Рішення № 64754492, 14.02.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/1522/16-ц

Номер провадження 2/333/264/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 14 лютого 2017 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий суддя Фунжий О.А., при секретарі Лященко В.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 травня 2008 р. позивач уклав з відповідачем кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Відповідач свої обовязки за договором не виконує, в звязку з чим станом на 29 лютого 2016 р. виникла заборгованість на суму 4701,02 грн. за кредитом, 13747,58 грн. за процентами, 1774,12 грн. за пенею та комісією, 500,00 грн. фіксована частина штрафу за порушення строків платежів, 1011,14 грн. процентна складова штрафу за порушення строків платежів, усього 21733,86 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 1 378,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та їх обгрунтуання, наполягаючи на задоволені позову.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що 26 травня 2008 р. відповідач дійсно уклав з банком кредитний договір, за яким отримав кредит у розмірі 5 000 грн. Строк дії вказаного договору 3 роки, позивач звернувся до суду з позовом 28 березня 2016 р. після спливу позовної давності. З наведених підстав представник відповідача просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позову.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засідання належними документами встановлено, що 25 травня 2008 р. ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України уклали кредитний договір, за яким банк надав відповідачеві кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом, а позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. (а.с.15-31)

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наданими позивачем документами встановлено, що станом на 29 лютого 2016 р. у позичальника виникла заборгованість за вказаним кредитним договором на суму 4701,02 грн. за кредитом, 13747,58 грн. за процентами, 1774,12 грн. за пенею та комісією, 500,00 грн. фіксована частина штрафу за порушення строків платежів, 1011,14 грн. процентна складова штрафу за порушення строків платежів, усього 21733,86 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. (а.с.10-14)

Відповідно до ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представник відповідача надав суду заяву, в якій просить застосувати позовну давність. (а.с.100-101)

Вирішуючи цю заяву, суд приймає до уваги наступне.

У відповідності зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В судовому засіданні встановлено, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти, строк дії кредитної карти 3 роки. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитись як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетної карти № (не зазначено). (а.с. 15)

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 28 березня 2016 р. В межах позовної давності з 28 березня 2013 р. до 28 березня 2016 р. за даними банка відповідачем погашені наступні суми: 7 червня 2014 р. 139,52 грн., 10 червня 2014 р. 286,36 грн. (а.с. 13)

В судовому засіданні представник позивача заявила, що вказані суми автоматично списувались з іншої картки відповідача на погашення кредиту згідно п. 4.3 Умов і правил надання банківських послуг.

Дослідженням виписок з карткових рахунків відповідача встановлено, що у зазначені дати дійсно здійснювалось автоматичне погашення заборгованості за кредитним договором з іншої карти відповідача. (а.с. 127)

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що у зазначені дати відповідач не вносив кошти в погашення кредиту, про автоматичне списання грошових коштів йому нічого не відомо.

Згідно п. 4.3 Умов і правил надання банківських послуг, клієнт доручає банку списувати з картрахунків суми грошових коштів у розмірі здійснених клієнтом або його довіреними особами операцій, у відповідності з Правилами Міжнародних платіжних систем, а також вартість послуг, визначену тарифами банку при надходженні строків платежу. (а.с. 25)

Представник відповідача суду пояснив, що з вказаними Умовами і правилами надання банківських послуг відповідача при укладені договору не знайомили, він їх не підписував.

В судовому засіданні встановлено, що у заяві про надання кредиту (а.с. 15) мається типографічний надпис про те, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також підпис відповідача. Однак додані до заяви Умови і правила надання банківських послуг не підписані позичальником, не встановлено, чи це ті самі Умов, які надавались клієнту.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідач ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, зокрема, п. 4.3 Правил, яким передбачено право банка на списання з рахунків клієнта суми грошових коштів на погашення кредиту, суд не приймає до уваги перерахування коштів за вказаним вище датами як підставу для переривання перебігу позовної давності.

Крім того, відповідно до ст. 264 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Між тим, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не вчиняв дій щодо визнання свого боргу за кредитним договором, перерахування коштів у зазначені дати відбувалось поза його волевиявленням, тому суд вважає, що вказаними діями перебіг позовної давності не переривається.

Вказаний висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23 листопада 2016 р. у справі № 6-2104цс15, згідно якій перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Суд також не приймає до уваги на підтвердження переривання перебігу позовної давності посилання представника позивача на заяву відповідача від 7 серпня 2015 р. про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором та протокол узгодження від 7 серпня 2015 р. (а.с. 63, 64), оскільки вказані документи подано після спливу позовної давності, а переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором після спливу позовної давності, а представник відповідача заявив про застосування позовної давності, суд вважає за необхідне у задоволені позову в частині стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором за кредитом в сумі 4701,02 грн., за процентами за період з 28 травня 2008 р. до 28 березня 2013 р. в сумі 9563,68 грн., за пенею та комісією за період з 28 травня 2008 р. до 28 березня 2015 р. в сумі 1224, 12 грн., згідно розрахунку заборгованості за договором (а.с. 10-14), відмовити в звязку зі спливом позовної давності.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором за процентами за період з 28 березня 2013 р. до 29 лютого 2016 р. в сумі 4183,90 грн., за пенею та комісією за період з 28 березня 2015 р. до 29 лютого 2016 р. в сумі 550 грн., а також фіксованої частини штрафу за порушення строків платежів в сумі 500 грн., процентної складової штрафу за порушення строків платежів в сумі 1011,14 грн., усього 6 245,04 грн., підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому законодавством визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст. 261 ч.1 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ч.5 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Разом із тим, за змістом ст. 1048 ч.1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за вказаним кредитним договором в належному розмірі відповідачем повернуто не було, проценти за кредитом, пеня за процентами та штрафи за прострочку підлягають стягненню з відповідача у межах строків позовної давності згідно зі ст. 257 ЦК України щодо процентів - тривалістю три роки, згідно зі ст. 258 ч.2 ЦК України щодо неустойки - один рік.

Вказаний висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 2 грудня 2015 р. у справі № 6-249цс15, згідно якій, оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 395,96 грн.

Керуючись ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 26 травня 2008 р.:

4183,90 грн. за процентами за період з 28 березня 2013 р. до 29 лютого 2016 р.,

550 грн. за пенею та комісією за період з 28 березня 2015 р. до 29 лютого 2016 р.,

500,00 грн. фіксовану частина штрафу за порушення строків платежів,

1011,14 грн. процентну складову штрафу за порушення строків платежів,

усього 6 245,04 грн.

У задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2008 р. за кредитом в сумі 4701,02 грн., за процентами за період з 28 травня 2008 р. до 28 березня 2013 р. в сумі 9563,68 грн., за пенею та комісією за період з 28 травня 2008 р. до 28 березня 2015 р. в сумі 1224, 12 грн., усього на суму 15488,82 грн. відмовити в звязку зі спливом позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати на сплату судового збору в сумі 395,96 грн.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Фунжий