Вирок № 64759146, 16.02.2017, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/61/17

Провадження № 1-кп/575/23/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 р. смт. Велика Писарівка

В.Писарівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Савєльєвої А.І.

за участю секретаря - Доценко Т.Г.

прокурора - Скоромного О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка кримінальне провадження № 12017200150000003 від 08.01.2017 стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 (за реєстрацією), АДРЕСА_2 (фактично) В.Писарівського району Сумської області, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

в с т а н о в и в :

Близько 12:00 06.01.2017 ОСОБА_2, перебуваючи в господарстві своєї матері ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 на грунті виниклих неприязних відносин розпочав з останньою словесну сварку, в ході якої схопив ОСОБА_3 за одяг та кинув на підлогу. Не зупиняючись на вчиненому та бажаючи довести свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень своїй матері, до кінця, з прикладанням значної сили наступив правою ногою, на якій був взутий зимовий чобіт, на ліву ногу потерпілої нижче коліна, в результаті чого остання отримала тілесне ушкодження у вигляді фрагментовного перелому нижньої третини обох великогомілкових кісток зі зміщенням.

Згідно висновку експертизи № 23 від 11.01.2017 виявлене у ОСОБА_3 тілесне ушкодження у вигляді фрагментовного перелому нижньої третини обох великогомілкових кісток зі зміщенням кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Спричиняючи близько 12:00 06.01.2017 в приміщенні будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_3 один удар правою ногою по лівій нозі, ОСОБА_2 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесного ушкодження і бажав їх настання, тобто вчинив злочин з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у вказаному злочині визнав себе винним повністю, підтвердивши, що вчинив його при обставинах, викладених вище, у вчиненому розкаюється.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд за згодою всіх учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразились у спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розглад здоров'я.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченого.

Згідно з положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_2, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

До обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого за вчинення злочину, суд відносить вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає повне визнання своєї вини у вчиненні злочину, щире каяття.

Згідно з ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується посередньо, а також беручи до уваги думку прокурора щодо виду та міри покарання та думку потерпілої, зазначеній у її письмовій заяві, яка не наполягає на суворій мірі покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання цього обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства з призначенням йому покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.122 КК України, у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування призначеного покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, встановивши іспитовий строк.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Заявлений прокурором В.Писарівського відділу Охтирської місцевої прокуратури цивільний позов в інтересах держави в особі фінансового управління Великописарівської РДА про стягнення з ОСОБА_2 2251 гривні 80 копійок в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, - підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння; цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

З пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995р. «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» (із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України № 12 від 03.12.1997 р.) вбачається, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні. Згідно п.3 даної Постанови питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N 868 від 19.09.2012року). Як передбачено п.2 цього Порядку, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Згідно п.3 вказаного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи,яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374 КПК України, суд-

З а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і призначити йому за цим Законом покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки:

1.Не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2.Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3.Періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Великописарівської районної державної адміністрації (код 36524114 р/р 31415544700090 в ГУДКУ у Сумській області МФО 837013, код доходів 24060300) кошти в сумі 2251 гривня 80 копійок за лікування потерпілого від злочину.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області через В.Писарівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: А.І.Савєльєва