Постанова № 64753886, 14.02.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Адміністративна справа 359/1137/17

Провадження 3/359/646/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р. суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Туманова К.Л., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, -

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 165161 від 14 січня 2017 р. вбачається, що 14.01.2017 р. о 01 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 в м. Бориспіль по вул. Головатого, 68, керував транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_2,з ознаками алкогольного спяніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан спяніння у встановленому законодавством порядку, водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що 14.01.2017 р. о 01 год. 20 хв. він керував автомобілем НОМЕР_2, в м. Бориспіль по вул. Головатого, 68, де був зупинений працівниками поліції. Підставою зупинки стало те, що нібито було орієнтування про те, що його автомобіль перебуває в розшуку, а тому виникла необхідність у перевірці даного факту. Однак, будь-яких документів на підтвердження даної обставини вони йому не показали. Так, працівники поліції відразу попросили його надати посвідчення водія та документи на автомобіль для перевірки. Він надав їм відповідні документи, і вони взявши їх, сіли до службового автомобіля, де перебували близько 15 хвилин. Після цього, вони сказали йому, що в них виникла підозра, що він керував автомобілем в стані алкогольного спяніння, оскільки в нього були виявлені, на їх думку, такі ознаки як: запах алкоголю з рота, нестійка хода, почервоніння очей. Працівники поліції запропонували пройти йому огляд на визначення його стану спяніння на місці зупинки за допомогою "Драгера" або проїхати разом з ними до ЦРЛ для здачі аналізу. Однак, він відмовився, оскільки "Драгер" він не хотів продувати, так як не перебував в стані алкогольного спяніння. Він хотів пройти огляд у лікарні, самостійно без працівників поліції. Однак, працівники поліції здійснювали оформлення даного протоколу більше трьох годин, а тому він був позбавлений можливості пройти огляд в лікарні. При цьому працівники поліції також не доставили його в лікарню. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що працівники поліції вели себе неправомірно, та порушуючи його права. Вважає, що протокол складений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки він не керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, у звязку з чим відразу і відмовився від проходження огляду на стан спяніння. Бажав пройти медичний огляд в лікарні, оскільки він випив близько 50 грам горілки, однак як би він здав кров, то це б не показало, що він був пяний. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд закрити дану справу, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також у судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 заявив клопотання про допит в якості свідків осіб, які перебували безпосередньо на місці події, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Суддя дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки суду не було зазначено та не наведено обґрунтування необхідності допиту даних осіб в якості свідків, та які вони мають значення для розгляду вказаного матеріалу. Так, у матеріалах справи міститься відеозапис з нагрудних камер поліцейських з місця події, який був досліджений суддею в ході судового розгляду даної справи. З даного відеозапису вбачається, що на ньому в повній мірі відображені фактичні обставини події, яка відбулася 14.01.2017 р. о 01 год. 20 хв. в м. Бориспіль по вул. Головатого, 68, а також процедура складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 При цьому на даному відеозаписі чітко зафіксовано, що працівники патрульної поліції запропоновували водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан спяніння за допомогою приладу "Драгер" на місці зупинки або проїхати разом з ними до Бориспільської ЦРЛ для здачі аналізу для визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки в них були достатні підстави вважати, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння. Однак, ОСОБА_1 в присутності свідків від проходження огляду на стан спяніння у встановленому законодавством порядку відмовився (а.с.8). Тому, даний факт не потребує додаткового підтвердження. При цьому слід зазначити, що справа розглядається в межах обставин та щодо порушень, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.2), а тому пояснення свідків, яких просить допитати ОСОБА_1, не впливають на наявність або відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про відправлення відеозапису з нагрудних камер поліцейських на експертизу, оскільки в нього є сумніви щодо справжності даного відеозапису. В той же час в даному клопотанні він також зазначив, що шукає адвоката. Будь-яких доказів, що він дійсно збирається скористатися правовою допомогою не надав.

Суддя вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки сумнівів у достовірності відеозапису з нагрудних камер поліцейських, який знаходиться в матеріалах справи не викликає, так як інформація, яка міститься на даному відеозаписі повністю узгоджується з матеріалами справи, послідовними показами свідків, які наявні в матеріалах справи, та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, в судовому засіданні було досліджено достатньо доказів, щоб винести остаточне рішення по справі. Вказане клопотання суддя розцінює, як намір ОСОБА_1 затягнути розгляд справи, щоб в подальшому він міг уникнути адміністративної відповідальності за фактично вчинені дії, а тому суддя вважає за можливе прийняти рішення на основі тих доказів, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні.

Також, суддя, бере до увагу, що ОСОБА_1 ще 14.01.2017 р. було достовірно відомо про те, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, відбудеться 14 лютого 2017 року, про що свідчить, його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.2), тобто за місяць до розгляду справи, при цьому він неодноразово, ще заздалегідь, до судового засідання ознайомлювався з матеріалами даної справи (а.с.9, 10), жодних доказів, на підтвердження того, що він дійсно збирається скористатися правовою допомогою до суду він не надавав та до початку судового засідання клопотання про відкладення розгляду з цих підстав не заявляв.

З огляду на це, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1, мав можливість реалізувати своє право на захист, скористатися юридичною допомогою адвоката, уклавши з ним договір про надання правової допомоги, та повідомити суд про це завчасно, заявивши до початку розгляду справи клопотання про те, що він буде користуватися послугами адвоката, надавши відповідні докази на підтвердження цього факту. Це свідчить про те, що ОСОБА_1, маючи достатньо часу для забезпечення реалізації своїх прав як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не скористався своїми процесуальними правами, та лише під час надання своїх пояснень зазначив, що нібито шукає адвоката, тому беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суддя вважає, що такі дії ОСОБА_1 свідчить про намагання останнього уникнути відповідальності, шляхом затягування строків розгляду справи, з метою закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, враховуючи санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, заслухавши в судовому засіданні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши пояснення наданні на місці події, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що передбачені 251 КУпАП, прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 вини у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого спяніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З матеріалів справи встановлено, що 14.01.2017 р. о 01 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 в м. Бориспіль по вул. Головатого, 68, керував транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_2. Інспектором УПП м. Бориспіль лейтенантом поліції ОСОБА_5 у водія ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року "Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, та регулюється "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Так, відповідно до п. 1, 3 розд. ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В пункті 3 розділу 1 "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, закріплено вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 6 розділу І даної Інструкції огляд на стан спяніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби) ; лікарем закладу охорони здоровя (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З наданих ОСОБА_1 пояснень вбачається, що працівники поліції вирішивши, що він перебуває в стані алкогольного спяніння, у звязку з чим запропонували пройти йому огляд на визначення його стану спяніння на місці зупинки за допомогою "Драгера" або проїхати до ЦРЛ для здачі аналізу, на що він відмовився, оскільки був тверезий. При цьому, він зазначив, що бажав самостійно звернутися до лікарні, щоб пройти огляд на стан спяніння без працівників поліції. Однак, суддя оцінює дані покази критично виходячи із наступного.

Так, суддя звертає увагу, що згідно п. 7 розділу І "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоровя, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоровя).

Відповідно до п. 9 розділу ІІ інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоровя, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоровя не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Частиною 4 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до п. 17, п. 20 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції закріплено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан спяніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан спяніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоровя.

Згідно п. 22 розділу ІІІ вказаної вище Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських, приєднаних Управлінням патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, до матеріалів справи, чітко вбачається, що працівники патрульної поліції запропоновували водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан спяніння за допомогою приладу "Драгер" на місці зупинки або проїхати разом з ними до Бориспільської ЦРЛ для здачі аналізу для визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки в них були достатні підстави вважати, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння. Однак, ОСОБА_1 в присутності свідків від проходження огляду на стан спяніння як на місці зупинки за допомогою алкотестеру "Драгер", так і проїхати разом з працівниками патрульної поліції до медичного закладу, а саме Бориспільської ЦРЛ, для проходження медичного огляду, відмовився. При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не вказував на те, що він бажає пройти огляд в медичному закладі.

При цьому з письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, наданих ними безпосередньо під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та які посвідчені їх підписами (а.с.3, 4), також вбачається, що останні підтвердили той факт, що в їх присутності ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти огляд на спяніння за допомогою приладу "Драгер" на місці його зупинки та на вимогу проїхати разом з ними до Бориспільської ЦРЛ для здачі аналізу з метою визначення його стану спяніння, відмовився.

З огляду на вищевикладене, порушень інспектором патрульної поліції вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.08 р. № 1103, та "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, в суді не встановлено.

Таким чином, оцінюючи дані докази в сукупності суддя приходить до висновку, що вони є послідовними, доповнюють один одного з достатнім взаємним зв'язком між собою, та свідчить про те, що водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_2,з ознаками алкогольного спяніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей, на вимогу інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан спяніння у встановленому законодавством порядку, відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

При цьому суддя також враховує, що незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 дії працівників патрульної поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушеннята додатках до нього суду не надав. Разом з тим, в суді безпосередньо під час розгляду даної справи почав оспорювати фактичні обставини справи, зазначаючи, що працівники патрульної поліції діяли в порушення вимог чинного законодавства, не надавши будь-яких доказів на підтвердження даного факту, а тому суддя розцінює, що у такий спосіб ОСОБА_1 намагається уникнути відповідальності.

Крім того, як зазначалося вище, з пояснень ОСОБА_1, наданих у судовому засіданні, вбачається, що останній не заперечує проти того, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і проїхати разом з працівниками поліції до медичного закладу для здачі аналізу, але наполягав на тому, що відмовився тому що був тверезий та бажав пройти огляд самостійно, у відсутності працівників поліції.

Разом з тим, слід зазначити, що покази ОСОБА_1 щодо його тверезого стану, суддя не може брати до уваги, оскільки ОСОБА_1 не ставиться у вину, складеним відносного нього протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 165161 від 14 січня 2017 р., керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. В протоколі дії останнього кваліфіковані щодо відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння, як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого на водіїв покладається обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Таким чином, в разі наявності відповідних підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить відповідна сукупність ознак такого стану, останній повинен бути оглянутий на стан сп'яніння, в разі ухилення від такого огляну, особа підлягає адміністративній відповідальність. З огляду на це покази, надані ОСОБА_1 в судовому засіданні в обґрунтування позиції його невинуватості, на думку суду, не спростовують доказів вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, які містяться у матеріалах справи.

При цьому, що у разі, як би ОСОБА_1 пройшов огляд в Бориспільський ЦРЛ на стан сп'яніння за його самозверненням, а саме у відсутності працівників патрульної поліції, тобто з порушенням процедури визначеної ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то суддя не взяв би до уваги даний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП такий огляд особи на стан сп'яніння вважається недійсним.

Незважаючи на не визнання своєї вини правопорушником, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина правопорушника, підтверджується також, дослідженими у судовому засіданні, письмовими матеріалами справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 165161 від 14.01.2017 р. (а.с.2), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з яких вбачається, що ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан спяніння у встановленому законодавством порядку (а.с.3, 4), письмовою розпискою ОСОБА_4 про зобовязання доставити транспортний засіб, автомобіль НОМЕР_2, за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 13 (а.с.5), довідкою начальника управління патрульної поліції у м. Борисполі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 18.01.2017 р. про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.6), довідкою начальника управління патрульної поліції у м. Борисполі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 18.01.2017 р. про отримання посвідчення водія на права керування транспортними засобами гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), відеозаписом з нагрудних камер поліцейських Управління патрульної поліції у місті Борисполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, розміщеного у двох відео файлах за назвою 20170114073029001462.mov та 20170114073029001464.mov, на якому зафіксовано подію, яка сталася 14.01.2017 р. в м. Бориспіль по вул. Головатого, 68, де був зупинений гр. ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_2, та якому пропонувалось працівниками патрульної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру "Драгер" або проїхати разом з ними до Бориспільської ЦРЛ для здачі аналізу, однак ОСОБА_1 дійсно відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку і присутності двох свідків (а.с.8). Дані, що містяться у зазначених джерелах доказів, повністю відповідають фактичним обставинам справи та вказують на вину ОСОБА_1 у порушенні вищезазначених вимог ПДР України.

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суддя оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнів у суду та підтверджують вину ОСОБА_1

З огляду на вищевикладене, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.

Своїми діями, які виразились у відмові особи, яка керує транспортним засобом (з ознаками алкогольного спяніння) водія, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом ст. 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що помякшують чи обтяжують правопорушення судом не встановлено.

При обранні виду та розміру стягнення судом враховано характер скоєного правопорушення, особу винного, помякшуючі та обтяжуючі обставини, у звязку з чим суд вважає за доцільне застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 245, 251, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. в дохід держави (Отримувач: Київська область/м. Київ/21081300, ЄДРПОУ: 37955989, МФО: 821018, КБК: 21081300, р/р: 31116149700001) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, в дохід держави (Отримувач коштів: Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007070, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, код отримувача (МФО): 821018, рахунок отримувача: 31216206700004, код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26539653 Бориспільського міськрайонного суду) судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути предявлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____

Суддя: К.Л. Туманова