Рішення № 64760567, 06.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/21199/16Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

2) державного підприємства "Сетам"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- відкрите акціонерне товариство "Волиньрибгосп"

про визнання електронних торгів (від 03.08.2016 року по лоту №158855) недійсними

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Іванюта І.М. - представник за довіреністю № 20-22/706 від 30.12.2015 р.;

від відповідача-2: Конепуд Д.В. - представник за довіреністю № 65/19-16-16 від 05.05.2016 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до 1) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2) державного підприємства "Сетам" про визнання електронних торгів (від 03.08.2016 року по лоту №158855) недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з протоколом проведення прилюдних торгів із продажу арештованого нерухомого майна №188134 у період з 01.08.2016 по 03.08.2016 відбулися прилюдні торги з реалізації майна Боржника по лоту №158855 до складу якого входив комплекс з 5 будівель: Будівля контори (літ. А-1), Котельна (літ. Б-1), Склад комбікормів (літ В-1), приміщення АЗС (літ. Г-1), Блок технічної служби (літ. Д-1), що розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, смт. Рокині, вул. Степова, 1. Стартова ціна лота становила 833 313,40 грн. Ціна продажу склала 833 313,40 грн.

Оголошення щодо призначення електронних торгів по вищезазначеному лоту було розміщено організатором торгів на веб-сайті «Система електронних торгів арештованим майном».

На думку позивача, в даному оголошенні наявні численні порушення, які порушили права покупців на купівлю майна, що призвело до зменшення кількості потенційних покупців та в свою чергу до штучного зменшення суми реалізації іпотечного майна у результаті відсутності додаткових цінових пропозицій, що є грубим порушенням законних інтересів АТ «Дельта Банк».

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про визнання електронних торгів проведених державним підприємством "Сетам" Міністрерства Юстиції України, 03.08.2016 року з реалізації арештованого нерухомого майна по лоту №158855 недійсними.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.12.2016 р.

12.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.12.2016 р. представники позивача та відповідача-2, третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 23.11.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 39218988, 01030 39218848 відповідно.

Представник відповідача-1 виконав вимоги ухвали суду від 23.11.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017 р., у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача-2, третьої особи у судове засідання.

23.01.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.

В судове засідання 23.01.2017 р. представники відповідача-1 та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 23.11.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 39220338 та протоколом судового засідання від 12.12.2016 р. відповідно.

Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 23.11.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.02.2017 р.

27.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 06.02.2017 року представники позивача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 23.11.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідачів 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідачів 2 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників відповідачів 1, 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №22259181 з виконання наказу господарського суду Волинської області №2/153-1 від 30.08.2010р. (далі Наказ) про стягнення з ВАТ «Волиньрибгосп» (боржник) на користь ВАТ «Кредитпромбанк», (стягувач) 16 690 281,61 грн. боргу, з яких: 14 353 920,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 1 234 760,72 грн. заборгованості по відсотках, 128 557,46 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 973 043,43 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 25 500,00 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно- технічного забезпечення судового процесу.

18.06.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, якою було здійснено заміну стягувача з відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на його правонаступника публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

В ході проведення виконавчого Провадження державним виконавцем було здійснено ряд дій по виконанню вищевказаного Наказу, а саме описано та арештовано майно боржника у кількості 90 найменувань, а саме будівлі та споруди майнових комплексів ВАТ «Волиньрибгосп», розташованих у Маневицькому, Луцькому, Ківерцівському та Шацькому районів Волинської області (у тому числі комплекс з 5 будівель, а саме: будівля контори (літ. А- 1); котельна (літ. Б-1); склад комбікормів (літ. В-1); приміщення АЗС (літ. Г-1); блок технічної служби (літ. Д-1), що розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, смт. Рокині, вул. Степова, 1, про що 16.06.2011, 21.06.2011, 22.06.2011, 24.06.2011 були складені відповідні акти опису та арешту майна ВП №22259181/1, ВП №22259181/2, ВП №22259181/3, ВП №22259181/4, ВП №22259181/5, ВП №22259181/6, ВП №22259181/7, ВП №22259181/8, ВП №22259181/9, ВП №22259181/10, ВП №22259181/11, ВП №22259181/12, ВП №22259181/13.

Відповідно до іпотечного договору №08/09/110/07-КЛТ від 26.04.20007 року, укладеному між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого відповідно є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та відкритим акціонерним товаристом «Волиньрибгосп», публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є іпотекодержателем вищезазначеного майна боржника, а саме будівель та споруд майнових комплексів.

Згідно з висновком оцінювача (ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг») від 11.04.2016 року ринкова вартість будівель та споруд майнового комплексу боржника становила 5 226 280,00 грн., в тому числі було оцінено комплекс з 5 будівель, а саме: будівля контори (літ. А-1); котельна (літ. Б-1); склад комбікормів (літ. В-1); приміщення АЗС (літ. Г-1); блок технічної служби (літ. Д-1), що розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, смт. Рокині, вул. Степова, 1 загальна вартість якого склала 833 313,40 грн.

Проведення прилюдних торгів з реалізації комплексу будівель та споруд, що розташовані на території Маневицького, Луцького, Ківерцівського та Шацького районів Волинської області у загальній кількості 90 найменувань (предмети іпотеки), в тому числі комплексу з 5 будівель, а саме: будівля контори (літ. А-1); котельна (літ. Б-1); склад комбікормів (літ. В-1); приміщення АЗС (літ. Г-1); блок технічної служби (літ. Д-1), що розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, смт. Рокині, вул. Степова 1 (лот 158855), були призначені на період з 01.08. по 03.08.2016 року.

Як зазначено позивачем, згідно з протоколом проведення прилюдних торгів із продажу арештованого нерухомого майна №188134 у період з 01.08.2016 по 03.08.2016. відбулися прилюдні торги з реалізації майна боржника по лоту №158855 до складу якого входив комплекс з 5 будівель: Будівля контори (літ. А-1), Котельна (літ. Б-1), Склад комбікормів (літ В-1), приміщення АЗС (літ. Г-1), Блок технічної служби (літ. Д-1), що розташований за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, смт. Рокині, вул. Степова, 1. Стартова ціна лота становила 833 313,40 грн. Ціна продажу склала 833 313,40 грн.

Оголошення щодо призначення електронних торгів по вищезазначеному лоту було розміщено організатором торгів на веб-сайті «Система електронних торгів арештованим майном».

На думку позивача, в даному оголошенні наявні численні порушення, які порушили права покупців на купівлю майна, що призвело до зменшення кількості потенційних покупців та в свою чергу до штучного зменшення суми реалізації іпотечного майна у результаті відсутності додаткових цінових пропозицій, що є грубим порушенням законних інтересів АТ «Дельта Банк».

Підставою для визначння електронних торгів недійсними позивач зазначає відсутність повної інформації про вищезазначений лот у системі та наявної невірної інформації про зберігача арештованого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, положення Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України "Про виконавче провадження", першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 30.03.2016 р. №6-3004цс15.

18.01.2016 року на підставі наказу Міністрерства юстиції України від 22.12.2015 року №2710/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» зареєстрованого у Міністрерства юстиції України від 23.12.2015 року за №1620/28065 втратив чинність Тимчасовий порядок, та набрав чинності «Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» (надалі - Порядок), отже торги по лоту №158855 відбувалися згідно припису Порядку.

Як встановлено судом, державним виконавцем, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна.

Суб'єкт оціночної діяльності ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" надав висновок про вартість описаного майна станом на 11.04.2016, в якому також зазначено вартість нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область, Шацький район, смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 2.

25.04.2016 року за № 18284-0-33-10/15 державним виконавцем ознайомлено сторони виконавчого провадження з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг".

Листом від 12.05.2016 за № 02.2.3-7/3 стягувач ПАТ "Дельта Банк" повідомив державного виконавця про те, що погоджується з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" про вартість майна, яка в результаті виконаних розрахунків склала 5226280,00 грн. станом на 11.04.2016. Додатково стягувачем ПАТ "Дельта Банк" надано копії правовстановлюючих документів, які складаються із витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційних посвідчень на об'єкти нерухомого майна, державних актів на земельні ділянки та договори оренди на земельні ділянки, в тому числі і відомості щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область, Шацький район, смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 2.

Відповідачем 1 зазначено, що у зв'язку з тим, що для передачі пакетів документів для внесення відомостей до електронної системи СЕТАМ не вистачало документів, що характеризують об'єкт нерухомого майна, а саме: технічні паспорти на будівлі та споруди, державним виконавцем 07.06.2016 направлено вимогу до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" для надання вказаної інформації.

13.06.2016 року КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" в електронній формі надано технічні паспорти на нерухоме майно, що зазначено в вимозі.

Відповідно до ч.1, 3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Відповідно до ч.1, 4 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.п. 3,4 розділу ІІ Порядку державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

1) копією виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідкою державного виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

2) копією акта опису й арешту майна;

3) копіями документів, що характеризують майно, та копіями правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування майном;

4) копіями документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (акт визначення вартості майна або звіт про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини п'ятої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження");

5) у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідкою про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства-боржника та копією повідомлення керівному органу підприємства про накладення арешту на майно такого боржника;

6) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду;

7) копією акта приймання-передавання майна на зберігання Організатору (за наявності) або копією акта опису майна, якщо майно передається на зберігання боржнику, членам його сім'ї або іншим особам;

8) письмовою згодою стягувача щодо реалізації майна на комісійних умовах (у разі наявності);

9) іншими необхідними документами, передбаченими Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802 (зі змінами).

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу I цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку інформаційне повідомлення про електронні торги повинно містити:

1) загальну інформацію про електронні торги:

відомості про Організатора (найменування, контактні телефони, електронна адреса);

відомості про зберігача (найменування та місцезнаходження (для юридичних осіб), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), контактний телефон, електронна адреса (за наявності), фактична адреса зберігання майна);

порядок оформлення участі в електронних торгах, перелік документів, які надаються учасниками, та вимоги до їх оформлення;

дату внесення інформаційного повідомлення про електронні торги у Систему;

строк підготовки до проведення електронних торгів;

кінцевий термін прийому заявок для участі в електронних торгах;

дату і час початку електронних торгів;

дату і час закінчення електронних торгів (завершення подання цінових пропозицій);

строки сплати та розмір гарантійного внеску, реквізити рахунку, на який вноситься гарантійний внесок (найменування банку, МФО банку, номер рахунку, призначення платежу);

порядок та умови отримання майна переможцем;

найменування, контактні телефони, адресу офіційної електронної пошти та реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби, на який у разі визначення переможцем електронних торгів необхідно перерахувати кошти за придбане майно, строки сплати таких коштів, номер виконавчого провадження згідно з даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (п.5).

Якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються: розмір площі; план приміщень (за наявності); місце розташування; призначення об'єкта; встановлені обмеження; відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір); інформація про орендарів та інших користувачів приміщення, якщо вона відома державному виконавцю (п.9).

Інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги, вноситься Організатором згідно з документами, наданими відповідно до пунктів 2, 3 розділу II цього Порядку (п.10).

В постанові Верховного Суду України №3-112гс14 від 23.09.2014 року зазначено, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом № 606-ХIV «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція).

Законом № 606-ХIV встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Аналіз положень Закону № 606-ХІV й Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення - статті 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим положенням. Зокрема, прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення). Тимчасовим положенням передбачено вимоги щодо проведення таких торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3) по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4), і по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Цей висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, стаття 34 Закону України "Про нотаріат".

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Господарськими судами у справі, що розглядається, таких порушень не встановлено.

Що стосується порушень вимог статті 58 Закону № 606-ХІV, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених цим Законом, щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Також, в постанові Верховного суду України від 18.11.2015 року у справі №6-1884цс15 зазначено, що головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

В постанові Верховного суду України від 13.04.2016 року у справі №6-2988цс15 зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, позивачем необхідно довести те, що:

- відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів,

- ці порушення вплинули на результати торгів,

- законні інтереси позивача порушені під час торіг.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надані позивачем щодо доводів про визнання електронних торгів недійсними.

А також, позивач не обґрунтував, не довів ячк описані ним порушення вплинули на результати торгів та, як це порушило його права.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що з протоколу №188134 проведення електронних торгів по лоту №158855 завершилися 03.08.2016 року.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно з п. 3.4 постанови Ппленуму Вищого господарського суду України №10 від від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №02.2.3-1404 від 08.11.2016 року надійшла до суду 21.11.2016 року (поштовий штемпель - 17.11.2016 року).

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява. Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

А тому, судом також встановлено факт сплаву строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.02.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий