Постанова № 64755920, 15.02.2017, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/80/17

2-а/329/7/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі судді Покопцевой Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження в смт Чернігівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області про визнання дій та рішення неправомірним та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач зазначив, що з 29.10.2002р. перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90 % від розміру його місячної заробітної плати, на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

12.01.2017р. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, в розмірі та відсотках відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) від суми місячної заробітної плати згідно довідки № 18-1вих-17 від 05.01.2017р. прокуратури Запорізької області.

Листом від 19.01.2017р. № 162/02 відповідачем було повідомлено про відмову в перерахунку пенсії позивача у зв'язку з відсутністю підстав для перерахунку, із посиланням на те, що 15.07.2015р. набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р., і перерахувати пенсію по довідці можливо буде тільки при прийнятті відповідної постанови Кабінету міністрів України щодо умов та визначення порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Не погоджуючись, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, просить визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 05.01.2017р. за № 18-1вих-17 неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Запорізької області від 05.01.2017р. за № 18-1вих-17; зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Запорізької області провести перерахунок пенсії у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями в редакції від 09 серпня 2003 року, що діяла на час призначення пенсії) виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, на підставі довідки прокуратури Запорізької області № 18-1вих.-17 від 05.01.2017р., згідно якої заробітна плата складає 9008 грн. 75 коп. та здійснити відповідні виплати з 12.01.2016 р.

Представник відповідача у встановлений строк надав письмові заперечення, згідно яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Підстави для такої відмови виклав в письмових запереченнях.

Суддя розглядає даний адміністративний позов в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши доводи адміністративного позову, письмові заперечення проти позову, оцінивши докази, які надано до позовної заяви, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Позивач з 29.10.2002р. перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області, та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90 % від розміру його місячної заробітної плати, на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», (в редакції від 05.11.1991 року №1789-ХІІ станом на дату призначення/перерахунку пенсії).

12.01.2017р. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, в розмірі та відсотках відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) від суми місячної заробітної плати згідно довідки № 18-1вих-17 від 05.01.2017р. прокуратури Запорізької області.

Листом від 19.01.2017р. № 162/02 відповідачем було повідомлено про відмову в перерахунку пенсії позивача у зв'язку з відсутністю підстав для перерахунку, із посиланням на те, що 15.07.2015р. набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р., і перерахувати пенсію по довідці можливо буде тільки при прийнятті відповідної постанови Кабінету міністрів України щодо умов та визначення порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, положення законодавства України, в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на пенсію, - гарантували та гарантують йому право на перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, виходячи з розміру одержуваного заробітку, зокрема, станом на 01.01.2016р.

Суд критично сприймає твердження відповідача про те, що на час звернення позивача до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії вказані вище правові норми втратили чинність, оскільки відмовивши у проведенні перерахунку пенсії відповідно до вказаного ним розміру заробітку, відповідач послався на положення Закону, який не був чинним на час виникнення у нього відповідного обсягу прав, тобто застосував його зворотну дію.

Суд враховує, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. ОСОБА_2 права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014р., за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

ОСОБА_2 Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996р. №9 зазначено, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

ОСОБА_2 Судом України у рішеннях від 06.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005р. №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20.03.2002р. №5-рп/2002 ОСОБА_2 Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 ОСОБА_2 Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягуіснуючихправ і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. ОСОБА_2 Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_2 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_2 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, скасування законодавчого акта, який передбачав наявність права на перерахунок пенсії, звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій державних службовців.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Також відповідно до пп. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено Постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" обчислення (перерахунок) пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особи вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Отже, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст. 86 Закону України від 14.10.2014р. №1697-VII "Про прокуратуру", за правилами ч. 21 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсійне може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Разом з тим, до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. № 76-VIII, частиною 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Наведене дає підстави для висновку, що перерахунок пенсії, призначеної проводиться в разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, виходячи з розміру, встановленого на час призначення пенсії, з виплатою різниці в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016р. в справі № 164/1904/14.

Таким чином, враховуючи, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, та те, що з 01.01.2016р. була збільшена заробітна плата зокрема, по посаді, на якій працював позивач до виходу на пенсію, тому відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу є протиправною.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в Ухвалівід 18.10.2016р. в справі К/800/19212/16.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що, згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правова позиція по даному питанню викладена Верховним Судом України у постанові від 06.10.2015р. у справі 21-2432а15, яка, згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про наявність у нього права на перерахунок пенсії.

За таких обставин, суддів вважає, що спірна відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача є неправомірною, а тому позов слід задовольнити, та, вийшовши за межі позовних вимог, визнати рішення відповідача від 19.01.2017р. щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7-12, 14-15, 17-19, 49, 70, 86, 94, 99, 159, 160-163, 167, 183-2, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії та рішення Управління пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області від 19 січня 2017 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Запорізької області № 18-1 від 05 січня 2017 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Чернігівському районі Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (зі змінами і доповненнями в редакції від 17 січня 2002 року, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку, на підставі довідки прокуратури Запорізької області № 18-1 від 05 січня 2017 року, згідно якої заробітна плата складає 9008 гривень 75 копійок, та здійснити відповідні виплати з 01 січня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми під час її розгляду, мають право звернутися з апеляційною скаргою протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Д.О. Покопцева