Постанова № 64749909, 14.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Житомир справа № 806/124/17

категорія 8.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Ясинська К.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області третя особа: філія "Коростенський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0032881302 та №0032901302 від 11.11.2016 року,

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0032881302 від 11.11.2016 на суму 6265,65 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0032901302 від 11.11.2016 на суму 117,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка філії "Коростенський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №67/06-30-14-01/26193002 від 28.10.2016. На підставі зазначеного акту контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № №0032881302 від 11.11.2016 та №0032901302 від 11.11.2016. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими. Зазначає, що перерахування сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати заробітної плати проводилися своєчасно. Вказує, що податковим органом були неправомірно застосовані положення п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у обсязі, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 91) з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях та у додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 29.09.2016 №1444, №1445, №1446, №1447 головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Житомирській області ОСОБА_5, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи, організації та проведення перевірок суб'єктів декларування в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру управління податків і зборів фізичних осіб Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області ОСОБА_4В, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області ОСОБА_6, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області ОСОБА_7 було проведено планову виїзну документальну перевірку філії "Коростенський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №67/06-30-14-01/26193002 від 28.10.2016 (а.с. 16-42).

Згідно розділу 4 акту №67/06-30-14-01/26193002 від 28.10.2016 перевіркою були встановлені порушення:

- пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), зокрема, податок на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, перераховувалися до бюджету у періоді з 01.01.2013 по 30.06.2016 не в повному обсязі та несвоєчасно, в результаті чого нараховано пеню;

- пп.1.6 та пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), зокрема, встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за період з 01.08.2014 по 30.06.2016, який підлягає сплаті до бюджету в строки, встановлені ст. 168 ПК України, в результаті чого нараховано пеню;

- ч.5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-IV, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок на базу нарахування єдиного внеску, яка не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) в сумі 622,26 грн., а саме: січень 2015 року на суму 17,58 грн.; лютий 2015 року на суму 126,46 грн., березень 2015 року на суму 478,22 грн.

Контролюючим органом було здійснено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), згідно акту № №67/06-30-14-01/26193002 від 28.10.2016, відповідно до якого позивачу було збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 31 121,01 грн. та нараховано пеню у розмірі 7870,65 грн. (а.с.46, 47-48).

За результатами проведеної перевірки та на підставі акту № №67/06-30-14-01/26193002 від 28.10.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0032881302 від 11.11.2016, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27106,13 грн. та нараховано пеню у розмірі 6849,53 грн. (а.с.43);

- податкове повідомлення-рішення №0032901302 від 11.11.2016, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3703,75 грн. та нараховано пеню у розмірі 1021,12 грн. (а.с. 44).

Не погоджуючись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх необґрунтованими позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно зі пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до відомостей про повноту та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб (а.с. 61-67) відомостей про повноту та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум військового збору із заробітної плати (а.с. 57-60), що також підтверджується поясненнями представників позивача, заробітна плата працівникам та податок на доходи фізичних осіб, військовий збір не сплачувалися вчасно.

Так, в ході перевірки наявності заборгованості по виплаті заробітної плати найманим працівникам встановлено, що на ДП "Житомиравтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" філії "Коростенський райавтодор" станом на 01.01.2013 на підприємстві рахувалася кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 661 в сумі 104316,20 грн., що не заперечується позивачем. Сума заборгованості по заробітній платі найманим працівникам, яка наведена в додатку до акту перевірки без нарахування заробітної плати за червень 2016 року в сумі 76361,00 грн. (а.с. 67), в зв'язку із терміном виплати за червень 2016 року до 10 липня 2016 року.

Перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено:

- станом на 01.01.2013 сальдо по податку на доходи фізичних осіб Кт 641/3 складає 4870,45 грн. (а.с. 61);

- за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 нараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 449953,11 грн. (а.с. 61-67);

за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 перераховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 441544,11 грн. (а.с. 61-67);

- станом на 30.06.2016 сальдо по податку на доходи фізичних осіб Кт 641/3 складає 13279,14 грн. (без нарахування податку за червень 2016 року в сумі 13759,30 грн. в зв'язку з терміном перерахування податку за червень 2016 року в липні 2016 року) (а.с. 67).

Наявність кредиторської заборгованості по заробітній платі та кредитового сальдо по податку на доходи фізичних осіб як на початок перевірки, так і на кінець перевіряємого періоду визнано представниками позивача та підтверджено в ході розгляду справи.

Також, в ході перевірки було встановлено, що у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, яка призвела до несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, військовий збір з заробітної плати за перевірений період до бюджету перераховувався невчасно, що підтверджується відомостями про повноту та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум військового збору з заробітної плати (а.с. 57-60).

Суд зазначає, що відповідно до позовної заяви, заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 91) та наданих представниками позивача пояснень, позивач визнає виявлені контролюючим органом порушення ст. 126 Податкового кодексу України та погоджується із нарахуванням штрафу згідно вимог ст. 126 Податкового кодексу України, проте не погоджується із застосуванням штрафної санкції відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюються як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад правопорушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена у листі Державної фіскальної служби України №47546/7/99-99-17-01-02-17 від 28.12.2015 (а.с. 68-69), постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 по справі №21-2919а15, постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі №813/6774/13-а.

За результатами проведеної контролюючим органом перевірки встановлено, що у філії "Коростенський райавтодор" наявна заборгованість по ПДФО за попередні звітні періоди, а представниками позивача цей факт визнано.

Встановлено, що позивачем заробітна плата за червень 2015 року та частково за липень 2015 року виплачена 01.12.2015 року (платіжне доручення № 50).

Встановлено, що позивачем 04.12.2015 року погашена заборгованість по заробітній платі за липень 2015 року та частково за серпень 2015 року.

Разом з нарахуванням та виплатою заробітної плати позивачем нараховувався ПДФО, однак, у зв"язку із існуванням заборгованості за попередні податкові періоди, оплата податку не відбувалась. За заначені податки ПДФО погашалось 04.12.2015 року, 08.12.2015 та 09.12.2015 року відповідно. Зазначене представниками позивача не заперечується.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що виплата заробітної плати по філії "Коростенський райавтодор" проводилася несвоєчасно, сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб відбувалася після виплати заробітної плати, а зазначені платежі зараховувалася в рахунок погашення вже існуючої, попередньої заборгованості по несплаченому податку на доходи з фізичних осіб.

Оскільки позивачем не сплачено податок до або під час виплати доходів, що не заперечується позивачем, податковим органом було правомірно нараховано штрафну санкцію на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідач діяв правомірно, у межах, в спосіб та на підставах, визначених чинним законодавством при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0032881302 від 11.11.2016 та №0032901302 від 11.11.2016.

Твердження позивача про неправомірність застосування контролюючим органом положень ст. 127 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог від 14.02.2017, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 1378 грн.

Керуючись статтями 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Повернути Дочірньому підприємству "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1378 грн. зайво сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 16 лютого 2017 р.