Постанова № 64758832, 09.02.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року справа № 823/2064/16

м. Черкаси

14 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

за участю секретаря Дудки Г.О.,

позивача ОСОБА_1 особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Черкаської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

-визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Черкаської області в частині ненадання ОСОБА_1 в день звільнення повідомлення про нараховані суми, та невиплати в день звільнення, в порядку ст. 116 КЗпП України, всіх сум, що належать при звільненні;

-визнати протиправними дії апеляційного суду Черкаської області в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 в порядку ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, належних при звільненні, по день фактичного розрахунку, тобто з 14.09.2016 по 31.10.2016;

-стягнути з апеляційного суду Черкаської області середній заробіток за весь час затримки виплати сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, по день фактичного розрахунку, тобто з 14.09.2016 по 31.10.2016 шляхом зобовязання апеляційного суду Черкаської області перерахувати кошти на картковий рахунок ОСОБА_1, відкритий в АТ «УкрСиббанк» №26251003740494, МФО 351005, ОКПО НОМЕР_1.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що в порушення вимог ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України, у день звільнення позивача - 14.09.2016 йому не було надано письмове повідомлення про нараховані суми заробітної плати за вересень 2016 року, та не здійснено виплату всіх сум, належних працівнику при звільненні.

Крім того, 14.09.2016 при звільненні ОСОБА_1 з посади помічника судді Черкаської області позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 450,29 грн. Лише 31.10.2016 на картковий рахунок позивача були перераховані вказані суми.

Позивач вважає, що згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 14.09.2016 по 31.10.2016. На думку позивача, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку на засадах співмірності тільки в разі одночасного вирішення вимог про стягнення належних при звільненні сум за умови часткового задоволення цих вимог.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, до суду надіслав письмові заперечення. Відповідно до письмових заперечень відповідача, в день звільнення 14.09.2016 позивачеві було видано копію трудової книжки та довідку про заробітну плату, що підтверджується розпискою позивача про їх отримання.

Оскільки апеляційний суд Черкаської області є бюджетною організацією, її кошторисом на 2016 рік в частині додаткових коштів по КЕКВ 2800 «Інші видатки бюджетної установи» не передбачено таких виплат, як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тому апеляційний суд у добровільному порядку позбавлений можливості провести виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Здійснення відповідних виплат було б нецільовим використанням бюджетних коштів, за що у відповідності до законодавства встановлена адміністративна відповідальність.

Заслухавши пояснення та доводи позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом керівника апарату апеляційного суду Черкаської області від 14.09.2016 №100 помічника судді апеляційного суду Черкаської області Константина Владислава Михайловича звільнено із займаної посади 14 вересня 2016 року у звязку із відмовою від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України; наказано виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 16 календарних днів за період з 10.06.2015 по 14.09.2016.

14 вересня 2016 року позивачем на імя голови апеляційного суду Черкаської області подано заяву, в якій заявник просить повідомити чому керівником апарату апеляційного суду Черкаської області не виконуються вимоги ст.ст. 47, 116 КЗпП України щодо ознайомлення з проведеним остаточним розрахунком.

Листом відповідача від 27.09.2016 №20869/16-вих/04-18/16 позивача повідомлено, що відповідно до наказу керівника апарату від 14.09.2016 №100 ОСОБА_1 було звільнено з посади помічника судді апеляційного суду Черкаської області та проведено повний розрахунок з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

03 жовтня 2016 року позивачем на імя в.о. голови апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_2 подано заяву, в якій просить надати письмове повідомлення про нараховані суми, належні при звільненні та проведений розрахунок.

Листом апеляційного суду Черкаської області від 04.10.2016 №21502/16-вих/07-14/16 позивачу надіслано розрахунок про нарахування, обовязкові утримання та виплати по заробітній платі за вересень 2016 року.

17 жовтня 2016 року позивач звернувся із заявою до голови апеляційного суду Черкаської області, в якій зазначає, що нарахування невикористаних днів відпустки проведено з розрахунку 24 календарних днів замість передбачених 30 календарних днів, у звязку з чим оплачено лише 16 днів невикористаної відпустки, замість належних відповідно до закону 18 днів. У вказаній заяві позивач просить перерахувати невикористані дні відпустки та провести відповідний розрахунок з виплатою в порядку ст.ст. 116-117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Наказом в.о. керівника апарату апеляційного суду Черкаської області від 26.10.2016 №136 внесено зміни до наказу керівника апарату від 14.09.2016 №100 «Про звільнення ОСОБА_1М.», виклавши пункт 2 цього наказу в такій редакції: « 2. Виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки тривалістю 18 календарних днів за період з 10.06.2015 по 14.09.2016».

Листом відповідача від 28.10.2016 №23249/16-вих./01-16 позивача повідомлено про прийняття судом наказу від 26.10.2016 №136 «Про внесення змін до наказу керівника апарату від 14.09.2016 №100» та здійснення нарахування та виплати коштів.

07 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просить надати письмове повідомлення про нараховані суми та проведений розрахунок, а також вирішити питання про виплату середнього заробітку за весь час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні в порядку ст.ст. 116-117 КЗпП України.

Листом відповідача від 24.11.2016 №25214/16-вих./04-18/16 позивача повідомлено про перерахування заробітної плати в сумі 450,29 грн. на його картковий рахунок в установі банку.

30 листопада 2016 року позивачем до відповідача подано заяву, в якій заявник просить в порядку ст. 117 КЗпП України виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати сум, належних при звільненні, по день фактичного розрахунку, тобто з 14.09.2016 по 28.10.2016.

Листом відповідача від 05.12.2016 №26063/16-вих./04-18/16 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку виплачених при звільненні сум.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що у день звільнення позивача 14.09.2016 відповідач не видав йому письмове повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.

Листом апеляційного суду Черкаської області від 04.10.2016 №21502/16-вих/07-14/16 позивачу надіслано розрахунок про нарахування, обовязкові утримання та виплати по заробітній платі за вересень 2016 року.

При цьому, надані відповідачем докази отримання ОСОБА_1 довідки про заробітну плату 14.09.2016 не свідчать про виконання обовязку роботодавця, передбаченого ст. 116 КЗпП України, оскільки остання не містить інформацію про нараховані суми заробітної плати при звільненні за вересень 2016 року.

Відповідно до копії платіжного доручення №107 від 15.09.2016 на проведення розрахунку при звільнені за вересень 2016 року та списку перерахування в банк в міжрозрахунковий період від 16.09.2016 (з ПІБ отримувачів), оплата вказаного платежу та зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 відбулось 16 вересня 2016 року.

Вказані обставини справи підтверджують порушення відповідачем трудового законодавства в частині не повідомлення письмово працівника про нараховані суми заробітної плати перед виплатою зазначених сум; та не проведення в день звільнення виплати всіх сум, належних працівникові.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 в день звільнення повідомлення про нараховані суми, та невиплати в день звільнення, в порядку ст. 116 КЗпП України, всіх сум, що належать при звільненні.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.09.2016 на картковий рахунок позивача в установі банку надійшли кошти у розмірі 9082,77 грн.

31 жовтня 2016 року на рахунок позивача здійснено донарахування грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 450,29 грн.

Суд враховує, що відповідач виплатив ОСОБА_1 з порушенням встановленого строку лише частину коштів, а саме грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 450,29 грн. Тобто, із належних до виплати позивачу при звільненні коштів 4,72% (450,29 / (9082,77 + 450,29) складає частина своєчасно невиплаченої грошової компенсації за невикористану відпустку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-11цс16, при вирішенні справи щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід враховувати, зокрема, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Також Верховний Суд України у вказаній справі застосував принцип співмірності.

Враховуючи те, що загальна сума коштів, нарахована до виплати при звільненні ОСОБА_1 за вересень 2016 року складала 9082,77 грн., а недоплачена сума складає лише 450,29 грн., то враховуючи неістотність цієї суми відносно розміру заробітку позивача, суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Повними, фактично відпрацьованими двома місяцями роботи, що передують звільненню позивача з роботи є липень - серпень 2016 року.

Згідно Розрахунку середнього заробітку, наданого відповідачем, заробітна плата ОСОБА_1 за липень серпень 2016 року складала 14677,75 грн. за 44 робочі дні; середньоденна заробітна плата становить 333,59 грн. (14677,75 / 44).

Відтак, середній заробіток позивача за час затримки виплати частини грошової компенсації за невикористану відпустку на 33 робочі дні (з 14.09.2016 по 31.10.2016) дорівнює 11008 грн. 47 коп. (333,59 грн. х 33 дні).

Враховуючи, що своєчасно невиплачена частина грошової компенсації за невикористану відпустку складала 4,72 % від загальної суми коштів, належних до виплати позивачу при звільненні, суд вважає, що позивач має право на отримання 4,72 % від середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який дорівнює 519 грн. 60 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Черкаської області в частині ненадання ОСОБА_1 в день звільнення повідомлення про нараховані суми, та невиплати в день звільнення, в порядку ст. 116 КЗпП України, всіх сум, що належать при звільненні.

Визнати протиправними дії апеляційного суду Черкаської області в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 в порядку ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, належних при звільненні, з 14.09.2016 по 31.10.2016.

Стягнути з апеляційного суду Черкаської області середній заробіток за весь час затримки виплати сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, з 14.09.2016 по 31.10.2016 у розмірі 519 (пятсот девятнадцять) грн. 60 коп. на картковий рахунок ОСОБА_1, відкритий в АТ «УкрСиббанк» №26251003740494, МФО 351005, ОКПО НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 14.02.2017.