Рішення № 64760193, 09.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/198/15-27/126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 Справа № 908/5654/15

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне обєднання Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс.Нафта (69002, м. Запоріжжя, Крива Бухта, 1)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Полонія в особі ліквідатора ОСОБА_2 (69063, м. Запоріжжя, а/с 543)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ортус ЛТД (69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, 3)

про стягнення 27 139 грн. 33 коп. основного боргу за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., 415 грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 грн. 05 коп. річних процентів, 2 736 грн. 18 коп. пені, 65 756 грн. 28 коп. неустойки, зобов'язання повернути промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не зявився (ОСОБА_3, дов. № б/н від 01.01.2017 р., у судовому засіданні 07.02.2017 р.)

від відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 05.01.2017 р.

від третьої особи-1: не зявився (ОСОБА_2, посвідчення № 1798 від 14.09.2016 р.- арбітражний керуючий, у судовому засіданні 07.02.2017 р.)

від третьої особи-2: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне обєднання Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс.Нафта про стягнення 27139 грн. 33 коп. основного боргу за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., 415 грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 грн. 05 коп. 3% річних, 2736 грн. 18 коп. пені, 37969 грн. 48 коп. неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, зобов'язання повернути позивачу промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 52.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2015 р., справу № 908/5654/15 передано на розгляд судді Поповій І.А.

Ухвалою суду від 11.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Поповою І.А., порушено провадження у справі № 908/5654/15, присвоєно справі номер провадження 8/198/15 та призначено судове засідання на 03.12.2015 р.

Ухвалою суду від 11.11.2015 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про застосування заходів до забезпечення позову.

03.12.2015 р. до господарського суду надійшла уточнена позовна заява позивача, відповідно до якої позивач просить стягнути 27139 грн. 33 коп. основного боргу за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., 415 грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 грн. 05 коп. річних процентів, 2736 грн. 18 коп. пені, 65756 грн. 28 коп. неустойки, зобов'язати повернути промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52.

Ухвалою суду від 03.12.2015 р. зазначено, що після дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами суд вважає, що заявлене клопотання за своєю суттю є клопотанням про збільшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст. 22 ГПК України клопотання задоволено судом. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 18.12.2015 р., потім оголошувалась перерва до 14.01.2016 р.

Ухвалою суду від 18.12.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжений на 15 днів.

14.01.2016 р. від позивача до господарського суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути 27139 грн. 33 коп. основного боргу за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., 415 грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 грн. 05 коп. річних процентів, 2736 грн. 18 коп. пені, 65756 грн. 28 коп. неустойки, зобов'язати повернути промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52 шляхом звільнення вищевказаного промислового майданчику від майна ТОВ «Транс.Нафта» (виселення) та повернення вищевказаного майданчика в натурі в володіння і користування ТОВ «ВПО «Запоріжжя».

Ухвалою суду від 14.01.2016 р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі в справі залучено третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Полонія в особі ліквідатора ОСОБА_2 та третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ортус ЛТД, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.01.2016 р., потім у судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.02.2016 р.

Ухвалою суду від 12.02.2016 р. відхилено як безпідставне клопотання ліквідатора ТОВ «Полонія» про залучення ТОВ «Полонія» до участі в справі відповідачем, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 19.02.2016 р.

Ухвалою суду від 19.02.2016 р. на підставі ст. 79 ГПК України провадження по справі № 908/5654/15 зупинено до вирішення повязаних з нею справ № 2-3340/09, яка розглядається Апеляційним судом Запорізької області, і № 908/444/16, яка розглядається господарським судом Запорізької області, та набрання чинності відповідними судовими рішенням.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.11.2016 р. № П-1099/16 відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/5654/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2016 р., враховуючи звільнення з посади судді Попової І.А., справу № 908/5654/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.11.2016 р. справу № 908/5654/15 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 8/198/15-27/126/16, на підставі ст. 79 ГПК України поновлено провадження в справі з 12.12.2016 р. та призначено судове засідання на 12.12.2016 р.

Ухвалою суду від 12.12.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 19.01.2017 р. у звязку з неявкою в судове засідання відповідача та третіх осіб-1,2, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.01.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 07.02.2017 р. у звязку з неявкою в судове засідання позивача та третьої особи-2, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду справи.

07.02.2017 р. від позивача до господарського суду надійшла уточнена позовна заява, відповідно до прохальної частини якої, позивач просить стягнути 27139 грн. 33 коп. основного боргу за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., 415 грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 грн. 05 коп. річних процентів, 2736 грн. 18 коп. пені, 101806 грн. 45 коп. неустойки.

Дана заява судом до розгляду не прийнята, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки даною заявою позивач збільшує розмір нарахованої неустойки, збільшуючи при цьому період її нарахування, позивачем повинен бути доплачений судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Доказів доплати судового збору позивач суду не надав, до уточненої позовної заяви не долучив, що є підставою для відмови в прийнятті до розгляду даної заяви.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.02.2017 р. для необхідності надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи по суті.

Після перерви, 09.02.2017 р. продовжений розгляд спору в справі.

У судовому засіданні 09.02.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику відповідача, який прибув у судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 09.02.2017 р., не зявився, причини неявки суду невідомі.

У пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 розяснено, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Присутній у судовому засіданні 07.02.2017 р. представник позивача був повідомлений про оголошення перерви в судовому засіданні до 12 год. 40 хв. 09.02.2017 р., що відображено в протоколі судового засідання від 07.02.2017 р. та в письмовій розписці про оголошення перерви.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 07.02.2017 р., підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.01.2016 р. та письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи. Усно зазначив, що позовну вимогу про зобов'язання повернути промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52 шляхом звільнення вищевказаного промислового майданчику від майна ТОВ «Транс.Нафта» (виселення) та повернення вищевказаного майданчика в натурі в володіння і користування ТОВ «ВПО «Запоріжжя», не підтримує. При цьому письмової заяви про відмову від частини позовних вимог суду не надав.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги, з урахуванням письмового уточнення від 14.01.2016 р., про стягнення з відповідача суми 27139 грн. 33 коп. основного боргу за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., 415 грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 грн. 05 коп. 3% річних, 2736 грн. 18 коп. пені, 65756 грн. 28 коп. неустойки, зобов'язання повернути промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52 шляхом звільнення вищевказаного промислового майданчику від майна ТОВ «Транс.Нафта» (виселення) та повернення вищевказаного майданчика в натурі в володіння і користування ТОВ «ВПО «Запоріжжя».

Позовні вимоги мотивовані слідуючими обставинами. За умовами договору оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., укладеним між сторонами в справі, позивач передав відповідачу в оренду промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, згідно з актом приймання-передачі від 01.08.2014 р. Строк оренди продовжується до 31.07.2015 р. На початку травня 2015 р. відповідач перестав сплачувати орендну плату, чим порушував умови договору оренди. У звязку з систематичним порушенням умов договору оренди та необхідністю використання промислового майданчику у власній господарській діяльності, засобами поштового звязку відповідачеві було направлено лист від 08.07.2015 р. щодо припинення орендних відносин, повідомлено про небажання переукладати/пролонгувати договір оренди та повідомлено орендаря про необхідність звільнення обєкта до 15.08.2015 р. Повторно вимога про звільнення обєкта надавалась 13.10.2015 р. Враховуючи зазначене, позивач нарахував на підставі ст. 762 ЦК України неустойку в розмірі 65756,28 грн. Борг з оренди в сумі 27139,33 грн. виник за період з травня 2015 р. по серпень 2015 р. Також на суму боргу з орендної плати позивачем нараховано пеню, 3% річні та інфляційні втрати. Обєкт оренди (промисловий майданчик) складається з замощення ІІІ та огорожі № 18, які розташовані на земельній ділянці площею 0,4173 га. Вказана земельна ділянка перебуває в орендному користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 20.06.2006 р., строк оренди на 10 років (до червня 2016 р.). Замощення було побудоване позивачем у жовтні 2008 р. та згідно будівельної документації генпідрядника було взяте на баланс позивача. На момент будівництва замощення у позивача перебував у власності обєкт нерухомості - видавництво літ. А-3, навколо якого й було виконано будівництво замощення ІІІ. Оскільки замощення ІІІ та огорожа не є обєктами нерухомості, а є господарськими спорудами з допоміжним значенням (для обслуговування основної будівлі видавництва літ. А-3), то в 2008 році підстави для державної реєстрації права власності на ці господарські споруди були відсутні. На сьогоднішній день основним власником нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 52 є ТОВ «Ортус ЛТД», що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.05.2009 р. До 22.05.2009 р. власником нерухомості за зазначеною адресою був позивач. 01.01.2013 р. увесь майновий комплекс був переданий в оренду позивачу на підставі договору оренди № 2013/01-1, укладеного між позивачем та ТОВ «Ортус ЛТД». Позивач, у свою чергу, передав промисловий майданчик 600 кв.м (який входить до складу майнового комплексу, переданого в оренду) в суборенду відповідачу. Позивач є титульним володільцем обєкту оренди. Просить стягнути з відповідача суму 27139 грн. 33 коп. основного боргу за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., 415 грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 148 грн. 05 коп. 3% річних, 2736 грн. 18 коп. пені, 65756 грн. 28 коп. неустойки.

07.02.2017 р. від позивача надійшла хронологічна довідка, в якій зазначено, що відповідач обєкт оренди не звільнив, акт приймання-передачі не підписав, більше року користувався обєктом оренди, відмовляючись сплачувати за нього як орендну плату, так і неустойку. 07.02.2017 р. позивач подав уточнену позовну заяву, якою виключив вимоги щодо повернення обєкта оренди та збільшив розмір неустойки за користування річчю, інші вимоги не змінювались.

Відповідач проти позову заперечив, зазначаючи в письмовому відзиві (а.с. 167-170 т. 1), письмовому доповненні до відзиву (а.с. 133-137 т. 2) та письмових поясненнях (а.с. 172-174, 207-214 т. 2) наступне. До матеріалів справи не додано доказів наявності в позивача права власності чи іншого речового права на промисловий майданчик загальною площею 600,0 кв.м. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєктів нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 52, обєкти нерухомості з зареєстрованим речовим правом на них за позивачем, у т.ч. промисловий майданчик, за вказаною адресою відсутні. На момент укладення договору оренди № 2014/06-2 та на момент звернення позивача до суду, право власності на обєкт оренди належало ТОВ «Полонія» на підставі мирової угоди, визнаної ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.10.2009 р. у справі № 2-3340/2009, що вбачається з відомостей про обєкт нерухомого майна та відомостей про право власності щодо будівлі операторської АЗС літ. Я, навісу літ. Ж2. Щодо решти майна, що визначене обєктом оренди, позивачем не надано доказів його приналежності ані ТОВ «Ортус ЛТД», ані позивачу, ані будь-якій іншій особі. Строк дії договору оренди № 2013/01-1 від 01.01.2013 р., якій укладений між позивачем та ТОВ «Ортус ЛТД», з врахуванням внесених до нього додатковою угодою від 28.11.2013 р. змін, становить три роки: з 01.01.2013 р. до 31.12.2015 р. включно. Відповідно, договір підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки сторонами не дотримано вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, це тягне за собою нікчемність договору. Між відповідачем та ТОВ «Полонія» (власником майна) був укладений договір оренди з переходом права власності від 01.08.2013 р. 17.10.2016 р. зазначене майно було продане на аукціоні ТОВ «Антар-2007» за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута. У подальшому ТОВ «Антар-2007» здійснив відчуження вказаного майна на підставі договору купівлі-продажу. Відповідач не погоджується з сумою основного боргу, сумою неустойки, нарахованими пенею, процентами річних та інфляційними втратами. Договір оренди № 2014/06-2 за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки. Відповідач уклав договір оренди з позивачем вважаючи, що той є користувачем земельної ділянки площею 2,3800 га, отримавши її в користуванні від Запорізької міської ради. Як встановлено ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2016 р., з 05.06.2009 р. право користування земельною ділянкою позивачем припинилось. Вважає договір оренди удаваним, оскільки він приховує договір оренди землі. У спірному договорі не зазначено істотних умов договору оренди землі, при укладенні договору не було дотримано процедури передачі в користування земельної ділянки, передбаченої ст. 123 ЗК України. Договір оренди містить всі ознаки удаваного правочину, нікчемного договору, неукладеного договору. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи-1 (ТОВ «Полонія») у судове засідання 09.02.2017 р. не зявився, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового слухання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.02.2017 р. та письмовою розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні 07.02.2017 р. представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позовних вимог у частині зобовязання повернути промисловий майданчик 600 кв.м, розташований у м. Запоріжжі, вул. Українська, 52.

У матеріалах справи містяться письмові заяви ТОВ «Полонія». У останній заяві, яка надійшла до суду 07.02.2017 р., зазначено, що ліквідатору ТОВ «Полонія» не були передані керівником документи, що стосуються банкрута. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.10.2009 р. було визнано за ТОВ «Полонія» право приватної власності на будівлю операторської АЗС літ. Я площею 15,4 кв.м, склад літ. Я1 площею 5,0 кв.м, навіс літ. Ж2 площею 92,8 кв.м, бензозапалювальні колонки №№ 11, 12, ємкості ПММ №№ 13, 14, паркан № 18 площею 41,1 кв.м, паркан № 27 площею 27,1 кв.м, цоколь паркану № 28 площею 4,7 кв.м, асфальтне замощення ІІІ площею 864 кв.м, замощення з тротуарної плитки ІV площею 7 кв.м, розташовані в м. Запоріжжі, вул. Українська, 52. У даний час зазначене майно реалізоване ліквідатором ТОВ «Полонія» у рамках справи про банкрутство та належить іншій особі. Питання про витребування промислового майданчику позивачем недоречне. У разі, якщо позивач вважає, що його права порушені відносно вказаних обєктів, то спір повинен вирішуватися в справі про банкрутство ТОВ «Полонія».

Представник третьої особи-2 (ТОВ «Ортус ЛТД») у судові засідання не зявлявся, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового слухання був повідомлений належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи (а.с. 44 т. 1) мається письмова заява ТОВ «Ортус ЛТД», у якій зазначено про підтримання позовних вимог ТОВ «ВПО «Запоріжжя», просить суд їх задовольнити.

Суд вважає за можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника позивача та третіх осіб-1,2 за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, вислухавши пояснення представника відповідача, представників позивача та третьої особи-1, які надавалися в попередніх судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Видавничо поліграфічне обєднання Запоріжжя (орендодавець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс.Нафта (орендар, відповідач) укладений договір оренди № 2014/06-2, відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на весь строк оренди, як він зазначений у статті 2.1 промисловий майданчик для розташування автозаправочного комплексу (заправку ПММ), яке належить на праві власності орендарю, а саме: будівля операторської АЗС, навіс, ємності для ПММ, бензозаправлювальні колонки, паркани, замощення, що розташоване за адресою: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, загальною площею 600,0 кв. м (надалі обєкт оренди).

За умовами розділу 2 договору (п. 2.1), строк оренди за цим договором розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання передачі обєкта оренди (надалі «Дата початку») та продовжується до 31.07.2015 р. (надалі «Строк оренди»). Орендар має переважне право подовжити строк оренди.

Орендодавець передає обєкт оренди орендарю, а орендар приймає обєкт оренди від орендодавця за актом приймання передачі не пізніше, ніж протягом 60 робочих днів після підписання сторонами цього договору (п. 2.2).

Після закінчення строку оренди або у разі дострокового припинення орендних відносин орендар повертає орендодавцеві обєкт оренди за актом приймання передачі (повернення) у стані, не гіршому від того, в якому обєкт оренди перебував на дату отримання його у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють обєкт оренди на предмет будь якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання передачі (повернення), припиняється нарахування орендної плати та інших платежів. Стан обєкта оренди на дату його отримання орендарем у користування фіксується сторонами в акті приймання передачі, який складається та підписується повноважними представниками сторін.

У розділі 3 договору сторони обумовили орендну плату та порядок її сплати. Згідно з п. 3.1, починаючи з дати початку, орендар сплачує орендну плату за обєкт оренди (надалі «Орендна плата»). Орендна плата включає суму комунальних та експлуатаційних витрат, за винятком сплати послуг за водопостачання і водовідведення та вживану електроенергію. Орендна плата, що підлягає сплаті орендарем орендодавцю за цим договором, включає суму податку на додану вартість, якщо орендодавець та орендар є платниками такого податку.

Орендна плата становить суму 6000,00 грн. за кожен місяць строку оренди (п. 3.2). Орендна плата за кожний наступний місяць підлягає коригуванню на індекс інфляції, визначений за даними Державного комітету статистки (п. 3.3). Орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі, а надалі не пізніше пяти банківських днів з моменту отримання рахунку, у національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або за згодою орендаря іншим способом, який не заборонено чинним законодавством України на підставі рахунку, виставленого орендодавцем (п. 3.4).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.07.2015 р. включно.

Із змісту договору оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р. слідує, що документ підписаний повноважними представниками сторін за договором та скріплений круглими печатками товариств.

01.08.2014 р. сторонами за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р. підписаний акт приймання передачі, відповідно до якого позивач передав відповідачу обєкт оренди (промисловий майданчик), який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська , 52, загальною площею 600,0 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем з серпня 2014 р. здійснювалася оплата орендної плати, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 27-33 т. 1). У платіжних дорученнях мається посилання на договір оренди № 2014/06-2, рахунки позивача та зазначено, за які саме місяці оренди здійснюється оплата, зазначено про відшкодування також витрат по воді.

Останній платіж у сумі 12031,08 грн. був здійснений відповідачем згідно з платіжним дорученням № 8 від 22.06.2015 р. з призначенням платежу: «за оренд.промлощ.АЗС за 04-05.2015р., відкш.витрат по воді за 05.2015 р., дог. № 2014/06-2 02.06.14 в т.ч. ПДВ 20% 2005.18 грн.».

Згідно з позовною заявою та усними поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, платіжним дорученням № 8 від 22.06.2015 р. відповідач оплатив частково суму за оренду за травень 2015 р., заборгованість за травень 2015 р. склала суму 3337,36 грн.

Позивачем щомісячно виставлялися відповідачу рахунки на оплату орендної плати: № 3660/5-А на суму 8077,91 грн. (за травень 2015 р.), № 3660/6-А на суму 9208,82 грн. (за червень 2015 р.), № 3660/7-А на суму 9411,41 грн. (за липень 2015 р.), № 3660/8-А на суму 5181,74 грн. (за серпень 2015 р.). Оригінали зазначених рахунків оглядалися судом у судовому засіданні.

Матеріали справи містять копії актів надання послуг, номери яких відповідають номерам рахунків. Акти відповідачем не підписані. Рахунки на оплату вручалися відповідачу під розписку, що підтверджується відповідними реєстрами, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Рахунок за травень 2015 р. був вручений відповідачу 21.04.2015 р., рахунок за червень 2015 р. 26.05.2015 р. Рахунки за липень, серпень 2015 р. відповідач отримати відмовився.

09.07.2015 р. позивач цінним листом з описом вкладення направив відповідачу лист вих. № 71 від 08.07.2015 р. «Про припинення орендних відносин». У листі зазначив, що в звязку з небажанням орендодавця здавати вказаний обєкт надалі в оренду й необхідністю використання промислового майданчика у власній господарській діяльності, повідомляє про неможливість продовження орендних відносин за договором № 2014/06-2 шляхом підписання нового договору оренди. Просить звільнити обєкт оренди не пізніше 15.08.2015 р. До листа додано проект акту приймання-передачі (повернення) обєкту оренди.

Листом від 13.10.2015 р. вих. № б/н позивач направив відповідачу для оформлення бухгалтерської документації та податкового обліку акти надання послуг за період з 01.09.2014 р. по 17.08.2015 р., просив підписати, скріпити печаткою та повернути на адресу позивача. Повідомляв, що станом на 13.10.2015 р. ТОВ «Транс.Нафта» має заборгованість у розмірі 27139,33 грн. за договором оренди № 2014/06-2, яку просив негайно погасити. Також у листі зазначав про вимогу негайно звільнити обєкт оренди в звязку з припиненням орендних відносин. Відправлення листа підтверджується копіями фіскального чеку від 13.10.2015 р. та описом вкладення в цінний лист.

Враховуючи, що заборгованість з орендної плати відповідачем погашена не була, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, суд вважає позовні вимоги та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.14 р.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК).

Пунктом 7.1 договору № 2014/06-2 встановлено, що договір діє до 31.07.2015 р. включно. Згідно з п. 7.2 договір припиняє свою дію за наявності хоча б однієї з наступних обставин: закінчення строку оренди та небажання орендаря скористатися своїм переважним правом на його подовження, як зазначено в п. 2.1 цього договору; наявності письмової згоди сторін. Строк оренди, згідно з п. 2.1 договору , - до 31.07.2015 р.

Таким чином, строк оренди за договором № 2014/06-2 встановлений сторонами до 31.07.2015 р. Орендодавець заперечив продовження договору оренди, про що завчасно (до закінчення терміну дії договору) письмово попередив орендаря, вимагав звільнити обєкт оренди не пізніше 15.08.2015 р.

Відповідно до п. 6.1.1 договору оренди № 2014/06-2 відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю оренду плату.

Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача з орендної плати в сумі 27139,33 грн.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати відповідач суду не надав. Згідно з довідкою позивача від 07.02.2017 р. (а.с. 163 т. 2), за період: жовтень 2015 р. лютий 2017 р. жодних платежів від ТОВ «Транс.Нафта» не надходило, тобто станом на 06.02.2017 р. розмір заборгованості на користь позивача не змінився та складає 27139,33 грн.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 27139,33 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу (з урахуванням заяви від 14.01.2016 р.) про стягнення з відповідача на його користь втрат від інфляції в сумі 415,32 грн. за період: травень, червень, вересень 2015 р. та 3% річних у сумі 148,05 грн. за період із 29.04.2015 р. по 16.10.2015 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Суд вважає встановленим факт несвоєчасного виконання зобовязань відповідача зі сплати орендної плати.

Пунктом 3.4 договору оренди № 2014-06/2 сторони встановили, що орендна плата сплачується орендарем не пізніше пяти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивач нараховує 3% річних на суму 3337,36 грн. за оренду за травень 2015 р. за період із 29.04.2015 р. по 16.10.2015 р. (рахунок за травень 2015 р. був отриманий відповідачем 21.04.2015 р.). Також нараховує 3% річних на суму 9208,82 грн. за оренду за червень 2015 р. за період із 04.06.2015 р. по 16.10.2015 р. (рахунок за червень 2015 р. був отриманий відповідачем 26.05.2015 р.).

Розрахунок суми 3% річних, здійснений позивачем, є правильним.

З відповідача на користь позивача стягується сума 148,05 грн. 3% річних.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, позивачем нараховані інфляційні вибірково за місяці без урахування місяців, у яких мала місце дефляція.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням місяців, у яких була дефляція (у межах заявленого позивачем періоду), загальна сума інфляційних втрат становить 183,04 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 2736,18 грн. пені, нарахованої за загальний період із 29.04.2015 р. по 16.10.2015 р.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 8.2 договору оренди сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, судом встановлено, що він містить арифметичні помилки. Згідно перерахунку суду загальна сума пені складає 2782,36 грн.

Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується сума 2736,18 грн. пені.

Позивачем заявлено вимогу, згідно з заявою від 14.01.2016 р., про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 65756,28 грн., а також про зобов'язання повернути промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52 шляхом звільнення вищевказаного промислового майданчику від майна ТОВ «Транс.Нафта» (виселення) та повернення вищевказаного майданчика в натурі в володіння і користування ТОВ «ВПО «Запоріжжя».

Неустойка нарахована позивачем з 17.08.2015 р. по 30.11.2015 р., для розрахунку неустойки позивачем взято суму 9411,41 грн. місячної орендної плати (за липень 2015 р.).

Вирішуючи спір у даній частині суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ст. 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто неустойка, стягнення якої передбачено вказаною нормою, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин та підлягає стягненню за весь час прострочення зобовязання щодо повернення речі.

Заперечуючи проти зобовязання повернути промисловий майданчик 600 кв.м., розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, відповідач зазначає, що даний обєкт (промисловий майданчик) не належить на праві власності позивачу, та останній не мав права взагалі на передачу його в оренду, оскільки не був власником даного майна.

Позивачем до матеріалів справи (а.с. 19-23 т. 2) надана копія договору оренди № 2013/01-1 від 01.01.2013 р., укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ортус ЛТД (орендодавець, третя особа-2 у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Видавничо поліграфічне обєднання Запоріжжя (орендар, позивач у справі), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на весь строк оренди цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 52 , загальною площею 15326,00 кв.м, а саме: видавництво літера А-3, склад літера Б-2 , гараж літера Г, насосна літера Д, склад ПММ літера Е, зарядне навантажувачів літера К, навіс літера Ж, навіс літера Ж1, навіс літера З, склад літера И, прохідна літера Л, вбиральня літера Э, будівля літера Ю, трансформаторна підстанція літера В, огорожа №№ 1, 8, 15-18, 20, 21, 24, ворота №№ 4, 6, 7, 19, 22, підпірна стінка № 3, калитка № 23, бункер № 25, резервуар № 26, замощення І, ІІ, ІІІ, ІУ.

За змістом розділу 1 договору оренди № 2013/01-1 від 01.01.2013 р. право власності орендодавця на обєкт нерухомості підтверджується такими документами: договір купівлі продажу, посвідчений 22.05.2009 р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу № 543. Орендар має право використовувати обєкт нерухомості, відповідно до умов, викладених у цьому договорі, як складські, офісні, торгові та виробничі приміщення протягом строку оренди, який визначений у статті 2.1.

Умовами розділу 2 договору оренди № 2013/01-1 від 01.01.2013 р. (п. 2.1) передбачено, що строк оренди за цим договором розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання передачі обєкту нерухомості (надалі «Дата початку») та продовжується до 31.12.2013 р. від Дати початку (надалі «Строк оренди»). Орендар має переважне право продовжити строк оренди.

Пунктом 6.2.4 розділу 6 договору орендар має право передавати обєкт нерухомості в суборенду третім особам без письмової згоди орендодавця.

За актом приймання-передачі від 01.01.2013 р. орендар прийняв від орендодавця обєкт оренди за договором № 2013/01-1. Додатковою угодою від 28.11.2013 р. до договору № 2013/01-1 сторони визначили, що договір діє до 31.12.2015 р. включно. Також виклали пункт 6.2.4 договору в іншій редакції, доповнивши його, що у випадку передачі обєкта нерухомості або його частини в суборенду, орендар виконує обовязки титульного володільця, тому самостійно та за власний кошт проводить всі необхідні дії та заходи щодо збереження майна.

З матеріалів наданих позивачем слідує, що 22.05.2009 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Видавничо поліграфічне обєднання Запоріжжя (продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ортус ЛТД (покупець) укладений договір купівлі продажу, відповідно до предмету якого на умовах, передбачених цим договором, ТОВ Видавничо поліграфічне обєднання Запоріжжя передає , а ТОВ Ортус ЛТД приймає у власність нерухоме майно, а саме: видавництво літера А-3, склад літера Б-2, гараж літера Г, насосна літера Д, склад ПММ літера Е, зарядне навантажувачів літера К, загальною площею 15326,60 кв.м (надалі нерухоме майно), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя , вул. Українська, 52.

У відповідності до вказаного договору купівлі продажу на земельній ділянці площею 22746 кв.м розташовано: видавництво, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 9735,2 кв.м, позначена на плані літерою А-3; склад, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 3947,8 кв.м, позначений на плані літерою Б-2; гараж, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1320,2 кв.м, позначений на плані літерою Г; насосна, матеріали стін будівель та спору цегла, загальною площею 150,8 кв.м, позначена на плані літерою Д; склад ПММ, матеріали стін будівель та споруд залізобетонні блоки, загальною площею 41,3 кв.м, позначений на плані літерою Е; зарядне навантажувачів, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 131,3 кв.м, позначене на плані літерою К.

В розділі 1 договору купівлі продажу від 22.05.2009 р. зазначено, що право користування вищевказаною земельною ділянкою підтверджується договором оренди землі, укладеним ТОВ ВПО Запоріжжя та Запорізькою міською радою 26.06.2006 р., зареєстрованим у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.07.2006 р. за № 040626100606 та додатковою угодою до цього договору , укладеною ТОВ ВПО Запоріжжя та Запорізькою міською радою 04.06.2007 р , зареєстрованою у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.06.2007 р. за № 040726100458.

Також, у договорі купівлі продажу від 22.05.2009 р. зазначено, що відчужуване нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії ЯЯЯ № 453808, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 15.06.2005 р. Право приватної власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 11.07.2005 р., номер запису 2274 у реєстровій книзі 14, реєстраційний номер за реєстром прав власності на нерухоме майно 11101955, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21960202, виданим Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 23.02.2009 р.

У матеріалах справи міститься також копія Ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14.10.2009 р. у справі № 2-3340/2009, якою визнана мирова угода, укладена між товариством з обмеженою відповідальністю Полонія з однієї сторони і ОСОБА_6 з іншої сторони, за якою, зокрема: ТОВ Полонія відмовляється від стягнення з ОСОБА_6 штрафу в розмірі трьох тисяч гривень за договором від 13.03.2009 р. Визнано будівлю операторської АЗС літера Я, навіс літера Ж2, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, обєктами нерухомого майна. Визнано за ТОВ Полонія право приватної власності на будівлю операторської АЗС літера Я площею 15,4 кв.м, склад літера Я1 площею 5,0 кв.м, навіс літера Ж-2 площею 92,8 кв.м, бензозаправлювальні колонки №№ 11, 12, ємності ПММ №№ 13, 14, паркан № 18 площею 41,1 кв.м, паркан № 27 площею 27,1 кв.м, цоколь паркана № 28 площею 4,7 кв.м, асфальтне замощення ІІІ площею 864 кв.м, замощення з тротуарної плитки ІУ площею 7 кв.м, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 52.

В ухвалі Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, в резолютивній її частині зазначається, що дана мирова угода в разі її затвердження судом є підставою для проведення орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації реєстрації права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю Полонія на будівлю операторської АЗС літера Я, навіс літера Ж2, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Українська, буд. 52.

Посилаючись на дану ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, відповідач стверджує, що на момент укладення договору оренди № 2014/06-2 та на момент звернення позивачем до суду, право власності на обєкт оренди, що визначений п. 1.1 договору оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р., належав ТОВ «Полонія».

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна по вул. Українська, 52 у м. Запоріжжі від 28.11.2016 р. № 74121646 (а.с. 140 т. 2), будівля операторської АЗС літ. Я, навіс літ. Ж2 належить на праві приватної власності ТОВ «Промнафтохім» (розмір частки: 1/1); літера В належить на праві спільної комунальної власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Запорізької області (розмір частки: 1/1); видавництво літ. А-3, склад літ. Б-2, гараж літ. Г, насосна літ. Д, склад ПММ літ. Е, зарядне навантажувачів літ. К належить на праві приватної власності ТОВ «Ортус ЛТД» (розмір частки: 1/1); будівля операторської АЗС літ. Я, навіс літ. Ж2 належить на праві приватної власності ТОВ «Полонія» (розмір частки: 1/1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2016 р. на підставі ст. 79 ГПК України провадження по справі № 908/5654/15 зупинялося до вирішення повязаних з нею справ № 2-3340/09, яка розглядалася Апеляційним судом Запорізької області, і № 908/444/16, яка розглядалася господарським судом Запорізької області, та набрання чинності відповідними судовими рішенням.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 р. у справі № 908/444/16, яке згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 04.05.2016 р., відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Транс.Нафта» до відповідача: ТОВ «Видавничо-поліграфічне обєднання «Запоріжжя», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1 ТОВ «Ортус ЛТД», 2 ТОВ «Полонія» в особі ліквідатора ОСОБА_2, про визнання недійсним договору оренди № 2014/06-02, укладеного 02.06.2014 р. між ТОВ «ВПО «Запоріжжя» та ТОВ «Транс.Нафта».

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2016 р. у справі № 2-3340/09 (провадження № 22ц/778/1392/16), яка згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 30.06.2016 р., апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ТОВ «ВПО «Запоріжжя» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.10.2009 р. та ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2009 р. по цій справі закрите.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 р. у справі № 908/444/16 встановлено, що ТОВ «ВПО «Запоріжжя» за договором оренди № 2013/01-1 від 01.01.2013 р. набуло статусу титульного власника, який має право передавати обєкт нерухомості в суборенду третім особам без письмової згоди орендодавця. У приватній власності ТОВ «Полонія» за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Українська, будинок 52 знаходиться будівля операторської АЗС літера Я, навіс літера Ж2, тобто обєкт, який за своїми параметрами, переліком не можна ототожнювати з обєктом оренди, який був предметом за договорами оренди № 2013/01-1 та № 2014/06-2.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30.06.2016 р. у справі № 2-3340/09 встановлено, що замощення ІІІ та огорожа не є обєктами нерухомості, а є господарськими спорудами з допоміжним призначенням для обслуговування основної будівлі видавництва літ. А-3. Ураховуючи, що з 05.06.2009 р. власником обєкту нерухомого майна літ. А-3 є ТОВ «Ортус ЛТД», ТОВ «ВПО «Запоріжжя» не є власником замощення ІІІ та огорожі, оскільки передало їх як приналежність до обєктів нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2009 р. за реєстраційним № 5. У відповідності до договору оренди № 2013/01-1 від 01.01.2013 р., укладеного між ТОВ «Ортус ЛТД», як орендодавцем, та ТОВ «ВПО «Запоріжжя», як орендарем, останній прийняв у оренду цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 52, у тому числі замощення ІІІ та огорожу № 18.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що позивач не мав права передавати майно в оренду за договором № 2014/06-2, оскільки воно не належить йому на праві власності.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобовязання повернути позивачу промисловий майданчик, суд враховує, що строк оренди за договором № 2013/01-1 від 01.01.2013 р. сплинув 31.12.2015 р. (з урахуванням додаткової угоди від 28.11.2013 р.). Доказів продовження строку оренди за договором № 2013/01-1 позивач суду не надав.

Судом також встановлений факт припинення строку оренди 31.07.2015 р. за договором № 2014/06-2, який покладений у підставу позову.

У судовому засіданні 07.02.2017 р. представник позивача усно зазначив, що на даний момент обєкт оренди (промисловий майданчик) у його володінні не перебуває, у звязку з цим позивач на задоволенні позовної вимоги про зобовязання повернути позивачу промисловий майданчик не наполягає. При цьому момент вибуття майданчику з його володіння не зазначив.

Таким чином, суд не приймає до уваги пояснення позивача, викладене в хронологічній довідці від 07.02.2017 р., стосовно того, що відповідач обєкт оренди по акту приймання-передачі позивачу не повернув.

Не підписання відповідачем акту приймання-передачі (повернення) майна не надає позивачу підстав на нарахування неустойки.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У звязку з викладеним вище, позивачем не доведено суду періоду нарахування неустойки та, відповідно, її розміру.

Судом відмовляється в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 65756,28 грн. та зобовязання відповідача повернути позивачу промисловий майданчик 600 кв.м, розташований у м. Запоріжжя, вул. Українська, 52 у звязку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Спір щодо права власності на промисловий майданчик, розташований у м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, та права оренди (користування) земельною ділянкою, яка була передана в оренду позивачу на підставі договору оренди землі, укладеному з Запорізькою міською радою, не стосується правовідносин, які мали місце за договором оренди № 2014/06-2 від 02.06.2014 р. Суд також не оцінює заперечення відповідача стосовно того, що договір оренди № 2013/01-1 мав бути посвідчений нотаріально, оскільки даний договір не є предметом спору в даній справі. Інші заперечення відповідача спростовуються наведеними вище нормами законодавства. Зокрема, відповідач не заперечив укладення договору оренди № 2014/06-2, за весь період використання обєкту оренди відповідач (орендар) будь-яких претензій до позивача не висував.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне обєднання Запоріжжя до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс.Нафта, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Полонія в особі ліквідатора ОСОБА_2, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ортус ЛТД, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс.Нафта (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 1, код ЄДРПОУ 36605198) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічне обєднання Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, код ЄДРПОУ 33243097) суму 27139 (двадцять сім тисяч сто тридцять девять) грн. 33 коп. основного боргу, суму 148 (сто сорок вісім) грн. 05 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, суму 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 18 коп. пені, суму 183 (сто вісімдесят три) грн. 04 коп. інфляційних втрат, суму 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 16 лютого 2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.