Постанова № 64749351, 07.02.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 лютого 2017 р. Справа № 802/214/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Крисько І.В.

представників сторін:

позивача: Наконечного О.М.

відповідача: Волошенюк Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ангар-Будсервіс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Ангар-Будсервіс" (далі - ТОВ "Ангар-Будсервіс") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки № 1358/1401/35824035 від 23 грудня 2016 року та, відповідно, із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000161401 від 13 січня 2017 року , вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ангар-Будсервіс" зареєстровано Вінницьким міським управлінням юстиції.

На підставі направлення № 596/14 від 16 грудня 2016 року виданого Вінницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Іщенко О.І. на підставі ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ангар-Будсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Профбудкомплекс" за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1358/1401/35824035 від 23 грудня 2016 року, висновками якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за травень 2016 року в сумі 20840 грн. та суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 20840 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 13 січня 2017 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000161401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 20840 грн. 00 коп.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки позивача щодо його операцій з ТОВ "Профбудкомплекс" податковий орган у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Профбудкомплекс" необхідних умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, підтверджує, що дане підприємство фактично не надавало ТОВ "Ангар-Будсервіс" комплекс робіт по бетонуванню в травні 2016 року на суму 125039,38 грн., а відтак податкові накладні зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ "Ангар-Будсервіс" та відображення в податковому обліку ТОВ "Ангар-Будсервіс" в травні 2016 року не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даних послуг.

Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Профбудкомплекс" суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, варто враховувати наявність, по-перше, належного договору на надання певних послуг, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, актів приймання виконання будівельних робіт.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Профбудкомплекс", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

17 лютого 2016 року між приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ангар-Будсервіс" (Підрядник) укладено договір будівельного підряду № 17/02/2016 (а.с. 45-48).

Пунктом 1.1 Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виготовити дві аркові безкаркасні конструкції для зберігання товару розмірами 28х130х10 м. та 28х170х10 (фундаменти, гідроізоляцію та омонолічування арки в бетон, монолітні підлоги з активною вентиляцією та з можливістю горизонтального напису товару до 3м., вентиляційними решітками, боковими розпашними воротами розміром 5х4,5) на території ферми с. Башарівка, Радивілівського району, Рівненської області відповідно до доданої кошторисної документації та договірної ціни, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Підрядник виконує всі роботи, передбачені п. 1.1 даного договору своїми матеріалами та засобами (п. 1.2 договору).

Замовник зобов'язується створити всі необхідні умови для виконання робіт Підрядником, надати Підрядникові будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти належним чином виконані роботи і повністю сплатити їх вартість (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 визначено, що Підрядник зобов'язаний забезпечити якість виконання всіх робіт по цьому договору у відповідності до вимог діючих ДБН, СНіП та ДСТУ. Відхилення від цих вимог які погіршують якість виконаних робіт, Підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок.

Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню вказана в додатковій кошторисній документації та договірній ціні, які є невід'ємними частинами цього договору та складає 22499959,20 грн. з розрахунку 9749961,60 грн. за аркову безкаркасну конструкцію розміром 28х130х10 м. та 12749997,60 грн. за аркову безкаркасну конструкцію розміром 28х170х10. Вказана вартість робіт та суми оплати включає в себе ПДВ (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що Підрядник має право одержувати плату за виконані обсяги робіт у розмірах та у строки передбачені договором; залучати за своїм вибором для виконання певних обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації, що мають відповідні документи та дозволи на такі роботи, при цьому відповідальність за роботи перед замовником несе Підрядник.

27 травня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ангар-Будсервіс" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Профбудкомплекс" (Підрядник) укладено договір підряду № 10 (а.с. 22-26).

Пунктом 1.1. договору визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати власними силами та засобами комплексних робіт по бетонуванню відповідно до умов цього договору та в межах договірної ціни.

Проведення зазначених в п. 1.1 цього договору робіт здійснюється з матеріалів Замовника (п. 1.2. договору).

Підрядник зобов'язаний виконувати всі вказівки Замовника щодо виконання робіт, при умові, що ці вказівки Замовника не суперечать діючим нормативним документам.

Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню вказана у доданій кошторисній документації та договірній ціні , які є невід'ємними частинами цього договору та складає 125039 грн. 38 коп. (п. 2.1 договору).

Підрядник приступає до виконання до виконання умов даного договору після отримання від Замовника суми авансу відповідно до пункту 2.2.1 цього договору і передачі "Підряднику" фронту робіт оформленого відповідним актом.

Пунктом 5.2 договору визначено, що підрядник зобов'язаний, зокрема, при необхідності залучити від свого імені для виконання окремих робіт організації, що володіють відповідними ліцензіями та дозволами.

Факт реальності виконання зазначеного договору підтверджується наступними документами: податковою накладною № 55 від 27 травня 2016 року (а.с. 31), актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року (а.с. 27-30), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:631 за 2016 рік (а.с. 32).

Як випливає із зазначених вище договорів ТОВ "Ангар-Будсервіс" може залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), що не потребує погодження із Замовниками.

В акті перевірки податковий орган посилається на те, що ТОВ "Ангар-Будсервіс" у рядку 10.1 розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації з податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року додатку № 5 до декларації по ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Профбудкомплекс" 20839,90 грн. Так, за 2015 рік декларація з податку на прибуток та баланс до органу доходів та зборів ТОВ "Профбудкомплекс" не подавало, тому визначити наявність основних засобів та їх балансову вартість не є можливим.

Податковим органом зазначено, що досліджені по ланцюгу постачання комплекс робіт по бетонуванню за травень 2016 року вказує на те, що ТОВ "Профбудкомплекс" є учасником тіньового сектору економіки та вказує на транзитність операцій спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами. Встановлені факти підтверджують, що дане підприємство фактично не надавало зазначені послуги на адресу ТОВ "Ангар-Будсервіс" у травні 2016 року, так як в свою чергу, вказаний обсяг робіт при наявній чисельності працюючих на підприємстві не видається можливим.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що для забезпечення виконання ТОВ "Профбудкомплекс" послуг, необхідних умов та ознак для здійснення задекларованих господарських операцій, наявності значної кількості працівників для забезпечення процесу виконання послуг підтверджує, що дане підприємство фактично не надавало ТОВ "Ангар-Будсервіс" комплекс робіт по бетонуванню в травні 2016 року. Так, зазначені обставини стала підставою для податкового органу зробити висновок, що задекларовані ТОВ "Ангар-Будсервіс" операції з їх придбання не можуть вважатися операціями, що дають право на податковий кредит згідно умов ст. 198.1 Податкового кодексу України.

Так, чинне законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з дотриманням контрагентами законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності та не зобов'язує і не наділяє юридичні особи правом перевіряти своїх контрагентів на наявність офіційно оформлених працюючих осіб належної кваліфікації, наявність обладнання, устаткування для надання відповідних послуг або для проведення робіт.

Наведені перевіряючим обставини не можуть бути доказом неспроможності ТОВ "Профбудкомплекс" виконання операцій з огляду на відсутність необхідних умов та ознак для здійснення робіт, недостатню кількість працюючих осіб. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Ангар-Будсервіс" так як не залежать від останнього та не підтверджують відсутність наміру у сторін на досягнення правових наслідків, обумовлених укладеними договорами, а є лише припущенням неможливості настання таких наслідків. Твердження податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Профбудкомплекс" необхідних умов та працюючих осіб необхідних для виконання робіт не є підставою для визначення нереальності вчинення господарських операцій. Наявність або відсутність матеріально-технічної бази у контрагента не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та немає правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними договорами або порушення платником податку правил оподаткування.

Суд відзначає, що наявні в матеріалах адміністративної справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Профбудкомплекс" за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

В судовому засіданні оглянуто акт № 1 за липень 2016 року згідно договору №17/02/16 від 17 лютого 2016 року на виготовлення аркової безкаркасної конструкції розміром 28х130х10 для зберігання товару с. Башарівка Рівненської області та № 2 за серпень 2016 року згідно договору № 17/02/2016 від 17 лютого 2016 року на виготовлення аркової безкаркасної конструкції розміром 28х170х10 для зберігання товару с. Башарівка Рівненської області (а.с. 49-50).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обставини, наведені у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000161401 від 13 січня 2017 року винесене Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ангар-Будсервіс" сплачений при зверненні судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна