Ухвала суду № 64759320, 02.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1518/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Одеське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення боргу за договором кредиту, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2015 року,

встановила:

У травні 2014 р. публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів: 1) солідарно заборгованість за укладеним з Банком кредитним договором № 3370-08 ОФ від 11.10.2005 р. (далі Кредитний договір) у розмірі 18259,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2014 р. становить 205375,34 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 16760,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2014 р. становить 188515,97 грн.; - заборгованість по відсоткам 1498,95 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2014 р. становить 16985,37 грн., та заборгованість по пені за порушення повернення кредиту та процентів у розмірі 47,00 грн.; 2) судовий збір у сумі 2054,22 грн..

Позовні вимоги Банк обґрунтовував тим, що за умовами укладеного між Банком та ОСОБА_4 кредитним договором № 3370-08 ОФ від 11.10.2005 р. останній отримав кредит у сумі 25000,00 доларів США, зі строком повернення не пізніше 11.10.2026 р., зі сплатою процентів за користування грошима у розмірі - 12,50% річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань за кредитним договором між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11.10.2005 р. був укладений договір поруки № 3370, за яким поручитель несе солідарну відповідальність у повному обсязі за виконання позичальником умов кредитного договору.

Позичальник свої обовязки з повернення кредиту, сплати процентів не виконав. Станом на 22.04.2014 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Відповідачам були направлені письмові попередження про порушення умов зобовязання та необхідність усунення порушень, які залишилися без задоволення.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Представник позивача надала заяву про підтримку позову, розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Третя особа Одеське регіональне управління Державної спеціалізованої установи «Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» причини неявки представника не повідомило. Заяв та клопотань не надало.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30.03.2015 р. позов Банку задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 205375,34 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 188515,97 грн.; - заборгованість по відсоткам 16985,37 грн., та заборгованість по пені за порушення повернення кредиту в сумі 27,32 грн. і пені за порушення строків сплати процентів у розмірі 19,68 грн..

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Банку судовий збір у сумі по 1027,11 грн. з кожного.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Банку. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Письмових заперечень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим (а. с. 136 137 зворотня сторона).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам діючого законодавства (ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 553, 554, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 60, 179, 213 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до укладеного між Банком та ОСОБА_4 кредитним договором № 3370-08 ОФ від 11.10.2005 р. (а. с. 6 20), заяви на видачу кредиту від 11. 101.2005 р. (а. с. 21), останній отримав кредит у сумі 25000,00 доларів США, зі строком повернення не пізніше 11.10.2026 р., зі сплатою процентів за користування грошима у розмірі - 12,50% річних (п. п. 1.1, 1.2, 1.3.1 кредитного договору). Цільове призначення кредиту придбання нерухомості (п. 1.4 кредитного договору).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань за кредитним договором між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 11.10.2005 р. (а. с. 22 23) був укладений договір поруки № 3370, за яким поручитель несе солідарну відповідальність у повному обсязі за виконання позичальником умов кредитного договору (п. 1.4, 3.2 договору поруки).

Позичальник свої обовязки з повернення кредиту, сплати процентів не виконав. Відповідачам 25.03.2014 р. (а. с. 42 50) Банком були направлені письмові попередження про порушення умов кредитного договору, необхідність дострокового повернення кредиту, сплаті процентів та пені, які залишилися без задоволення. Станом на 22.04.2014 р. згідно розрахунку Банку виникла заборгованість у вищевказаному розмірі (а. с. 24 36).

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обовязку в натурі.

Оскільки беззаперечно встановлено, що наданий кредит позичальник не повернув, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Апелянт не надав суду доказів, які б спростовували вищевказані висновки суду першої інстанції.

Доводи апелянта щодо невиконання судом вимог цивільного судочинства, неповного зясування обставин по справі спростовуються вищевказаними дослідженими судом першої інстанції та колегією суддів доказами. Розрахунок заборгованості колегією суддів перевірений, визнаний правильним. Апеляційна скарга не містить жодного доводу щодо невірного визначення розміру боргу. Свого варіанту визначення розміру заборгованості апелянт не надав.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_5 є необґрунтованою, її треба відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_5, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. П. Гайворонський

ОСОБА_3