Рішення № 64760241, 30.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 Справа №910/22166/16За позовом Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про стягнення страхового відшкодування 36 576,90 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне Акціонерне Товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення страхового відшкодування 36 576,90 гр Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22166/16 та призначено розгляд на 13.01.2017.

В судове засідання 13.01.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.01.2017 відкладено розгляд справи на 30.01.2017.

В судове засідання 30.01.2017 представники сторін повторно не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103033723176.

Враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 наведеної постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.01.2017 без участі представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

В судовому засіданні 30.01.2017 винесено рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, , Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_1, як страхувальником було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за №63676а4жа, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Тойота" д.р.н. НОМЕР_2.

16.12.2014 в м. Одеса на вул. Миколаївська дорога, 243, сталася дорожньо транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Тойота" д.р.н. НОМЕР_2.під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Богдан» д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 25.12.2014 гр. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до страхового акту №1.001.14.19208/VESKO35326 від 25.12.2014 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про сплату страхового відшкодування у розмірі 36576,90 грн.

Позивач зазначає, що на підставі вище зазначеного, ним було виплачене страхове відшкодування в розмірі 31926,90 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №148729 від 26.12.2014 р., 4 650,00 грн. було зараховано як сплачені страхові платежі відповідно до п. 28.27 договору страхування наземного транспорту №63676а4жа від 03.12.2014.

Як вбачається з матеріалів справи на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, застраховано у відповідача що підтверджується. полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3818030, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом автомобіль "Богдан" д.р.н. НОМЕР_1, ліміт за шкоду майну - 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

За твердженням позивача, станом на момент вирішення спору, страхове відшкодування сплачено не в зв'язку із не сплатою страхового відшкодування позивач звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АІ/3818030 складає 0 грн.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у розмірі 36576,90 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38ю, ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТАХУВАННЯ» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в розмірі 36 576 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 90 коп., судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2017

Суддя В.І. Мельник