Ухвала суду № 64758939, 13.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2164/17 ,

22-ц/785/2163/17

Головуючий у першій інстанції Виноградова Н. В.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді Сидоренко І.П., суддів: Станкевича В.А., Таварткіладзе О.М., при секретарі Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016р. про скасування вжитих заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_3, накладених ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2012року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу і визнання права власності на квартиру, -

встановила:

21 листопада 2012р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 523400грн., в рахунок стягнення боргу позивач просила визнати за нею право власності на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2012р. було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 січня 2013р. позов ОСОБА_3 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 16 березня 2010р. в сумі 523400грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016р. було задоволено заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2012р. Судом було знято арешт, накладений вказаною ухвалою на квартиру АДРЕСА_1

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 10 листопада 2016р., посилаючись на те, що вона була ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.28-29).

ОСОБА_3 також звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 10 листопада 2016р., посилаючись на те, що суд безпідставно скасував заходи забезпечення позову, які були накладені за її заявою ухвалою суду від 23 листопада 2012р., порушив при цьому норми матеріального та процесуального права (а.с.36).

Справу розглянуто у відсутності ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які були належним чином сповіщені про слухання справи в апеляційній інстанції, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями на а.с.72, 73, 74,75, 77.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_3 про відкладення слухання справи з посиланням на те, що вона хвора, оскільки ОСОБА_3 не надала суду апеляційної інстанції відповідні докази на підтвердження своєї хвороби.

Відповідно до вимог ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні зобов'язання.

Судова колегія, звертає увагу на те, що подав апеляційні скарги, ОСОБА_2 ще 18 листопада 2016р. (а.с.28-29), а ОСОБА_3 - 21 листопада 2016р. (а.с.36), повинні бути зацікавлені у їх своєчасному розгляді, а не створювати перешкоди для їх розгляду.

Справа тривалий час перебуває у проваджені апеляційного суду. При цьому слухання справи вже призначалось на 23 січня 2017р., про що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були сповіщені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями на а.с.66,67, але в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не сповістили.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційних скарг, надані ОСОБА_4 докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2012р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 523400грн., та в рахунок стягнення боргу просила суд визнати за нею право власності на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2012р. було задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, та накладено арешт на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 січня 2013р. позов ОСОБА_3 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 16 березня 2010р. в сумі 523400грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016р. було задоволено заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2012р. Знято арешт, накладений вказаною ухвалою на квартиру АДРЕСА_1

При цьому суд першої інстанції вказав, що 23 вересня 2009р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, який нотаріально завірений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гуряновою Л.Г., зареєстровано в реєстрі за № 6981. Предметом вказаного договору стала квартира АДРЕСА_1

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 24776492 від 23 вересня 2009р. було накладено обтяження на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Частиною 4 статті 154 ЦПК України, встановлено, що особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2014р. було задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 Під час виконавчого провадження стало відомо, що на іпотечне майно було накладено арешт ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2012р.

Тому суд першої інстанції вважав за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, які були накладенні ухвалою Суворовського місцевого районного суду м. Одеси від 23.11.2012р., квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 Постанови Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, вказані вимоги закону не були враховані.

Суд не отримував жодних відомостей з Державного реєстру речових прав, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру заборон про наявність або відсутність зареєстрованого обтяження чи наявне або відсутнє зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно.

Не з'ясувавши ці обставини, суд першої інстанції не встановив і осіб, права яких може бути порушено вчиненням такої процесуальної дії, чим допустив суттєву неповноту й порушив норми процесуального права.

З огляду на те, що при постановленні ухвали суду від 23 листопада 2012р. були порушені права та інтереси ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив його заяву про скасування ухвали суду від 23 листопада 2012р. про забезпечення позову.

Так, згідно договору іпотеки, укладеному 23 вересня 2009р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, для забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у позичальника ОСОБА_2, на підставі договору позики від 23 вересня 2009р. на суму 48041грн., позичальник ОСОБА_2, а також майновий поручитель ОСОБА_6 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_2 і ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 23 жовтня 2001р. (а.с.5-7 справи за заявою ОСОБА_4.).

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 24776492 від 23 вересня 2009р. було накладено обтяження на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10 справи за заявою ОСОБА_4.).

Вказані обставини були відомі відповідачці ОСОБА_2, яка не сповістила про них суд першої інстанції, а саме про те, що частина її квартири була передана нею в іпотеку ще 23 вересня 2009р., та боргові зобов'язання у неї виникли перед ОСОБА_4 також 23 вересня 2009р., тобто раніше ніж за її борговими зобов'язаннями перед позивачкою ОСОБА_3

Суд першої інстанції задовольнивши заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру не встановив вищевказані обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю заборони відчуження вказаної квартири.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про накладення арешту на квартиру, не було враховано, що вказана квартира належить на праві власності в рівних частках не лише відповідачці ОСОБА_2, а і ОСОБА_6, що вбачається з договору дарування від 23 жовтня 2001р.

Безпідставними є доводи апелянтів відносно того, що ОСОБА_4 не є стороною по справі, тому не має права оскаржувати ухвалу суду про забезпечення позову, оскільки права ОСОБА_4 порушені з урахуванням вищевказаних обставин.

Апелянти не надали суду апеляційної інстанції відповідні та належні докази щодо незаконності ухвали суду від 10 листопада 2016р., яка була постановлена судом першої інстанції без порушень вимог ЦПК України, та скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.304, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016року про скасування вжитих заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_3, накладених ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси 23 листопада 2012року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу і визнання права власності на квартиру залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.П.Сидоренко

Судді: В.А. Станкевич

О.М. Таварткіладзе