Ухвала суду № 64752435, 16.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/1062/16-ц Номер провадження 22-ц/775/285/2017

Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мар»їнського районного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Мар»їнського районного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року, якою заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 185,1 кв.м залишено без задоволення, - та постановити нову ухвалу про задоволення вимог про скасування заходів забезпечення позову та зняття заборони на її відчуження, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала порушує його право щодо права власності, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва визнано договір купівлі-продажу арештованої квартири, укладений 15.11.2011 року між ним та ОСОБА_5, недійсним; судом не враховано, що, оскільки квартира арештована та оголошено заборону на її відчуження, неможливо здійснити реєстрацію, про яку йдеться в оскаржуваній ухвалі суду; з огляду на зміст ухвали апеляційного суду Донецької області від 15.11.2016 року заявник ОСОБА_1 не позбавлений права скасування заходів забезпечення позову; апелянт вважає, що потреба у арешті квартири відпала у зв'язку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ним та ОСОБА_5 та зобов'язано її повернути власнику ОСОБА_1, що підтверджує його право на вказане майно.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились; про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином: повістками та телефонограмами, які зареєстровані у журналі телефонограм за №№ 530, 531 від 10 лютого 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що спеціальним Законом у сфері державної реєстрації права власності на нерухоме майно є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно ч.1 ст. 4 якого право власності підлягає державній реєстрації, але заявником не надано жодних доказів реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості у відповідності до чинного законодавства.

Проте повністю погодитись з таким висновком неможливо виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у квітні 2016 року до Мар»їнського районного суду Донецької області звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 14883601,20 грн. та судових витрат у розмірі 7165,61 грн.

Ухвалою Мар»їнського районного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року були застосовані заходи забезпечення зазначеного позову, а саме: накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 185,1 кв.м, що належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2011 року та оголошено заборону на її відчуження.

У жовтні 2016 року до Мар»їнського районного суду Донецької області із заявою про скасування заходів забезпечення позову звернувся ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2016 року визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 185,1 кв.м від 15.11.2011 року недійсним, у зв'язку з чим дане нерухоме майно ОСОБА_5 не належить; суд зобов'язав повернути квартиру у його (ОСОБА_1) власність, а ОСОБА_1 в свою чергу повернути сплачені за договором купівлі-продажу грошові кошти в розмірі 915 378 грн. ОСОБА_5

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Як роз'яснено у п.1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У пункті 9 постанови пленуму зазначено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина тертя стаття 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини першої статті 214 ЦПК).

Виходячи з того, що ОСОБА_1 не був стороною у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 14883601,20 грн. та судових витрат у розмірі 7165,61 грн., по якій судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 185,1 кв.м, що належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2011 року та оголошено заборону на її відчуження, він не є суб'єктом права на звернення із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Як особа, яка вважає себе власником майна, відносно якого вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та оголошено заборони на її відчуження, ОСОБА_1 не позбавлений права звернення за захистом свого майнового права в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.

Отже ухвала суду першої інстанції є незаконною, тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Мар»їнського районного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: