Постанова № 64749378, 13.02.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 лютого 2017 р. Справа № 802/2134/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

представника позивача: Кондратенко Т.І.

представника відповідача 2: Плахотнюка О.М.

у відсутність відповідача 1:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство"

до: Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" (далі - ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", товариство, позивач) з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області (далі - Держсільгоспінспекція у Вінницькій області, інспекція, відповідач 1) про:

- визнання протиправною відмови у видачі дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки площею 3,5435 га, розташованої на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області;

- зобов'язання надати дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки площею 3,5435 га, розташованої на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство одержало спеціальний дозвіл на користування надрами Великогадоминецького родовища первинних каолінів та в подальшому уклало договір оренди землі і сплатило кошти по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва. З метою проведення робіт по надрокористуванню позивач звернувся до відповідача із заявою про одержання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву із орендованої земельної ділянки, за наслідком розгляду якої отримав відмову з підстав, що виявлено факт відсутності на місцевості меж відведеної в оренду земельної ділянки, а також, що робочий проект розробки не відповідав вимогам ЗУ "Про землеустрій". В подальшому, усунувши причини, що були підставою для відмови, товариство повторно звернулось до інспекції із заявою про надання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, однак знову отримало відмову з підстав, що землі Глуховецької селищної ради належать до особливо цінних груп ґрунтів.

Позивач вказує, що при повторному розгляді заяви не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру, за винятком не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що були підставою для попередньої відмови в наданні такого. Окрім того, товариство також зазначило, що землі Глуховецької селищної ради не відносяться до особливо цінних ґрунтів, що підтверджується відповідним висновком про погодження проекту землеустрою.

Не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 23.01.2017 р. замінено відповідача Державну інспекцію сільського господарства у Вінницькій області її правонаступником Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Дергжгеокадастр у Вінницькій області, відповідач 2) в частині позовних вимог про зобов'язання видати дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 3,5435 га, розташованої на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 просив відмовити в задоволенні позову в частині зобов'язання видати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 3,5435 га, розташованої на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області з підстав викладених в письмових запереченнях. Зокрема вказав, що повноваження щодо прийняття відповідного рішення про надання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву є дискреційними та суд не вправі втручатися у діяльність органів державної влади, фактично перебираючи на себе його повноваження. Окрім того, відповідач 2 не може видати відповідний дозвіл за відсутності звернення позивача та надання необхідних документів.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місця реєстрації та місцезнаходження. Проте, до суду повернулись розписки з актами, що за зазначеними адресами інспекція не знаходиться.

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За наведених вище обставин, враховуючи направлення судової кореспонденції відповідачу за місцем реєстрації, вважається, що останній належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Згідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача 1, суд протокольною ухвалою прийняв рішення про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

24 лютого 2015 року ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" звернулось до Держсільгоспінспекці у Вінницькій області із заявою вих.№39-16/АКВ про надання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки у зв'язку з початком проведення на ній робіт, що пов'язані з користуванням надрами на території Глуховецької селищної ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області.

За наслідком розгляду вказаного звернення, 09.03.2016 надано відповідь №10-02/381/16, якою позивачу в наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву відмовлено з мотивів, що робочий проект розробки не відповідав вимогам ст. 54 ЗУ "Про землеустрій", ст. 186 ЗК України, ст.ст. 48,52 ЗУ "Про охорону земель" та при обстеженні земельної ділянки виявлено факт відсутності на місцевості меж відведеної в оренду земельної ділянки.

Враховуючи дану відмову, товариство звернулось до Вінницької обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розроблення робочого проекту землеустрою, за наслідком розгляду якого розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації Коровія В. №234 від 13.04.2016р. такий надано. В подальшому, проект погоджено управлінням Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області.

Усунувши причини, що були підставою для відмови в наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 25.05.2016р. про надання такого, та отримав відмову від 07.06.2016р. вих. №10-02/1243/16, у підсумку якої, серед іншого, зазначено наступне: "за даними технічної документації по інвентаризації земель на території Глуховецької селищної ради ради народних депутатів (1991) шифр агрогруп становив 53 Д, що належить до особливо цінних груп ґрунтів. Стаття 150 Земельного кодексу України визначає, що погодження матеріалів вилучення земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян провадиться Верховною Радою України за поданням обласної ради. Натомість ТОВ "АКВ каолінове товариство" без дотримання ст. 150 Земельного кодексу України без надання відомостей про погодження матеріалів вилучення земельної ділянки особливо цінних земель, що перебували у приватній власності, а також не дотримуючись ст. 179 Земельного кодексу України, яка визначає, що природно-сільськогосподарське районування земель є основою для оцінки земель і розроблення землевпорядної документації, замовила розробку технічної документації з бонітування грунтів земельної ділянки у 2014 році в ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яким визначено шрифти агровиробничих гру -133 Д, 134Д,141Д, та зробило висновок, що наявний грунт не належить до особливо цінних ґрунтів. Враховуючи попередній результат обстеження від 09.03.2016 року при розгляді даного без дати та вихідного номера, виникла необхідності проведення додаткового обстеження земельної ділянки, на якій планується провести зняття ґрунтового покриву та перевірки усунення вищезазначених недоліків, однак письмової згоди заявника (уповноваженого представника - Поліщук А.Д.) не отримано, а оскільки термін розгляду заяви не може бути продовжений без даної згоди, керуючись п.8 регламенту надання адміністративних послуг,п.п.3.3, 4.5 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, який затверджено наказом Держкомзему України від 04.01.2005 року №1 (зареєстровано у Мінюсті 20.01.2005 року №70/10350), а також враховуючи допущені порушення ст.150,п.2 ст.151, ст. 179 Земельного кодексу України, що вказують на неповний обсяг визначених робочим проектом умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель, Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області відмовляє у видачі дозволу ТОВ "АКВ каолінове товариство" із зазначенням причин та повертає отримані документи згідно переліку поданої заяви" .

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту, суд керується та виходить з наступного.

Процедура видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, визначається Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок , затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 № 1 (далі - Порядок №1).

Відповідно до 3.1 Порядку №1, власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзему України /далі - Держкомзему) відмовляє у видачі дозволу (п.3.3 Порядку №1 ).

Із положень пунктів 3.4 -3.5 Порядку №1 випливає, що відповідно до пункту "з" статті 25, статті 26 Закону України "Про землеустрій" робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель мають право розробляти юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Проект землеустрою повинен бути розроблений відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок розробки, розгляду, погодження, затвердження та внесення змін до проектів землеустрою.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.1 Порядку №1, для отримання дозволу власник земельної ділянки, землекористувач або їх представник (далі - заявник) звертається із письмовою заявою до відповідного органу Держкомзему (далі - інспекційного органу Держкомзему).

Згідно пункту 4.2 Порядку №1, до заяви (додаток 1) додаються такі документи: копія документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою; копія паспорта громадянина (для військових - посвідчення офіцера; юридичних осіб - копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія статуту (положення), інформація щодо прізвища, ім'я та по батькові керівника (заступника), а також особи, відповідальної за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, їх номери телефонів; представників - копія паспорта громадянина /посвідчення офіцера/, довіреність на отримання дозволу, інформація щодо прізвища, ім'я та по батькові особи, відповідальної за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, її номер телефону); проект землеустрою із зазначенням його розробника, копія ліцензії на проведення робіт із землеустрою; копія агрохімічного паспорта земельної ділянки; копія договору на виконання земляних робіт (у разі якщо заявник уклав договір на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки з іншою фізичною чи юридичною особою), прізвище, ім'я та по батькові особи, відповідальної за додержання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, її номер телефону; копія документа, що підтверджує сплату коштів за відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у разі їх наявності).

За результатами розгляду матеріалів інспекційний орган Держкомзему видає дозвіл чи відмовляє у його видачі. У разі відмови у видачі дозволу інспекційний орган Держкомзему письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови (п.4.5 Порядку №1 ).

В свою чергу, відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011, до основних завдань саме Держсільгоспінспекції України, серед іншого, відносилось обстеження земельних ділянок, які підлягають рекультивації, та видача спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку.

Водночас, згідно підпункту 4.8 пункту 4 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770, державна інспекції сільського господарства України у межах відповідної території, здійснює серед іншого, обстеження земельних ділянок, які підлягають рекультивації, та видає спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку, а також обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Із аналізу вищенаведеного випливає, що для отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву землекористувачі звертаються до відповідного органу Державної інспекції сільського господарства України із заявою та документами, за наслідками розгляду якої інспекцією надається дозвіл чи відмовляється у його видачі.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, відмова у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву прийнята без врахування перелічених у статті 2 цього Кодексу критеріїв.

Так, зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

? подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

? виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;

? негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Отже, як видно із процитованих вище норм, законодавець встановив вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозвільного документу, а також заборону такої відмови при повторному розгляді документів з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику.

Як зазначалось вище, ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" звернулось до Держсільгоспінспекці у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, за наслідком розгляду якої отримало відмову з мотивів, що робочий проект розробки не відповідав вимогам ст. 54 ЗУ "Про землеустрій", ст. 186 ЗК України, ст.ст. 48,52 ЗУ "Про охорону земель" та при обстеженні земельної ділянки виявлено факт відсутності на місцевості меж відведеної в оренду земельної ділянки.

В подальшому, усунувши причини, що були підставою для відмови в наданні документа дозвільного характеру, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 25.05.2016р. та отримав відмову в наданні дозволу з підстав, що землі Глуховецької селищної ради народних депутатів належать до особливо цінних груп ґрунтів.

Суд звертає увагу, що підставою для відмови при повторному розгляді документів за заявою товариства від 25.05.2016р. щодо видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки стали причини, які не зазначались заявникові у попередній відмові.

За таких обставин, враховуючи заборону відмови у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні, що має місце у досліджуваній ситуації, суд доходить висновку, що відмова у наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною.

Разом з тим, визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов'язання надати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016р. (далі - Положення №333), Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, обстежує земельні ділянки, які підлягають рекультивації, та видає спеціальні дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до проектів, затверджених у встановленому порядку, а також обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Отже з аналізу наведеного видно, що видачу спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок, здійснює Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з вересня 2016 р.

Як вже зазначалось вище, відповідний орган виконавчої влади за наслідком розгляду заяви та аналізуючи пакет доданих до неї документів, а також після обстеження земельної ділянки дає дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок або надає відмову у його наданні із зазначенням причин.

З аналізу наведеного видно, що саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Так, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 від 11.03.1980, зазначено, що дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Так, повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 162 КАС України, відповідно до пункту 2 частини першої якої, у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Однак, на думку суду, можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити такі дії лише у випадку коли закон встановлює повноваження в імперативній формі, тобто коли його діяльність чітко визначена законом. У випадку ж коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), з урахуванням встановлених судом обставин.

Позиція щодо не втручання суду у діяльність органів державної влади та не допустимість перебирання на себе їх повноважень, також висловлена в постанові ВСУ від 21.05.2013р. у справі №21-87а13.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави для отримання дозволу на видачу спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Окремо, суд також звертає увагу, що заява із відповідними документами щодо надання документа дозвільного характеру подана до Держсільгоспінспекціїї у Вінницькій області, однак, в подальшому, разом з відмовою всі документи повернуті заявникові. Відсутність необхідних документів фактично позбавляє відповідача можливості реалізувати свої функції.

Згідно зі статтею 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані документи, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково, саме, визнати протиправною відмову Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області у видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 3,5435 га, розташованої на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи видно, що при звернені з позовом до суду позивачем за дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, сплачено судовий збір у загальному розмірі 2756 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5717 та № 5718 від 6.12.2016 р.

Як зазначалося, позовні вимоги підлягають задоволенню лише за однією позовною вимогою.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення із Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» частину (пропорційно до задоволених позовних вимог) сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 1378 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області у видачі дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунтк) земельної ділянки площею 3,5435 га, розташованої на території Глуховецької селищної ради Козятинського району Вінницької області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" (вул.Заводська, 1, смт. Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130, код ЄДРПОУ 33697003) судові витрати в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області (вул.Келецька, 53, м. Вінниця, 21100).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна