Ухвала суду № 64759428, 09.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/1453/16-к Номер провадження 11-кп/786/166/17Головуючий у 1-й інстанції Куліш Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Захожая О.І.

суддів: Герасименко В.М., Гонтар А.А.

при секретарі Григоровій М.В.

за участю прокурора Акулової С.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 6 жовтня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, гр-н України, одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонер, проживаючий : ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий, -

засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на лікування потерпілого на користь ДЗ «Відділкова клінічна лікарня ст. Полтава СТГО Південна залізниця» сумі 5167 грн. 29 коп. та на користь ДФ Полтавської ОДА в сумі 2261 грн., 63 коп.

Стянуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 29698 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 27 грудня 2015 року, близько 11 год. 40 хв., перебуваючи у стані алкогольного спяніння на території комунального ринку «Сінний», що на вул.. Шевченка та вул.. Сінна у м. Полтава, в ході конфлікту, який раптово виник на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_5, умисно, за допомогою розкладного ножа, який тримав у правій руці, наніс ОСОБА_5 один удар в область черевної порожнини зліва, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді рани мяких тканин передньої черевної стінки зліва, яка проникає у черевну порожнину, яка утворилася від дії колючо ріжучого предмету та яке, згідно висновку експерта № 220 від 9.03.2016 року, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, просить вирок суду щодо останнього скасувати, в звязку з невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого в наслідок мякості та постановити новий вирок,яким засудити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.

При цьому вказує, що обвинувачений у вчиненні злочину не розкаявся, вину не визнав, завдані злочином збитки не відшкодував, по справі не встановлено будь яких помякшуючих вину ОСОБА_2 обставин, навпаки встановлено обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього помякшити застосувавши ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 роки. При цьому вказує, що судом не було взято до уваги відсутність крові на ножі та відбитків пальців, відсутність доказів, що саме він тримав ніж у руці. Слідчий та прокурор не надали в суд документів про нанесення йому тілесних ушкоджень, хоча 27.12.15 р. його оглядали лікарі травмпункті м. Полтави і він скаржився на болі в попереку, правому боці, голові.

Вказує, що судом не було враховано те, що він не намагався втекти із місця події, а чекав працівників міліції, потім давав показання, чим сприяв розслідуванню.

Зазначає, що має похилий вік 67 років, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має ряд захворювань, зокрема цукровий діабет.

Інші учасники процесу вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2С та захисника ОСОБА_3С, які підтримали апеляційну скаргу і просили вирок суду відносно обвинуваченого помякшити застосувавши ст. 75 КК України, прокурора Акулову С.М., яка не підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні і просила вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально процесуального закону, а висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні та детально наведених у вироку доказів і є правильними.

Факт отримання потерпілим ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження у вигляді проникаючої рани черевної порожнини, яка утворилася від дії колючо ріжучого предмету, підтверджується висновком судово медичного експерта № 220 від 9.02.2016 року і ніким не оспорюється.

Суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності дійшов вірного висновку, що саме обвинувачений ОСОБА_6 в ході раптово виниклого конфлікту умисно спричинив потерпілому вказане тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2, як суді першої інстанції, так і апеляційної, не заперечував факт конфлікту, що стався між ним і потерпілим ОСОБА_5 на ринку «Сінний» в м.Полтаві та, що він завдав потерпілому удару лівою рукою в область голови, намагався ще раз вдарити, але не влучив. При цьому заперечує, що мав при собі ніж і ним завдав тяжке тілесне ушкодження.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що злочин скоєно ОСОБА_2 в умовах очевидності і твердження останнього, що він не завдавав потерпілому удару ножем, розцінює, як спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_5, як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції зазначав, що раніше з ОСОБА_2 знайомим не був. 27.12.2015 року, на ринку «Сінний» поблизу кіоску, зробив зауваження чоловіку, яким в подальшому виявися ОСОБА_2 При цьому, останній почав лаятись, підійшов до нього і завдав один удар в область живота, а інший удар намагався нанести в область голови, проте він ухилився і в цей момент побачив в руках обвинуваченого ніж, про що крикнув і повідомив ОСОБА_7, який стояв поруч із кіоском. Обороняючись він вибив ніж з рук ОСОБА_2 та відкинув його в сторону, після чого йому стало зле і він виявив поранення живота. Зазначав, що очевидцями події були особи, які перебували на ринку.

Пояснення потерпілого протягом всього часу досудового та судового слідства були стабільними, узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження та не викликають сумнівів у їх правдивості.

Крім того, в ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілого 9.02.2016 року, останній вказав на механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, їх послідовність та кількість.

Відповідно до додаткового висновку експерта № 226 від 9.02.2016 року, показання потерпілого ОСОБА_5, дані ним 9.02.2016 року в ході проведення слідчого експерименту, не протирічать обєктивним даним судово - медичної експертизи ОСОБА_5 № 220, згідно якої у нього встановлено тілесне ушкодження у вигляді: рани мяких тканин передньої черевної стінки зліва, яка проникає в черевну порожнину, яка утворилась від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж чи будь який інший предмет з подібною характеристикою, тобто не характерне для утворення при падінні, від однократної дії травмую чого фактору та можливо в строк і за обставин вказаних в постанові і на які посилається підекспертний ОСОБА_5 та кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Очевидці події свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, будучи допитаними в суді першої інстанції, підтвердили, що саме ОСОБА_2 напав на ОСОБА_5В, перед цим погрожував йому та вів себе агресивно. При цьому ОСОБА_7 зазначав, що помітивши сутичку між обвинуваченим і потерпілим побіг, щоб розборонити їх і в цей час потерпілий крикнув, що у ОСОБА_2 в руці ніж, який в подальшому вибив з рук та відкинув. Коли він підійшов до ОСОБА_5, то останній присів і тримався за живіт, говорив, що ОСОБА_2 завдав йому удару ножем і попросив про допомогу.

Згідно протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками від 28.12.2015 року, ОСОБА_7 вказав на особу, яка заподіяла ОСОБА_5 тілесне ушкодження, яким відповідно до довідки слідчого є ОСОБА_2

Допитана місцевим судом свідок ОСОБА_9 вказувала, що перебувала в кіоску на ринку «Сінний», почувши крики і сварку вийшла із приміщення і побачила, ОСОБА_5, який присів і говорив, що його підрізали, попросив викликати швидку і поліцію. Поруч з кіоском вона бачила на землі розкладний ніж.

Свідок ОСОБА_10 також підтвердив факт сутички за участю ОСОБА_2 на ринку «Сінний» в м. Полтава.

Згідно висновку експерта № 38 МК від 14.03.2016 року, на куртці та светрі потерпілого по передній полі зліва виявлено колото різане пошкодження, яке могло утворитися від дії клинка ножа даного на дослідження, який вилучений при огляді місця події згідно протоколу огляду від 27.12.2015 року.

За таких обставин, є правильним висновок суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

При обранні покарання засудженому суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані, що характеризують його особу, враховано і обставину, яка обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Місцевий суд призначив ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України і воно на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

При цьому, колегія судів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого в частині застосування до нього ст. 75 КК України, з врахуванням позиції потерпілого висловленої в суді першої інстанції та відповідно його заяви від 9.02.2017 року наданої до Апеляційного суду, згідно якої ОСОБА_2 ні матеріальну ні моральну шкоду не відшкодував, вину не визнав, вибачення не просив.

Твердження захисника ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції про те, що обвинувачений має намір та можливість на даний час сплатити потерпілому 3000 грн. і в подальшому буде виплачувати кошти за завдану моральну шкоду, не може бути визнано помякшуючою вину обставиною, оскільки у ОСОБА_2 після винесення вироку було достатньо часу будь яким чином ( грошовим переказом, врученням особисто т.д.) розпочати відшкодовувати ОСОБА_5 завдану матеріальну та моральну шкоду.

При цьому, посилання захисника, що потерпілий вважає вказану суму 3000 грн. занадто малою і відмовиться її брати, а тому не можливо розпочати відшкодування, розцінюються як припущення і могли б бути спростовані ним, як би дані кошти направлялися на адресу ОСОБА_5 і згідно підтвердження, не були ним отримані.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, позицію обвинуваченого, який частково визнав вину, завдані кримінальним правопорушенням збитки потерпілому не відшкодував, колегія судів не вбачає за можливе помякшити йому признане місцевим судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Також, колегія судів не знаходить підстав для погіршення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 та задоволення апеляції прокурора.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає вирок місцевого суду законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційній скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м.Полтави від 6 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_2 без зміни.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12