Рішення № 64756364, 15.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/3548/16-ц Головуючий у 1 інстанції Мурашова Н.А.

Номер провадження 22-ц/778/427/17 Суддя-доповідач Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіКухаря С.В.суддів:Полякова О.З. Спас О.В.секретарБабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та апеляційною скаргою Запорізька місцева прокуратура № 2 Запорізької області на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, треті особи: Комунарське відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізька місцева прокуратура № 2 Запорізької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів прокуратури та досудового розслідування,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що з серпня 2008 року, проти нього та його родини неодноразово зухвало скоювались кримінальні злочини, вони звертались до правоохоронних органів, які не приймали ніяких заходів щодо захисту їх прав, а навпаки в квітні 2013 року пред'явили йому підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Перед керівництвом начальника Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС в Запорізькій області Дорофєєва О.М. з цього моменту почалось фабрикування кримінального провадження відносно нього.

26 квітня 2013 року він був затриманий і слідчим було подано клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2013 року клопотання було задоволено, однак ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 травня 2013 року ця ухвала була скасована, в задоволенні клопотання відмовлено, він звільнений з-під варти. Однак, не встигши вийти із Запорізького СІЗО, його 08 травня 2013 року знову затримують за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, вже за іншими епізодами, а слідчий звертається з клопотанням до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 10 травня 2013 року своєю ухвалою слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя задовольнив вказане клопотання і обрав щодо нього вказаний запобіжний захід. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2013 року ухвала від 10 травня 2013 року була скасована, в задоволенні клопотання відмовлено, він звільнений з-під варти. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2013 року за клопотанням слідчого відносно нього було застосовано запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2013 року ухвала від 21 травня 2013 року була скасована, в задоволенні клопотання слідчого відмовлено, відносно нього обрано запобіжний захід - особисте зобов'язання.

11 червня 2013 року після об'єднання кримінальних проваджень в одне, йому пред'явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України і обвинувальний акт направлений до суду. В ході судового розгляду 22 липня 2014 року прокурор, який приймав участь у справі, виніс постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення щодо нього, а вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року його було виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 листопада 2013 року вирок суду залишений без змін, тобто набрав законної сили.

Вважає, що в результаті незаконного проведення досудового розслідування щодо нього, незаконного взяття та тримання під вартою, інших протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури під час здійснення кримінального провадження йому спричинена моральна шкода, підставою відшкодування якої є виправдувальний вирок суду відносно нього. Моральну шкоду пов'язує з фізичними та душевними стражданнями, який він зазнав в результаті незаконного тримання під вартою на протязі 20 днів, 10 днів провів під цілодобовим домашнім арештом, що для нього, людини пенсійного віку, було вкрай тяжким, погіршився стан його здоров'я, під слідством він провів загалом 1 рік 8 місяців 11 днів, що йому та його родині спричинило моральні страждання, здійснило негативний вплив на його двох малолітніх дітей. Розмір моральних страждань оцінює в 7000000,00грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування морального збитку в розмірі 7000000,00грн. за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_5 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів прокуратури та досудового розслідування 250 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення суду в частині розміру моральної шкоди, а саме збільшити суму відшкодування моральної шкоди до 7000000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди зменшивши її до 28129,86 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У справі, яка перевіряється, судом встановлено, що 12.04.2013 року до ЄРДР за № 12013080040001407 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8) і 13.04.2013 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Згідно ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13.04.2013 року в межах даного кримінального провадження було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1.

26.04.2013 року ОСОБА_5 був затриманий за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і ухвалою слідчого судді Комунарського райсуду м. Запоріжжя від 27.04.2013 року йому застосовано запобіжний захід - тримання під вартою в МСІЗО №10 м. Запоріжжя на строк до 60 днів.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08.05.2013 року ухвала слідчого судді Комунарського райсуду м. Запоріжжя від 27.04.2013 року скасована, в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено, ОСОБА_5 негайно звільнений з-під варти.

08.05.2013 року до ЄРДР за № 4201308040000023 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_10) і 08.05.2013 року ОСОБА_5 був затриманий за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і йому було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Комунарського райсуду м.Запоріжжя від 10.05.2013 року до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 60 днів.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16.05.2013 року ухвала слідчого судді Комунарського райсуду м. Запоріжжя від 10.05.2013 року скасована, в задоволенні клопотання відмовлено, ОСОБА_5 звільнений з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Комунарського райсуду м. Запоріжжя від 21.05.2013 року за клопотанням слідчого відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід домашній арешт цілодобово за місцем постійного проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 31.05.2013 року ухвала слідчого судді Комунарського райсуду м. Запоріжжя від 21.05.2013 року скасована, в задоволенні клопотання слідчого відмовлено, відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід - особисте зобов'язання.

11.06.2013 року після об'єднання кримінальних проваджень в одне, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України (події 24.08.2012 року за участю потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та 12.04.2013 року з потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_8) і 16.08.2013 року обвинувальний акт направлений до суду.

В ході судового розгляду 22.07.2014 року прокурор, який здійснював процесуальне керівництво, виніс постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України.

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13.08.2014 року ОСОБА_5 виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24.11.2014 року вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 13.08.2014 року залишений без змін, тобто набрав законної сили 24.11.2014 року.

Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_5 17.04.2013р. був оглянутий лікарем терапевтом і йому встановлений діагноз - гіпертонічна хвороба 2 ступеня, гіперанголопатія сігментів обох очей, загострення, ІХС, стенокардія.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 з 25.06.2008 року знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. Від цього шлюбу позивач має двох малолітніх дітей - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Всі вказані обставини сторонами не оспорювались.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції виходив з того, що внаслідок незаконного затримання, застосування запобіжного заходу, притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку. При визначені розміру морального відшкодування суд визначив його виходячи з вказаних обставин у розмірі 250 000 грн.

Однак, з таким висновком суду, попередньої інстанції, щодо визначення розміру шкоди колегія суддів повністю погодитись не може.

Так, згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту п'ятого статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

До цього зводяться і правові висновки, викладені в Постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15.

Суд попередньої інстанції не зазначив, обставин та не обґрунтував підстав, які надали йому можливість визначити розмір моральної шкоди у розмірі більшому ніж встановлено вказаною нормою закону.

Таких доводів не містить і апеляційна скарга ОСОБА_5

Посилання у скарзі ОСОБА_5 на проведення численних обшуків, на порушення ділових контактів, підрив ділової репутації, не дають підстав для стягнення на користь позивача шкоди у більшому ніж визначеному частиною 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Доводи скарги ОСОБА_5 про вплив вказаних обставин на психіку його малолітніх дітей та дружини є безпідставними оскільки у вказаній справі в їх інтересах позов не заявлявся.

Доводи скарги прокурора зводяться до зменшення суми відшкодування виходячи з розміру заробітної плати, яка на час відшкодування вже змінилась.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Вказане є відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду попередньої інстанції в частині визначення розміру відшкодування.

Відповідно до статті 8 Закону України від 21 грудня 2016 року "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату на рівні 3 200 грн. (19,34 грн. за годину).

Оскільки ОСОБА_5 перебував під слідством та судом з 12 травня 2013 року по 24 листопада 2014 року, тобто 19 повних місяців та 12 (з яких 8 робочих) днів то розмір відшкодування моральної шкоди становить ((3200 грн. х 19 місяців = 60 800 грн.) + (8 робочих днів або 64 робочі години х 19,34 грн. = 1237,76)) 62037,76 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року у цій справі змінити в частині визначення розміру стягнутої на користь ОСОБА_5 моральної шкоди з 250 000 грн. до вірного розміру 62037,76 грн.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: