Рішення № 64761053, 09.02.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р.Справа № 922/429/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі Цірук О.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України», 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720;

до комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 38076191;

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.01.2017);

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області про стягнення 9 350 563,23 грн., з яких: пеня у розмірі 2450450,64 грн., 3% річних у розмірі 414570,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 6485542,14 грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 1699/14-ТЕ-32 від 02.12.2013 щодо своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2016 о 11:30 год.

Суд перейшов до розгляду справи по суті 02.03.2016.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №6210 від 24.02.2016), а представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 5972148,94 грн., 3 % річних у розмірі 348109,84 грн., пені у розмірі 2195424,49 грн.; зменшити суму пені на 90 % з суми 25026,15 грн. до 25502,62 грн. та відстрочити виконання рішення суду на 8 місяців з моменту винесення рішення судом. Зазначив, що позивачем неправильно нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати та надав суду свій котррозрахунок. Вказав, що частина розрахунків з позивачем за період, заявлений позивачем у позові по договору на купівлю-продаж природного газу №1699/14-ТЕ-32 від 02.12.2013, на яку позивачем була нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати були проведені на підставі договору про оргназацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 №382/30 від 24.09.2014 на суму 2598394,36 грн.; протокольних рішень №1988 від 15.10.2014 на суму 3300134,00 грн.; №2167 від 17.11.2014 на суму 404755,00 грн.; №2364 від 15.12.2014 на суму 544796,00 грн.; №77 від 20.01.2015 на суму 2538295,00 грн.; №280 від 16.02.2015 на суму 4530497,00 грн.; №533 від 17.03.2015 на суму 3515842,00 грн.; №807 від 16.04.2015 на суму 3692984,00 грн. У спільних протокольних рішеннях сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків, зокрема, визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Представник відповідача зауважив, що уклавши спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ, поставлений відповідно до договору на купівлю-продаж природного газу №1699/14-ТЕ-32 від 02.12.2013. Крім того, наголосив, що для застосування санкцій, зокрема, пені, передбаченої п.7.2 договору на купівлю-продаж природного газу, та наслідків порушення грошового зобовязання, встановлених ст.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вищевказаними спільними протокольними рішеннями. Відповідно до п.2.10. договору про організацію взаєморозрахунків №382/30 від 24.09.2014 сторони зобовязались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору з купівлі-продажу природного газу №1699/14-ТЕ-32 від 02.12.2013. У п.15 договору про організацію взаєморозрахунків №38/30 від 24.09.2014 визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій щодо предмета договору. Таким чином уклавши договір про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ, поставлений відповідно до договору з купівлі-продажу природного газу №1699/14-ТЕ-32 від 02.12.2013. Для застосування санкцій, зокрема, пені, передбаченої п.7.2 договору на купівлю-продаж природного газу, та наслідків порушення грошового зобовязання, встановлених ч.2ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вищевказаним договором про організацію взаєморозрахунків. Наголосив, що розрахунок інфляційних втрат було зроблено з порушенням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань». Представник відповідача зазначив розрахунок, зроблений відповідачем, за яким інфляційні втрати у розмірі 513393,2 грн., 3% річних у розмірі 66460,64 грн. та пеня у розмірі 255026, 15 грн., що є додатком 1 до відзиву (а.с. 52-54).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2016 провадження у справі №922/429/16 зупинено у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи. 13.05.2016 матеріали справи було направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_2.

28 грудня 2016 року до господарського суду Харківської області від експертної установи супровідним листом (вх. №3524 від 28.12.2016) повернулися матеріали справи разом із висновком експерта №61 від 21.12.2016, зробленим судовим експертом ОСОБА_3

Ухвалою суду від 12.01.2017 було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2017 о 12:30 год.

Також ухвалою суду від 12.01.2017 було продовжено розгляд справи до 09.02.2017 включно.

Представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності №14-88 від 18.04.2014, у судовому засіданні 06.02.2016 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в уточненні до відзиву на позовну заяву (вх. №2253 від 24.01.2017), а представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю. Зазначив, що Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016, що був офіційно опублікований у №227 «Голос України». Відповідно до ч.3 ст.7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Наголосив, що з огляду на те, що заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу №1699/14-ТЕ-32 від 02.12.2013 була погашена ще у 2015 році, тобто до моменту набрання чинності Законом, який згідно із п.1 Прикінцевих та перехідних положень набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування - це 30.11.2016, усі нарахування, що зроблені на суму боргу по договору №1699/14-ТЕ-32 від 02.12.2013 (пеня, інфляційні втрати, 3 % річних) підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Представник позивача проти відзиву заперечував. Зазначив, що так як КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області не включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то на нього не розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до ст.77 ГПК України судом було оголошено перерву на 09.02.2017 о 12:00 год.

Після перерви позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача на повідомленні про дату, час та місце наступного судового засідання у справі №922/429/16.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених в уточненні до відзиву на позовну заяву (вх. №2253 від 24.01.2017).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому доходить висновку про можливість розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згіно із ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до положень ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 05.12.2013 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та комунальним підприємством «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (далі - покупець) було укладено договір №1699/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (далі договір з усіма додатками).

Відповідно до п.п. 1.1. вказаного договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Згідно із п.1.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 25.04.2014, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2014 передбачено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., а всього з ПДВ 1309,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1. договору сторони домовились, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У період з січня 2014 року по грудень 2014 року позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, природний газ на загальну суму 22141974,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані обома сторонами, а саме від 31.01.2014; 31.01.2014; 28.02.2014; 28.02.2014; 31.03.2014; 31.03.2014; 30.04.2014; 30.04.2014; 31.10.2014; 30.11.2014; 31.12.2014 (а.с. 24, 25, 29-37). Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п. 6.1. договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1).

У ч.1, 3 ст. 549 ЦК України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У ст.230 ГК України міститься визначення штрафних санкцій, так, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача згідно доданих розрахунків пеню у розмірі 2450450,64 грн. за період з 15.02.2014р. по 25.05.2015р., інфляційні втрати у розмірі 6485542,14 грн. за період лютий-грудень 2014р., січень-квітень 2015р.та 3 % річних у розмірі 414570,48 грн. за період з 15.02.2014р. по 25.05.2015р. за зобов'язаннями щодо сплати спожитого об"єму природнього газу у січні - квітні, жовтні-грудні 2014р.

Як вбачається з матіріалів справи, частина розрахунків (в загальній сумі 17452584,36грн.) з позивачем за період заявлений у позові за договором №1699/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013, на яку позивачем була нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, були проведені на підставі: договору №382/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік) № 382/30 від 24.09.2014 на суму 2598394,36 грн. (а.с. 57-59); спільних протокольних рішень: № 1988 від 15.10.2014 на суму 300134,00 грн.(а.с.61); № 2167 від 17.11.2014 року на суму 404755,00 грн.(а.с.64); № 2364 від 15.12.2014 на суму 544796,00 грн.(а.с.67); № 77 від 20.01.2015 на суму 2538295,00 грн. (а.с.70); № 280 від 16.02.2015 на суму 4530497,00 грн.(а.с.73); №533 від 17.03.2015 на суму 3515842,00 грн.(а.с.76); № 807 від 16.04.2015 на суму 3692984,00 грн. (а.с.379), що також підтверджується випискою операцій по договору за період з 01.01.2014р. по 30.11.2015р., наданої позивачем (а.с. 39 т. І).

Відповідно до п. 2.5 вищезазначених Спільних протокольних рішень сторони дійшли згоди про те, що відповідач (Сторона 3) перераховує позивачу (Стороні) кошти у встановленому розмірі за природній газ 2014 року згідно з договором від 05.12.2013р. №1699/14-ТЕ-32, в тому числі ПДВ.

Механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20 .

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого Постановою КМУ №20 від 11.01.2005, визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим Наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" Державне Казначейство України № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями (п.1. Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи в пунктах 2, 3 вищенаведених спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок проведення взаєморозрахунків та зобовязання сторін, зокрема визначили, що сторони зобовязуються перерахувати кошти наступній стороні, а остння сторона до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

За змістом п.п. 2 п. 10 договору про організацію взаєморозрахунків № 382/30 від 24.09.2014 сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору з купівлі-продажу природного газу № 1699/14-ТЕ-32 від 05.12.2013 року у п. 15 договору про організацію взаєморозрахунків № 382/30 від 24.09.2014 визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 1699/14-ТЕ-32 від 05.12.2013 року.

Для застосування санкцій, зокрема, пені, передбаченої пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ІІК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вище вказаними спільними протокольними рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №924/1808/14 від 26.03.2015, № 908/3435/14 від 12.05.2015, №922/2340/13 від 16.07.2015, №914/165/15 від 28.07.2015. та в постановах Верховного суду України по справам №5011-1/1043-2012-42/528-2012 від 9.09.2014 (№ 3-105гс14), № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 09.09.2014 (№ 3-102гс14), № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 від 0.09.2014 (3-101гс14), 924/1230/14 від 01.07.2015 (3-322гс15).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині нарахування пені, річних та інфляційних, нараховану на зобов'язання по оплаті вартості спожитого газу на загальну суму 17452584,36 грн.

Так, згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 217, грошові кошти, що надійшли від споживачів відповідача перераховуються в першу чергу за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ „НАК „Нафтогаз України, що становить майже 100 % і в розпорядження відповідача не потрапляють.

У решті суми поставленого газу в розмірі 4689390,25 грн., сплата якої позивачем визначено як виконання зобов"язання відповідачем з порушенням строку, в тому числі входить 3207703,66 грн., що перерахована на підставі Постанови КМУ від 18.06.2014р. №217, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 444) якою передбачено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів «населення», «бюджетні установи», «інші споживачі» зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

Зазначене підтверджується також і висновком судового експерта Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_2 ОСОБА_3 №61 від 21.12.2016, яким встановлено, що при проведенні розрахунків з постачальниками, КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради користується порядком, який внормовано постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (зі змінами) згідно якої КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради всі кошти від споживачів за поставлене теплопостачання отримує на спеціальний рахунок. Усі кошти, які надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання за послуги теплопостачання спрямовуються гарантованому постачальнику природного газу та на поточний рахунок комунального підприємства згідно розподілу, встановленому уповноваженим органом, і фактично підприємство використовує у господарській діяльності тільки кошти, отримані після проведення розподілу.

Щодо нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних на суму коштів у розмірі 4689390,25 грн. за порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 05.12.2013 суд зазначає наступне.

30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон).

У цьому Законі вживаються наступні терміни (ст. 1): заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону; кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно із ст.2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області є саме таким підприємством, яке здійснює господарську діяльність із централізованого постачання природного газу. Таким чином, на відповідача поширюється дія вказаного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області, про стягнення 9350563,26 грн. до набрання чинності вказаним Законом, то на дату звернення до суду у нього були наявні правові підстави для захисту своїх порушених прав та законних інтересів з боку відповідача. Однак, 30.11.2016 Закон набрав чинності, у звязку з чим у відповідача відпали правові підстави для стягнення заборгованості у вигляді інфляційних, 3 % річних та пені, нарахованих за порушення зобовязання щодо своєчасності оплати заборгованості за поставлений газ на суму 4689390,25 грн., з дня набрання чинності цим Законом.

Умовами укладеного між сторонами договору, передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Станом на 09.02.2017 позивачем не надано доказів списання заборгованості відповідача.

Із положень вказаного Закону вбачається, що списання нарахованих пені, 3 % річних та втрат від інфляції можливе лише після включення підприємства відповідача до реєстру підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються документи згідно із переліком, визначеним Законом. Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.

Але на даний час вказаний реєстр не сформовано та КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області до реєстру не включено, що за твердженнями позивача виключає дію Закону щодо відповідача в даному випадку.

Проте, суд вважає позицію позивача хибною, оскільки норми ст.ст. 2, 5 вказаного Закону стосуються підприємств, які мають основну заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Крім цього, положення ч. 3 ст. 7 Закону передбачає списання пені, втрат від інфляції та 3 % річних з дня набрання чинності Законом. Посилання на те, що списання відбуватиметься на підставі та в порядку, передбачених ст.ст. 3, 5 Закону, відсутні.

Згідно із розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1730-VIІІ Кабінет Міністрів України зобовязано прийняти відповідні нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти у відповідність у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, суд зазначає, що запроваджені Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізації не можуть перебувати в залежності від того, коли Кабінет Міністрів України виконає покладені на нього Законом обовязки щодо прийняття необхідних для реалізації цього закону нормативних актів.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_5