Рішення № 64760994, 15.02.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р.Справа № 922/4556/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків про стягнення 133012,52 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 20.09.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 01-16юр/4351 від 06.06.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення заборгованості за договором підряду № К7925 від 17.06.2015 року в розмірі 133012,52 грн., з яких 100277,22 грн. основна заборгованість, 10027,72 грн. інфляційні втрати, 2498,71 грн. 3% річних та 20208,87 грн. пені. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 грудня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 30 січня 2017 року.

Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2016 року задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Суддя оголошує про те, що в порядку ст. 74-1 ГПК України участь представника позивача в судовому засіданні проводиться в режимі відеоконференції; серійний номер носія відеозапису DVDX-00368, який є додатком до протоколу судового засідання.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.01.2017 року представник позивача надав заяву про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 2567).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.01.2017 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 2732), в якому зазначає, що відповідач вжив усіх заходів для виконання зобов`язань за договором підряду. Крім того відповідач вказує на те, що термін виконання зобов`язань за договором не настав, оскільки позивачем не було надано довідки про виконані роботи та затрати, та враховуючи відсутність вини відповідача останній просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2017 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2017 року розгляд справи було відкладено на 15.02.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2017 року проти позову заперечував, просив суд зменшити розмір пені на 90%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2015 р. між Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (позивачем, підрядник) та Акціонерною компанією "Харківобленерго" (відповідачем, замовник) був укладений договір підряду № К7925 (щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 159 (інв. № 00300779), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник.

Відповідно до п. 3.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) ціна цього договору становить 535340,45 грн., крім того ПДВ 20 % - 107068,09 грн. Загальна вартість договору 642408,54 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 84,390429 %, що складає 542131,32 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідний матеріальних цінностей.

Згідно з п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.

Відповідно до п. 6.1.2. п.6.1. договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) оплата виконаних будівельних робіт та витрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 4.1 договору відповідачем було перерховано позивачу аванс в розмірі 542131,32 грн.

30.12.2015 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 р. (примірна форма № КБ-2в), Акт №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015 р. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 р. (примірна форма № КБ-3), згідно яких вартість виконаних будівельних робіт та вартість устаткування з урахуванням сплаченого авансу становить 642408,54 грн. (а.с. 18-26).

Враховуючи те, що Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма КБ-3) за грудень 2015 р. (а.с. 18) та Акт 1 приймання виконаних будівельних робіт (ПФ КБ-2в) підписано сторонами 30.12.2015 р., то відповідно до умов п. 4.3. договору відповідач повинен був здійснити остаточну оплату виконаних позивачем робіт до 11.01.2016 р. включно.

Заперечення відповідача щодо не отримання довідки про вартість виконаних позивачем робіт та витрати судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015р. із підписом представника замовника - Акціонерної компанії "Харківобленерго" (аркуш справи №18), в якій відповідач погодив вартість робіт на загальну суму договору у розмірі 42408,54грн.

Судом встановлено, що відповідач до 11.01.2016 р. включно остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 100277,22 грн. (642408,54 грн. - 542131,32 грн. = 100277,22 грн.).

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору між сторонами звернувся до відповідача із претензією №242/06 від 25.05.2016р., з вимогою погасити заборгованість у розмірі 100277,22грн., яка утворилась за договором, але відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на скрутне матеріальне становище, яке виникло через систематичні неплатежі у 2015-2016 році за спожиту електроенергію з боку комунальних підприємств м. Харкова.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави (обставини) для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справ «Бакалов проти України» від 30.11.2004 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 року у справі №11/446).

Тобто, боржник, як юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

З огляду на вищевикладені обставини, приписи закону і те, що відповідач заборгованість не спростував та не оплатив, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 100277,72 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 10027,72 грн. та 3% річних в розмірі 2498,71 грн., суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 2498,71 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10027,72 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 20208,87 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.3. договору за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 10% від вартості Договору, а у разі здійснення попередньої оплати Підрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%, у зв`язку з відсутністю вини останнього щодо невчасного розрахунку з позивачем.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 20208,87 грн.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу. пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін , які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши вказане клопотання, суд зважаючи на те, що прострочення відповідача сталося не з прямої вини відповідача та розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем (10208,87 грн.) з урахуванням складного становища відповідача є значним. Стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в повному розмірі значно ускладнить фінансовий стан відповідача, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити штрафні санкції на 50%.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково в розмірі 10104,44 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 10104,44 грн. суд відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У зв`язку з викладеним, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525-526, 530, 551, 638, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) на користь Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона "Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 106-б, код ЄДРПОУ 00132405) 100277,22 грн. основного боргу, 2498,71 грн. 3% річних, 10027,72 грн. інфляційних втрат, 10104,44 грн. пені та 1995,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 10104,44 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 16.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

922/4556/16