату суми виплаченого страхового відшкодування повернулася не врученою.

Представник третьої особи у судовому засіданні усно зазначив про відсутність доказів направлення вищевказаної претензії ОСОБА_3, через відсутність в матеріалах справи належних доказів направлення, а саме опису вкладення.

Така позиція представника третьої особи судом не приймається, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи копії поштового повернення (конверту) третя особа взагалі не отримувала таку претензію на підприємстві поштового зв'язку, а отже не могла знати про зміст поштового направлення, а також зважаючи, що представником третьої особи не було спростовано таку обставину іншими належними та допустимими доказами.

На вимогу ухвали суду від 11.01.2017 від Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області надійшов лист №01-16/2/17-вих від 13.01.2017, в якому на запит суду повідомлено, що в проваджені Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в період з 18.05.2013 по теперішній час матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_3 не перебувало та не виносились судові рішення.

Ухвалами суду від 24.01.2017 та 09.02.2017 було витребувано від Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, а 13.02.2017 року отримано матеріали кримінального провадження №120013160190001336.

В судовому засіданні 16.02.2017 року судом було здійснено огляд та дослідження матеріалів кримінального провадження №120013160190001336, а саме 58 документів, які сформовано та підшито на 100 аркушах.

Так, судом встановлено, що в таких матеріалах кримінального провадження наявна довідка на підтвердження госпіталізації ОСОБА_3 18.05.2013 у хірургічне відділення Вознесенської ЦРЛ та довідка за результатами токсилогічного дослідження №2535 від 20.05.2013 відповідно до якої при токсилогічному дослідженні крові взятої у ОСОБА_3 18.05.2013 виявлено етанол, в концентрації 2,49 г/л (%).

Наведена обставина перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння саме 18.05.2013 року під час скоєння ДТП представником третьої особи не спростована належними та допустимими доказами.

Окрім того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови про закриття кримінального провадження від 18.05.2013 водій ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Постанова від 18.06.2013 про закриття кримінального провадження №12013160190001336, приймається судом як належний доказ вини ОСОБА_3 у скоєному ДТП, оскільки така постанова підтверджує порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, у тому числі керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Аналогічна правова позиція міститься у висновках Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватись та оцінюватися судом при розгляді справи.

Зважаючи на вищевикладене твердження представника третьої особи щодо відсутності в матеріалах справи доказів перебування ОСОБА_3 під час скоєння ДТП в стані алкогольного сп'яніння судом не приймаються.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного:

Згідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 4, 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так, відповідно до підпункту "а" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов'язків.

Також згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У справі, що розглядається, спір виник між страховою компанією та власником забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, а саме щодо застосування до таких правовідносин положень статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зважаючи на викладене, правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, регулюються саме положеннями статті 1191 ЦК та статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За змістом наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика виникає право на пред'явлення регресного позову до страхувальника (власника транспортного засобу) у разі керування водієм транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.

Саме таке обґрунтування заявленого позову міститься в тексті позовної заяви.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

Згідно ст.. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи норми ст. 1166 Цивільного кодексу України суд вбачає встановлення у даній нормі призумції вини особи, яка завдала шкоди, а отже і обов'язок доказування обставин щодо звільнення від відшкодування завданої шкоди також покладається на таку особу.

В свою чергу, відповідачем та третьою особою не було надано суду жодних належних доказів на спростування позиції позивача.

Приписами цивільного кодексу України та постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною. Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. В частинах 1 та 5 статті 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, матеріалами справи підтверджується наявність зазначеної у позовній заяві заборгованості відповідача. Таким чином, виплативши суму страхового відшкодування та зважаючи на той факт, що водій відповідача керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння у позивача виникло право відшкодування суми страхової виплати, а у відповідача як наслідок обов'язок відшкодувати позивачу суму сплаченого ним страхового відшкодування.

При цьому, представник третьої особи вказує у поданій ним заяві про застосування строків позовної давності на ту обставину, що страховий випадок стався 18.05.2013, а позивачем подано позов лише 08.12.2016, внаслідок чого позивачем було пропущено строк позовної давності.

Натомість, відповідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та "а" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " право на подання регресного позову у страховика виникає лише після виплати страхового відшкодування.

Твердження представника третьої особи, що даний позов має ознаки суброгації, а не регресу, а отже початку перебігу строків позовної давності з моменту виникнення страхового випадку є хибними, оскільки поняття суброгації має місце лише у договорах майнового страхування та передбачає право переходу права вимоги, а не право зворотної вимоги (регресу).

Окрім того, у спірних правовідносинах право вимоги у позивача виникає лише після фактично понесених витрат, тобто після виконання основного зобов'язання - виплати страхового відшкодування.

Отже, у зв'язку з тим, що позивачем відповідно до платіжного доручення №ЗР007583 виплата страхового відшкодування відбулась 19.02.2014, а отже обчислення строку позовної давності починається саме з цієї дати, позов поданий 08.12.2016 року в межах трирічного строку позовної давності, а тому заява про застосування строку позовної давності визнається судом необґрунтованою й судом відмовлено представнику третьої особи у задоволені заяви про застосування строку позовної давності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір у відповідності до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.1, 22, 27, 32-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_3, (код ІПН НОМЕР_3, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", 04050, м. Київ, вул. Глібочицька, 44, (код ЄДРПОУ 24175269, р/р 26505056200813, Столична філія ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380269) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 36098,16 грн. та 1378,00 грн. витрат зі спати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 16 лютого 2017 року

Суддя І.А. Фетисова