Ухвала суду № 64751649, 14.02.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/650/17

1-кс/264/133/2017

У Х В А Л А

14.02.2017 м. Маріуполь

Слідчий суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Кузнецов Д.В. при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Даглі Є.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Кальміуського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області Даглі Є.К. про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

13 лютого 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна, а саме нежитлового об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер 578827114123), загальною площею 18729,9 кв.м, та квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 6158542), загальною площею 63,8 кв.м, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 з позбавленням права відчуження, розпорядження та використання.

З матеріалів клопотання вбачається, що 03.02.2017 року до Маріупольської місцевої прокуратури № 2 від ОСОБА_4 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3, який у період з 2004 по 2011 рр., шляхом обману, зловживаючи довірою, заволодів грошовими коштами на загальну суму 500000 (п'ятсот) тисяч доларів США.

05.02.2017 року вказані відомості було внесено до ЄРДР за № 12017050800000257 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Опитаний ОСОБА_4 пояснив, що з 1979 по 2013 рр. з 1990 по 2013 рік він працював у ПАТ «ММК ім. Ілліча» на посаді заступника директора із зовнішніх зв'язків. За період займаної посади його оклад в середньому становив 30000 грн. Частина грошових коштів з одержуваної зарплати він переводив у долари США, які у подальшому збирав. У нього є знайомий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким він познайомився приблизно у 1990 році і до 2016 року підтримував дружні стосунки. ОСОБА_5 з моменту їхнього знайомства і до 2000 року також працював у ПАТ «ММК ім. Ілліча» на посаді заступника начальника управління матеріально-технічного постачання, після чого з 2000 року пішов з підприємства і почав займатися приватним бізнесом в різних сферах. У 2004 року до нього з пропозицією звернувся ОСОБА_5, який запропонував взяти участь в інвестиціях і в розвитку бізнесу, а саме підприємства «Будмаш», розташованого в Маріуполі, що займалося ремонтом і виробництвом оснащення для будівельної індустрії і металургійної промисловості. Підприємство на той момент вимагало реконструкції, вкладення інвестицій для підтримки обладнання в робочому стані та його подальшого розвитку. Скільки потрібно було для розвитку підприємства грошових коштів на той момент останній нічого не говорив, але було запропоновано ОСОБА_4 у подальшому отримання 50 відсотків частки в активі. Крім того, потерпілий показав, що підприємство «Будмаш» належало ОСОБА_5 на праві приватної власності. Дана пропозиція з боку ОСОБА_5 його зацікавила, і він вирішив перед вкладенням будь-яких інвестицій в його розвиток, спочатку порадитися зі своїм знайомим, а саме з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є громадянином Греції, який проживає у місті Маріуполі. Розповівши про дану пропозицію з боку ОСОБА_5, останній підтримав ОСОБА_4 у вкладенні інвестицій в дане підприємство. Однак, він пояснив ОСОБА_6, той факт, що у нього може не вистачити коштів, необхідних для розвиток даного підприємства, так як загальну суму вкладення він не знав і ОСОБА_5 йому не говорив. Тоді ОСОБА_6, сказав ОСОБА_4, що у разі необхідності матеріальної допомоги в даному фінансуванні, то він може до нього звернутися. Отримавши підтримку з боку свого друга ОСОБА_6, він погодився на пропозицію ОСОБА_5 і почав активно брати участь, у вигляді надання грошових коштів на розвиток підприємства «Будмаш». При цьому будь-яких документів з приводу його участі в активі «Будмаш» з ОСОБА_5 він не брав, і всі дії щодо фінансування та отримання від цього певної частки активу будувалися на усній домовленості і довірі один до одного. В той момент, не припускаючи будь-яких неправомірних дій з боку ОСОБА_5, він почав виробляти грошові вкладення в розвиток підприємства. З 2004 року ОСОБА_4 почав вкладати кошти у розвиток підприємства, які були в іноземній валюті (долари США) і в різних сумах, починаючи від 10 тисяч до 50 тисяч. Всі суми грошових коштів ОСОБА_4 передавав особисто ОСОБА_5 в Кальміуському районі, в основному біля заводоуправління ПАТ «ММК ім.Ілліча», розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Левченко 1, при цьому будь-яких розписок він від останнього не брав, і нічого підозрілого з стогони останнього не помічав, так як він вселяв йому довіру. У 2006 році здійснивши інвестиції в розмірі 150 тисяч доларів США, у ОСОБА_4 закінчилися власні заощадження, і він звернувся до ОСОБА_5 з приводу отримання хоч якого-небудь прибутку від вже вкладених коштів. З часу його звернення, останній його запевнив, що підприємство тільки починає свій розвиток, на його неодноразові прохання надати йому на ознайомлення бухгалтерську звітність, з метою встановлення правильного і раціонального використання вкладених ним коштів останній відповідав відмовою, висловлював своє обурення з приводу його недовіри до нього. На його неодноразові прохання написати йому письмові розписки з приводу вкладених їм коштів, сума яких в той момент складала 150 тисяч доларів США у розвиток підприємство, останній також відмовлявся в категоричній формі. ОСОБА_4 для себе розумів, що якщо на цій стадії перестати співпрацювати з останнім, то можна втратити всі свої вкладені кошти, що його ще більш обурювало, і викликало підозри зі сторони дій останнього. Після чого ОСОБА_5, не дивлячись на його обурення, продовжував вимагати від нього ще кошти на розвиток підприємства. У зв'язку із тим, що у ОСОБА_4 вже не було коштів, то він почав їх брати у борг у свого знайомого ОСОБА_6, про що писав розписки. З 2006 по 2011 рр. через постійні вимоги з боку ОСОБА_5 у вкладенні коштів у розвиток підприємства, їм було позичена у ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 350 тисяч доларів США. Загальна сума його вкладень в розвиток підприємства «Будмаш» на той момент становила 500 тисяч доларів США. На його неодноразові вимоги ввести його в склад співзасновників підприємства або ж повернути вкладені їм кошти в реконструкцію підприємства, ОСОБА_5 перестав реагувати і став йому всіляко ігнорувати і уникати. Після такої поведінки ОСОБА_5, він став розуміти, що весь цей час, останній його обманював і користуючись його довірою до нього, заволодів його грошима у вищевказаному розмірі.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві власності належать об'єкти нерухомого майно.

Клопотання обґрунтовується тим, що у зв'язку із наявністю цивільного позову, який був заявлений ОСОБА_4, у порядку ст. 128 КПК України, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, з метою забезпечення у подальшому відшкодування такої шкоди, існує необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні,

Пунктом 4 частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини 6 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050800000257 від 05.02.2017 року, відомості за заявою ОСОБА_4 внесені до Реєстру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

09 лютого 2017 року в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 подано цивільний позов до ОСОБА_3, в якому потерпілий просив стягнути з останнього на його користь грошові кошти в розмірі 600000 доларів США в якості відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Значний розмір запозичень та завдання шкоди також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_6

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79950379 від 09.02.2017 року, власником 1/200 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 18729,9 кв.м., на праві приватної спільної часткової власності, на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 13.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, є ОСОБА_3. Також останньому на праві приватної власності , на підставі договору купівлі-продажу № 1025 від 11.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського округу ОСОБА_9, належить трикімнатна квартира АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, приймаючи до уваги, що не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати, відчуження майна або розпорядження ним в інший спосіб, та внаслідок цього може перешкодити кримінальному провадженню, відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, тому вважаю, що клопотання про арешт майна є обґрунтованим та підлягає до задоволенню.

Разом з цим, суд вважає доцільним визначити, що арешту підлягає лише 1/200 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 18729,9 кв.м. (реєстраційний номер 578827114123), яка належить ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, адже накладення арешту на зазначене нежитлове приміщення в цілому у подальшому може призвести до порушення законних прав та інтересів інших співвласників.

Відповідно до 2 статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням вказаних положень та з огляду на значний розмір заявленої суми позову, обґрунтованим є ризик відчуження майна власником після отримання повідомлення про розгляд клопотання, тому є достатні підстави для його розгляду без повідомлення власника.

Керуючись ст. ст. 167, 170-173 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Кальміуського відділу Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області Даглі Є.К. про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/200 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 578827114123), загальною площею 18729,9 кв.м., що належить ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності, на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 13.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Накласти арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 6158542), загальною площею 63,8 кв.м, житлова площа 40,0 кв.м, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу № 1025 від 11.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського округу ОСОБА_9

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Іллічівського

районного суду м. Маріуполя: Кузнецов Д. В.