Ухвала суду № 64755383, 15.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3221/16-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/973/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 15.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2016 року у справі за поданням заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

у с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року заступник начальника Обухівського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Голубець Н.М. звернулася до суду з вказаним поданням, посилаючись на те, що на виконанні у відділі перебувають виконавчі написи про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру № АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Оскільки боржником виконавчі документи в добровільному порядку не виконано, на письмові виклики з вимогою з'явитися до відділу він не реагує, а також у зв'язку з тим, що боржник перешкоджає входженню до квартири для проведення опису й арешту належного йому майна, заступник начальника Обухівського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області просила розглянути питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2016 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання державного виконавця.

Заслухавши доповідь судді апеляційного, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності у справі доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим відсутні підстави для примусового проникнення до житла боржника.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком.

Судом встановлено, що на виконанні у Обухівському МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області перебуває виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 16 грудня 2013 року № 8532 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення його заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у загальному розмірі 481 214,54 грн.

Також у відділі перебуває виконавчий напис цього ж нотаріуса від 16 грудня 2013 року № 8531, в якому запропоновано звернути стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі 61 042,91 грн.

Постановами заступника начальника відділу Голубець Н.М. від 18 червня 2014 року було відкрито виконавчі провадження № 43714954 та 43714570 відповідно.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира № АДРЕСА_1.

22 жовтня 2014 року, 5 грудня 2014 року та 15 грудня 2012 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою місцезнаходження вказаного нерухомого майна, проте її та представника стягувача не було допущено до житлового приміщення для здійснення виконавчих дій, двері у квартирі ніхто не відчинив.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Питання про примусове проникнення до житла повинно вирішуватися не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, за яким на державного виконавця покладено обов'язок по проведенню виконавчих дій щодо виявлення майна, його арешту (опису), вилучення та примусової реалізації.

На вказані питання суд уваги не звернув, не встановив фактичні обставини, що унеможливлює вирішення справи по суті на стадії апеляційного перегляду.

Судом першої інстанції не було досліджено матеріали виконавчого провадження, належним чином не з'ясовано чи отримував ОСОБА_2 копію постанови про відкриття виконавчого провадження та чи мав він можливість із урахуванням часу отримання такої постанови виконати в добровільному порядку рішення суду, оскільки з його заяви до Обухівського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області вбачається, що про виконавчі провадження йому стало відомо з відповідного листа державного виконавця та долученої до нього постанови про відкриття виконавчого провадження; а також не з'ясовано чи ухилявся ОСОБА_2 від вчинення виконавчих дій та чи є належні підстави для такого припущення, а як наслідок для проникнення до житла, і в залежності від встановленого не постановив законну і обґрунтовану ухвалу.

Крім того із тлумачення ч. 2 ст. 376 ЦПК України випливає висновок про те, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника вирішується у судовому засіданні за участю державного виконавця. Разом із тим подання державного виконавця розглянуто без участі державного виконавця, в матеріалах справи також відсутні відомості щодо повідомлення державного виконавця про час і місце розгляду подання.

Внаслідок вказаних порушень процесуального права державний виконавець був позбавлений можливості додатково надати інші докази, на відсутність яких послався суд першої інстанції, а суд у свою чергу не перевірив питання необхідності проникати до житла боржника для виконання написів нотаріуса та чи можливо їх виконання без вказаного заходу з огляду на те, виконавчі написи вчинено про звернення стягнення на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

З наведеного вище вбачається, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, визнати її законною і обґрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню з підстав передбачених ч. 3 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання про примусове проникнення до житла боржника на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 листопада 2016 року скасувати, питання про примусове проникнення до житла боржника передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Ю.М. Кулішенко

М.А. Яворський