Рішення № 64760604, 15.02.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2017 року Справа № 913/1351/16

Провадження №34/913/1351/16

Господарський суд Луганської області у складі:

головуючий суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання помічнику судді Головко А.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м. Харків

до Луганського обласного військового комісаріату, м. Сєвєродонецьк

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю телекомунікаційних послу за державні кошти.

У судовому засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, юрисконсульт відділу правового забезпечення Харківської філії ПАТ Укртелеком, довіреність № 1992 від 28.12.2015.

від відповідача представник не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком звернулося до суду з позовом до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення з останнього суми основного боргу за договором про закупівлю телекомунікаційних послуг за державні кошти в розмірі 51406 грн. 26 коп., пеню в розмірі 2415 грн. 39 коп., витрати від впливу інфляційних процесів у розмірі 50486 грн. 90 коп. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4722 грн. 04 коп.

Позовну заяву розподілено судді Іванову А.В. відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України.

07.12.2016 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.12.2016.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

26.12.2016 відділом документального забезпечення суду були зареєстровані пояснення представника позивача з додатками № 26-15/918 від 23.12.2016, які судом залучені до матеріалів справи.

19.12.2016 від Луганського обласного військового комісаріату надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9422/16), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову ПАТ Укртелеком у повному обсязі посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та провести судове засідання без участі представника відповідача у звязку з відсутністю кошторисних призначень для виплат на відрядження. Щодо наданих телекомунікаційних послуг за 2015 рік та за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, то відповідачем подано докази оплати послуг за вказані періоди в обґрунтування відсутності заборгованості за 2015-2016 роки.

26.12.2016 представником позивача надано письмові пояснення від 23.12.2016 №26-15/918, в яких зазначив, що у відповідності до чинного законодавства, зокрема, п. п. 53, 55, 35 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених споживачем, обмеження оператором, провайдером доступу до окремих видів послуг чи блокування вихідних дзвінків певних типів на певні номери, здійснюються за зверненням споживача на підставі письмової заяви абонента у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання оператором заяви, якщо більший строк не зазначений у заяві, крім перенесення абонентського номера. 05.05.2015 відповідач направив позивачу лист №31, яким фактично відмовився від телекомунікаційних послуг на території проведення АТО, та з моменту отримання цього листа позивач зазначає, що припинив надання телекомунікаційних послуг та нарахування за договором №2306992 від 25.11.2013 на території АТО.

Ухвалою від 26.12.2016 розгляд справи був відкладений на 07.02.2017.

30.01.2017 відділом документального забезпечення суду було зареєстровано клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України, суд дану заяву задовольнив.

06.02.2017 позивачем через канцелярію суду подано письмові пояснення №26-15/114 від 03.02.2017 з доданням акту звіряння розрахунків за договором №2306992 за спірний період з січня 2014 по травень 2016, які суд розглянув та залучив до справи.

03.02.2017 позивачем подано заяву №26-15/115 про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 56 879 грн. 26 коп., яку суд відхиляє, з огляду на порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» - відсутність сплати судового збору.

У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

07.02.2017 суд відклав розгляд справи на 15.02.2017 о 14 год. 20 хв.

13.02.2017 позивачем через канцелярію суду подано заяву №26-15/128 від 09.02.2017 про збільшення позовних вимог в частині стягнення: пені з 2415 грн. 39 коп. до 12288 грн. 29 грн., інфляційних нарахувань з 50 486 грн. 90 коп. до 56 879 грн. 26 коп. та 3% річних з 4722 грн. 04 коп. до 5624 грн. 70 коп.

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається судом до розгляду. В подальшому справа розглядається з її урахуванням.

14.02.2017 позивачем подано пояснення щодо обставин справи, які суд розглянув та залучив до справи.

14.02.2017 на електронну пошту суду відповідачем було надіслано лист №ЮК/55 з доданням фотокопій листів до ПАТ «Укртелеком» з приводу припинення надання послуг звязку, які суд розглянув та залучив до матеріалів справи.

Крім того, 14.02.2014 на електронну пошту суду відповідачем було надіслано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Укртелеком, як виконавцем, та Луганським обласним військовим комісаріатом, як замовником, було укладено договір №2306992 від 25.11.2013 про надання телекомунікаційних послуг (а.с. 18-21).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобовязується у 2013 році надавати замовнику телекомунікаційні послуги, а також супутні (додаткові) послуги згідно з переліком і в обсягах, замовлених замовником, які зазначені в додатках до цього договору (далі Послуги, код Державного класифікатора 61.10.13 «Послуги приватних мереж для систем проводового електрозвязку), а замовник зобовязується прийняти і оплатити ці послуги в порядку, визначених цим договором та додатками до нього.

Згідно із п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом здійснення оплати замовником після предявлення виконавцем рахунка на оплату послуг (разом з рахунком надається акт здавання-приймання наданих послуг) або рахунка акта на оплату послуг (при цьому рахунок-акт одночасно є актом здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг)) за кожний розрахунковий період.

У пункті 4.2 договору передбачено, що у не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець виставляє замовнику рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим періодом вважається календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

Згідно з п. 4.3 цього договору замовний повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний рахунок виконавця. Оплата послуг проводиться у національній валюті України. У разі неотримання рахунку до 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, замовник звертається до служби розрахунків виконавця дл отримання інформації про належну до сплати суму.

Згідно із п. 4.6 договору отримана від абонента сума платежу зараховується виконавцем у такій послідовності:

- борги попередніх періодів;

- поточні нарахування плати за послуги, визначені у додатках до цього договору;

- пеня;

- аванс на наступний період.

При здійсненні оплати послуг замовник у призначенні платежу обовязково вказує особовий рахунок та номер договору (п. 4.7 договору).

Згідно з п. 7.3. договору у разі затримки оплати за надані послуги Замовнику нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

З наданих позивачем рахунків-актів за період з січня 2014 по травень 2016 року (а.с. 37-66) вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобовязання на загальну суму 156 298 грн. 48 коп., а відповідач прийняв надані послуги без зауважень та претензій.

Відповідачем було сплачено 104 892 грн. 22 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.82-90), враховуючи авансовий внесок станом на 01.01.2014.

Як вбачається з пояснень, наданих позивачем 06.02.2017 та із заяви від 09.02.2017 вказані оплати були зараховані у відповідності до п. 4.6. договору наступним чином:

- грошові кошти в сумі 380171 грн. 33 коп. за платіжним дорученням від 25.09.2015 № 187 - в рахунок боргу за попередні періоди з січня 2014 року по червень 2014 року;

- грошові кошти в сумі 17 002 грн. 34 коп. за платіжним дорученням від 11.11.2015 № 305 в рахунок боргу за попередні періоди з червня 2014 по вересень 2014;

- грошові кошти в сумі 3 309 грн. 60 коп. за платіжним дорученням від 16.11.2015 № 343 в рахунок залишку боргу за вересень 2014;

- грошові кошти в сумі 5 312 грн. 80 коп. за платіжним дорученням від 07.12.2015 №423 в рахунок боргу за листопад 2015 року згідно рахунку-акту №11.2015.4440002302306992 від 30.11.2015;

- грошові кошти в сумі 18 363 грн. 90 коп. за платіжним дорученням від 14.12.2015 №467 - в рахунок боргу за грудень 2015 року згідно рахунку-акту №12.2015.4440002302306992 від 31.12.2015;

- грошові кошти в сумі 3 885 грн. 60 коп. за платіжним дорученням від 22.02.2016 №144 в рахунок боргу за січень 2016 року згідно рахунку-акту №1.2016.4440002302306992 від 31.01.2016;

- грошові кошти в сумі 3 885 грн. 60 коп. за платіжним дорученням від 15.03.2016 №257 в рахунок боргу за лютий 2016 року згідно рахунку-акту №2.2016.4440002302306992 від 29.02.2016;

- грошові кошти в сумі 3 885 грн. 60 коп. за платіжним дорученням від 08.04.2016 №356 в рахунок боргу за березень 2016 року згідно рахунку-акту №3.2016.4440002302306992 від 31.03.2016;

- грошові кошти в сумі 4 047 грн. 60 коп. за платіжним дорученням від 20.05.2016 №621 в рахунок боргу за квітень 2016 року згідно рахунку-акту №4.2016.4440002302306992 від 30.04.2016.

Також відповідачем разом з відзивом були надані платіжні доручення №778 від 17.06.2016 згідно рахунку-акту №5.2016.4499200000003066 від 31.05.2016 на суму 3 885 грн. 60 коп. (а.с. 91), №868 від 19.07.2016 згідно рахунку-акту №6.2016.4400200000003066 від 30.06.2016 на суму 3 885 грн. 60 коп. (а.с.92), №997 від 17.09.2016 згідно рахунку-акту №7.2016.4400200000003066 від 31.07.2016 на суму 3 885 грн. 60. (а.с.93), №1073 від 08.09.2016 згідно акту-рахунку №8.2016.4400200000003066 від 31.08.2016 на суму 3 885 грн. 60 коп. (а.с. 94), №1286 від 04.11.2016 згідно акту-рахунку №9.2016.4400200000003066 від 30.09.2016 на суму 3 885 грн. 60 коп. (а.с. 95), №1337 від 14.11.2016 згідно акту-рахунку №10.2016.4400200000003066 від 31.10.2016 на суму 3 885 грн. 60 коп. (а.с. 96).

Вказані платіжні доручення (а.с. 91-96) позивач не визнає, оскільки вони не стосуються договору, за який стягується заборгованість (договір №2306992 від 25.11.2013). Про це позивач також зазначає в письмових поясненнях. Крім того, періоди, зазначені в даних платіжних дорученнях, відрізняються від періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість. Зокрема, позивач просить стягнути заборгованість за період січень 2014 травень 2016, а ці платіжні доручення погашають заборгованість за іншим договором за інший період травень 2016 жовтень 2016.

Також позивач зазначає, що станом на 01.01.2014 відповідач мав переплату в розмірі 7027 грн. 85 коп., яка була зарахована як погашення заборгованості за січень 2014 року, що зазначено в рахунках та акту-звірянні розрахунків.

Таким чином, борг заявлений до стягнення позивачем з відповідача утворився за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року та травень 2016 року в сумі 51 406 грн. 26 коп.

Отже, відповідач свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної сплати послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з цим позовом утворилась заборгованість у сумі 51 406 грн. 26 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення.

У відповідності до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері звязку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про телекомунікації" тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Статтею 68 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем договірних зобовязань на суму 51 406 грн. 26 коп., що відповідачем не заперечується та не спростовано, та факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих телекомунікаційних послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог у звязку зі спливом строку позовної давності, який просить застосувати при вирішенні даного спору.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У позові зазначено спірний період виникнення заборгованості з січня 2014 року по червень 2016 року.

До суду позивач звернувся 07.12.2016.

Таким чином, поза межами строку позовної давності борг відсутній, з огляду на що, заперечення відповідача можна вважати необґрунтованими.

Разом з тим, суд дійшов до висновку, що заявлена до стягнення заборгованість фактично утворилась за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року та травень 2016 року. Вказане також вбачається з наданих позивачем пояснень щодо обставин справи від 03.02.2017 № 26-15/114.

Враховуючи те, що фактично заявлений до стягнення борг утворився за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року та травень 2016 року, який заявлено в межах строку позовної давності, в задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення боргу слід відмовити.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 51 406 грн. 26 коп. за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року та травень 2016 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 36 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Як вбачається із заяви №26-15/128 від 09.02.2017 про збільшення позовних вимог, у звязку з несвоєчасним виконанням грошових зобовязань позивачем відповідно до п. 7.3 договору нараховано пеню на загальну суму 12 288 грн. 29 коп., у тому числі:

- за зобовязаннями січня 2014 року - за період з 01.03.2014 по 31.08.2014;

- за зобовязаннями лютого 2014 - за період з 01.04.2014 по 30.09.2014;

- за зобовязаннями березня 2014 - за період з 01.05.2014 по 31.10.2014;

- за зобовязаннями квітня 2014 за період з 01.06.2014 по 30.11.2014;

- за зобовязаннями травня 2014 за період з 01.07.2014 по 31.12.2014;

- за зобовязаннями червня 2014 за період з 01.08.2014 по 31.01.2015;

- за зобовязаннями липня 2014 за період з 01.09.2014 по 28.02.2015;

- за зобовязаннями серпня 2014 за період з 01.10.2014 по 31.03.2015;

- за зобовязаннями вересня 2014 року - за період з 01.11.2014 по 30.04.2015;

- за зобовязаннями жовтня 2014 року - за період з 01.12.2014 по 31.05.2015;

- за зобовязаннями листопада 2014 року - за період з 01.01.2015 по 30.06.2015;

- за зобовязаннями грудня 2014 року - за період з 01.02.2015 по 31.07.2015;

- за зобовязаннями січня 2015 року - за період з 01.03.2015 по 31.08.2015;

- за зобовязаннями лютого 2015 - за період з 01.04.2015 по 30.09.2015;

- за зобовязаннями березня 2015 - за період з 01.05.2015 по 31.10.2015;

- за зобовязаннями квітня 2015 за період з 01.06.2015 по 30.11.2015;

- за зобовязаннями травня 2015 за період з 01.07.2015 по 31.12.2015;

- за зобовязаннями червня 2015 за період з 01.08.2015 по 31.01.2016;

- за зобовязаннями липня 2015 року - за період з 01.09.2015 по 29.02.2016;

- за зобовязаннями серпня 2015 року - за період з 01.10.2015 по 31.03.2016;

- за зобовязаннями вересня 2015 року - за період з 01.11.2015 по 30.04.2016;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року - за період з 01.12.2015 по 31.05.2016;

- за зобовязаннями травня 2016 року - за період з 01.07.2016 по 31.12.2016.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем у відзиві вказано, що позовна давність застосовується щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Позовна заява подана позивачем до суду 07.12.2016 (відповідно до відмітки на позовній заяві).

Позивачем нараховано пеню за період з 01.03.2014 по 31.12.2016.

Таким чином, поза межами строку позовної давності є вимоги по стягненню пені за періоди, з 01.03.2014 до 05.12.2015.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд приходить до висновку, що розрахунок підлягає задоволенню частково у розмірі 1146 грн. 04 коп.

Судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та часткових оплат, здійснених відповідачем та віднесених позивачем в погашення боргу за визначений ним період.

Так, пеня розрахована:

- за зобовязаннями травня 2015 на суму 5692 грн. 18 коп. за період з 06.12.2015 по 21.12.2015 в сумі 54 грн. 89 коп.;

- за зобовязаннями червня 2015 на суму 2091 грн. 52 коп. за період з 06.12.2015 по 21.01.2016 в сумі 59 грн. 18 коп.;

- за зобовязаннями липня 2015 року на суму 3849 грн. 60 коп. за період з 06.12.2015 по 21.02.2016 в сумі 180 грн. 65 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2015 року 3849 грн. 60 коп. за період з 06.12.2015 по 21.03.2016 в сумі 247 грн. 76 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2015 року на суму 3309 грн. 60 коп. за період з 06.12.2015 по 21.04.2016 274 грн. 68 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року на суму 3309 грн. 60 коп. за період з 06.12.2015 по 21.05.2016 в сумі 326 грн. 22 коп.;

- за зобовязаннями травня 2016 року на суму 37 грн. 16 коп. за період з 01.07.2016 по 21.12.2016 в сумі 2 грн. 66 коп.

Отже, суд визнає обґрунтованою пеню за вказані вище періоди в сумі 1146 грн. 04 коп., яка підлягає стягненню з відповідача. У задоволені решти вимог зі стягнення пені позивачу відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем з урахуванням заяви про збільшення вимог, заявлені до стягнення 3% річних в сумі 5624 грн. 70 коп. за загальний період з 01.03.2014 по 31.12.2016 за зобовязаннями січня 2014 травня 2016 року включно та інфляційні нарахування в сумі 56879 грн. 26 коп. за загальний період з 01.03.2014 по 31.12.2016 за зобовязаннями січня 2014 травня 2016 року включно.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню на суму 5619 грн. 55 коп. за зобовязаннями січня 2014 травня 2016 року включно:

- за зобовязаннями січня 2014 року на суму 5392 грн. 15 коп. за період з 01.03.2014 по 29.09.2015 (оплата 30.09.2015) в сумі 256 грн. 16 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2014 року на суму 6085 грн. 58 коп. за період з 01.04.2014 по 29.09.2015 (оплата 30.09.2015) в сумі 273 грн. 60 коп.;

- за зобовязаннями березня 2014 року на суму 9708 грн. 00 коп. за період з 01.05.2014 по 29.09.2015 (оплата 30.09.2015) в сумі 412 грн. 52 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2014 року на суму 9696 грн. 00 коп. за період з 01.06.2014 по 29.09.2015 (оплата 30.09.2015) в сумі 387 грн. 31 коп.;

- за зобовязаннями травня 2014 року на суму 6600 грн. 00 коп. за період з 01.07.2014 по 29.09.2015 (оплата 30.09.2015) в сумі 247 грн. 36 коп.;

- за зобовязаннями червня 2014 року на суму 6517 грн. 63 коп. за період з 01.08.2014 по 29.09.2015 (оплата 30.09.2015) в сумі 227 грн. 67 коп.;

- за зобовязаннями червня 2014 року на суму 5828 грн. 03 коп. за період з 30.09.2015 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 21 грн. 08 коп.;

- за зобовязаннями липня 2014 року на суму 4980 грн. 00 коп. за період з 01.09.2014 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 179 грн. 28 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2014 року на суму 5304 грн. 00 коп. за період з 01.10.2014 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 177 грн. 87 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2014 року на суму 5304 грн. 00 коп. за період з 01.11.2014 по 12.11.2015 (оплата 13.11.2015) в сумі 164 грн. 35 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2014 року на суму 4413 грн. 69 коп. за період з 13.11.2015 по 15.11.2015 в сумі (оплата 16.11.2015) 1 грн. 09 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2014 року на суму 1104 грн. 09 коп. за період з 16.11.2015 по 31.12.2016 на суму 37 грн. 30 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2014 року на суму 5304 грн. 00 коп. за період з 01.12.2014 по 31.12.2016 в сумі 331 грн. 75 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2014 року на суму 5406 грн. 16 коп. за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в сумі 324 грн. 37 коп.;

- за зобовязаннями грудня 2014 року на суму 7705 грн. 88 коп. за період з 01.02.2015 по 31.12.2016 в сумі 442 грн. 72 коп.;

- за зобовязаннями січня 2015 року на суму 8049 грн. 60 коп. за період з 01.03.2015 по 31.12.2016 в сумі 443 грн. 94 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2015 року на суму 8373 грн. 60 коп. за період з 01.04.2015 по 31.12.2016 в сумі 440 грн. 47 коп.;

- за зобовязаннями березня 2015 року на суму 4188 грн. 77 коп. за період з 01.05.2015 по 31.12.2016 в сумі 210 грн. 01 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2015 року на суму 3613 грн. 20 коп. за період з 01.06.2015 по 31.12.2016 в сумі 171 грн. 95 коп.;

- за зобовязаннями травня 2015 року на суму 5692 грн. 18 коп. за період з 01.07.2015 по 31.12.2016 в сумі 256 грн. 85 коп.;

- за зобовязаннями червня 2015 року на суму 2091 грн. 52 коп. за період з 01.08.2015 по 31.12.2016 в сумі 89 грн. 05 коп.;

- за зобовязаннями липня 2015 року на суму 3849 грн. 60 коп. за період з 01.09.2015 по 31.12.2016 в сумі 154 грн. 09 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2015 року на суму 3849 грн. 60 коп. за період з 01.10.2015 по 31.12.2016 в сумі 144 грн. 60 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2015 року на суму 3309 грн. 60 коп. за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 в сумі 115 грн. 88 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року на суму 3309 грн. 60 коп. за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 в сумі 107 грн. 72 коп.;

- за зобовязаннями травня 2016 на суму 34 грн. 16 коп. за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 в сумі 0 грн. 56 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Вимога про стягнення інфляційних нарахувань, у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог, підлягає задоволенню частково на суму 56 817 грн. 38 коп. за зобовязаннями січня 2014 року травень 2016 року включно.

Так, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат:

- за зобовязаннями січня 2014 року на суму 5392 грн. 15 коп. за період з березня 2014 року по серпень 2015 року в сумі 3838 грн. 15 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2014 року на суму 6085 грн. 58 коп. за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року в сумі 4107 грн. 49 коп.;

- за зобовязаннями березня 2014 року на суму 9708 грн. 00 коп. за період з травня 2014 року по серпень 2015 року в сумі 6033 грн. 01 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2014 року на суму 9696 грн. 00 коп. за період з червня 2014 року по серпень 2015 року в сумі 5450 грн. 00 коп.;

- за зобовязаннями травня 2014 року на суму 6600 грн. 00 коп. за період з липня 2014 року по серпень 2015 року в сумі 3607 грн. 70 коп.;

- за зобовязаннями червня 2014 року на суму 6517 грн. 63 коп. за період з серпня 2014 року по серпень 2015 року в сумі 3522 грн. 52 коп.;

- за зобовязаннями червня 2014 року на суму 5828 грн. 03 коп. за період з вересня 2015 року по жовтень 2015 року в сумі 56 грн. 54 коп. (з урахуванням оплати відповідно до платіжного доручення від 25.09.2015 № 187, операція за яким здійснена 30.09.2015);

- за зобовязаннями липня 2014 року на суму 4980 грн. 00 коп. за період з вересня 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 2704 грн. 44 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2014 року на суму 5304 грн. 00 коп. за період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 2649 грн. 73 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2014 року на суму 5304 грн. 00 коп. за період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року в сумі 2463 грн. 31 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2014 року на суму 5304 грн. 00 коп. за період з грудня 2014 року по грудень 2016 року в сумі 3493 грн. 18 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2014 року на суму 5406 грн. 16 коп. за період з січня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 3299 грн. 30 коп.;

- за зобовязаннями грудня 2014 року на суму 7705 грн. 88 коп. за період з лютого 2015 року по грудень 2016 року в сумі 4329 грн. 68 коп.;

- за зобовязаннями січня 2015 року на суму 8049 грн. 60 коп. за період з березня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 3890 грн. 01 коп.;

- за зобовязаннями лютого 2015 року на суму 8373 грн. 60 коп. за період з квітня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 2835 грн. 95 коп.;

- за зобовязаннями березня 2015 року на суму 4188 грн. 77 коп. за період з травня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 730 грн. 01 коп.;

- за зобовязаннями квітня 2015 року на суму 3613 грн. 20 коп. за період з червня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 538 грн. 37 коп.;

- за зобовязаннями травня 2015 року на суму 5692 грн. 18 коп. за період з липня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 822 грн. 08 коп.;

- за зобовязаннями червня 2015 року на суму 2091 грн. 52 коп. за період з серпня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 326 грн. 24 коп.;

- за зобовязаннями липня 2015 року на суму 3849 грн. 60 коп. за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 636 грн. 36 коп.;

- за зобовязаннями серпня 2015 року на суму 3849 грн. 60 коп. за період з жовтня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 535 грн. 50 коп.;

- за зобовязаннями вересня 2015 року на суму 3309 грн. 60 коп. за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року в сумі 510 грн. 04 коп.;

- за зобовязаннями жовтня 2015 року на суму 3309 грн. 60 коп. за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року в сумі 435 грн. 15 коп.;

- за зобовязаннями листопада 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями грудня 2015 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями січня 2016 не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями лютого 2016 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- зобовязаннями березня 2016 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями квітня 2016 року не розраховується, оскільки послуги сплачено своєчасно;

- за зобовязаннями травня 2016 року на суму 37 грн. 16 коп. за період з липня 2016 по грудень 2016 в сумі 2 грн. 62 коп.

Загальна сума інфляційних втрат за розрахунком суду складає 56 817 грн. 38 коп.

Крім того, платіжні доручення, на які посилається відповідач за період з червня 2016 по листопад 2016, дійсно стосуються іншого договору, який не має відношення до обставин справи та невизнання останніх позивачем є обґрунтованими та задовольняються судом.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 51 406 грн. 26 коп., пеню в сумі 1146 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 5619 грн. 55 коп., інфляційні втрати в сумі 56 817 грн. 38 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1724 грн. 84 коп.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до приписів ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, - 258, 261, 265, 546, 549, 611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36, 63, 66, 68 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст. 4, 6, 7 Закону України «Про судовий збір», суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Луганського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості за договором про закупівлю телекомунікаційних послуг за державні кошти задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату, 93402, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, б. 38, код 07668758, на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком, 01601, м. Київ, ОСОБА_2 Шевченка, б. 18, код 21560766 (адреса для листування: м. Харків, вул. Свободи, б. 7/9), борг в сумі 51 406 грн. 26 коп., пеню в сумі 1146 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 5619 грн. 55 коп., інфляційні втрати в сумі 56 817 грн. 38 коп. та судовий збір в сумі 1724 грн. 84 коп.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 16.02.2017.

Суддя А.В. Іванов