Ухвала суду № 64759708, 15.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1165/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Заїкіна А.П., Кравця Ю.І.,

при секретарі Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Айсблік» про визнання частково недійсним патенту і свідоцтв на право інтелектуальної власності, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Айсблік» на ухвалу судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року,

встановила:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (ДП «Укрпатент»), ОСОБА_3 за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ТОВ «Айсблік» про визнання частково недійсним патенту і свідоцтв на право інтелектуальної власності.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 рокувідкрито провадження по справі.

Зазначене судове рішення з підстав недотримання підсудності, оскаржує в апеляційному порядку ТОВ «Айсблік» через представника ОСОБА_5 В скарзі з посиланням на порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (ДП «Укрпатент»), ОСОБА_3 за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ТОВ «Айсблік» про визнання частково недійсним патенту і свідоцтв на право інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.

Позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Аналогічні висновки містяться в п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст. 93 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що вони заявлені лише до відповідача юридичної особи - ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (ДП «Укрпатент») з приводу скасування актів індивідуальної дії, які відносяться до виключної компетенції ДП «Укрпатент». А саме в частині визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів та послуг, які були видані ДП «Укрпатент» та зобовязанні ДП «Укрпатент» видати нові свідоцтва замість анульованих, в яких зазначити позивача ОСОБА_2 співвласником зазначених знаків для товарів та послуг.

До фізичної особи ОСОБА_3 жодних позовних вимог не заявлено, тому доводи представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 викладених у письмових запереченнях щодо застосування до цих правовідносин ч. 1 ст. 113 ЦПК України є безпідставними.

Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що місцезнаходження ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (ДП «Укрпатент») є м. Київ, вул. Глазунова, 1, що віднесено до територіальної підсудності Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала, яка разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Правовий механізм виправлення недоліків позовної заяви та її повернення позивачу встановлений ст. 121 ЦПК України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на таке.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-745цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення є передчасним.

Таким чином судова колегія вважає, що оскаржуване питання вирішено судом всупереч нормам процесуального права з порушенням порядку, встановлений для його вирішення й це є підставою для скасування постановленої у справі ухвали за вимогами п. 3 ст. 312 ЦПК України з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції слід врахувати наведене та постановити ухвалу з додержанням норм процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду Одеської області не перешкоджає подальшому руху справи і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 312 ч. 1 п. 3, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айсблік» задовольнити частково.

Ухвалу судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 рокускасувати, з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_7

ОСОБА_8