Рішення № 64746908, 15.02.2017, Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 167/413/16-ц

п/с: 2-п/164/2/2017

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року Маневицький районний суд Волинської області у складі: головуючого судді - Ониско Р. В.,

при секретарі - Шолом С.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповіача ОСОБА_3

розглянцвши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, територіальний сервісний центр 0741 регіонального сервісного центру у Волинській області МВС України,

В С Т А Н О В И В

До суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ОСОБА_7, територіальний сервісний центр 0741 регіонального сервісного центру у Волинській області МВС України.

В обґрунтування позову Позивач вказав, що 08 серпня 2014 року між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було укладено договір позики від 08 серпня 2014 року. Згідно умов договору позики він передав у власність ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 50 000,00 грн., що на день укладання договору відповідає еквіваленту в розмірі 4000 доларів США 00 центів (12,5 грн. за 1 долар США). Позичальник в свою чергу зобов'язувався повернути розмір отриманої позики у встановлений договором позики строк. З метою забезпечення виконання вищевказаного грошового зобов'язання 08 серпня 2014 року між ними було укладено нотаріально посвідчений договір застави автотранспорту, згідно якого ОСОБА_5 передав йому, ОСОБА_4 у заставу транспортний засіб, автомобіль марки "CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії -НОМЕР_4, виданого Центр ДАІ 0701 11.12.2013 р. Таким чином до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про заборону -відчуження транспортного засобу, що підтверджується витягом про реєстрацію в -Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №44887866 від 08.08.2014 року. 01.07.2015 року він, ОСОБА_4, на виконання вимог ч. З ст. 24 Закону України «Про забезпечення -вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернувся до Рівненської філії ДП «Інформаційний -центр» із заявою про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна початку процедури - звернення стягнення на предмет застави, в результаті чого до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено зміни та зареєстровано звернення стягнення на автомобіль, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №47327275 від 01.07.2015 року. У зв'язку з тим, що п. 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів» дає вичерпний перелік документів, згідно яких і відбувається реєстрація транспортних засобів, зокрема, автомобілів, і оскільки жодного із переліку документу не можна отримати на підставі договору застави, він звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області суду за захистом порушеного права. 22 жовтня 2015 року судом ухвалено рішення, яке набрало законної сили 03 листопада 2015 року за яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави задоволено повністю; в рахунок погашення заборгованості за договором позики, укладеного 08.08.2014 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звернуто стягнення на заставне майно, а саме: автомобіль марки «CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_5, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого Центр ДАІ 0701 11.12.2013 р. шляхом передачі його у власність ОСОБА_4; визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки «CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_5, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3. Таким чином право власності на автомобіль перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 з моменту набуття рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області законної сили, тобто 03 листопада 2016 року. На даний час йому відомо, що ОСОБА_5 немаючи на те права продав даний автомобіль. Після цього автомобіль ще декілька разів був перепроданий. Останнім власником на даний момент є ОСОБА_8 Просить витребувати з володіння ОСОБА_3 в користь власника ОСОБА_4 автомобіль марки «CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягав на позовних вимогах, просив позов задовольнити. При цьому пояснив, що право власності на вказаний автомобіль визнаний за Позивачем рішенням суду і знаходження автомобіля у іншої особи порушує права власника на користування та розпоряджання даним автомобілем.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просив в позові відмовити та посилався, що на момент визнання права власності на вказаний автомобіль за Позивачем, цей автомобіль не перебував уже у власності ОСОБА_5 і тому рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2015 року хача і є таким, що вступило в законну силу, але не ґрунтується на нормах матеріального права. Також при ухваленні рішення суд незвернув увагу, що під час укладення договору застави на даний автомобіль відсутня письмова згода дружини ОСОБА_5 -ОСОБА_9, яка можливо була співвласником даного автомобіля. Також просив звернути увагу суду, що можливо зобов'язання ОСОБА_5 за договором позики укладеного з ОСОБА_4 на час розгляду справи вже виконано іншим чином і тому не має підстав звертати стягнення на вказаний автомобіль в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, територіальний сервісний центр 0741 регіонального сервісного центру у Волинській області МВС України - до суду не зявились, хоча були судом повідомлені про час та місце розгляду справи та не повідомили суд про причини неявки.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так судом встановлено, що 08 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було укладено договір позики від 08 серпня 2014 року. Згідно умов договору позики ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 50 000,00 грн., що на день укладання договору відповідає еквіваленту в розмірі 4000 доларів США 00 центів (12,5 грн. за 1 долар США). Позичальник в свою чергу зобов'язувався повернути розмір отриманої позики у встановлений договором позики строк. З метою забезпечення виконання вищевказаного грошового зобов'язання 08 серпня 2014 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір застави автотранспорту, згідно якого ОСОБА_5 забезпечив договір позики заставою транспортного засобу, автомобілем марки "CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, який належав йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії - НОМЕР_4, виданого Центр ДАІ 0701 11.12.2013 р. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про заборону -відчуження транспортного засобу, що підтверджується витягом про реєстрацію в -Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №44887866 від 08.08.2014 року. 01.07.2015 року ОСОБА_4, на виконання вимог ч. З ст. 24 Закону України «Про забезпечення -вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернувся до Рівненської філії ДП «Інформаційний -центр» із заявою про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна початку процедури - звернення стягнення на предмет застави, в результаті чого до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено зміни та зареєстровано звернення стягнення на автомобіль, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №47327275 від 01.07.2015 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили 03 листопада 2015 року, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, укладеного 08.08.2014 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звернуто стягнення на заставне майно, а саме: автомобіль марки «CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_5, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого Центр ДАІ 0701 10.12.2003 р. шляхом передачі його у власність ОСОБА_4; визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки «CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_5, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3.

Суд даючи аналіз неточностям вказаних в рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року, рахує правильним вважати дату реєстрації 11.12.2013 рік, як зазначено в довідці про результати аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС УДАЇ» МВС України від. 18.03.2016 року, оскільки дата реєстрації 10.12.2003 р. не може бути датою реєстрації автомобіля 2006 року випуску. У вказаному рішенні прізвище Позивача відмінено як «Саванжи», при зверненні з позовом у даній справі Позивач відміняє своє прізвище як «ОСОБА_4», тому суд рахує правильним вважати відмінене прізвище «ОСОБА_4» як «ОСОБА_4».

Суд рахує, що аналіз факту належності даного автомобіля на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_9 до 22.10.2015 року, виходить за межі позовних вимог в даному судовому провадження, так як це питання повинно було вирішуватись Луцьким міськрайонним судом Волинської області під час ухвалення рішення від 22 жовтня 2015 року.

На виконання зазначеного рішення суду Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області було відкрито виконавче провадження ВП № 49904878, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2015 року. Однак в ході виконання рішення суду було виявлено, що ОСОБА_5 21.04.2015 року відчужив автомобіль ОСОБА_6, яка в свою чергу 04.07.2015 року відчужила автомобіль ОСОБА_7 17 листопада 2015 року ОСОБА_7 (тобто через два тижні після набрання рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у цивільній справі №161/11359/15-ц від 22 жовтня 2015 року законної сили) відчужила автомобіль на користь ОСОБА_3 Про наявність автомобіля у ОСОБА_3 Позивачу стало відомо з інформаційної довідки Територіального сервісного центру 0741 Регіонального сервісного центру у Волинській області Міністерства внутрішніх справ України вих.№Зх/3/4-381 від 18.03.2016 року, у якій зазначено, що 17.11.2015 року на підставі довідки-рахунку здійснено перереєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_5, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 на нового власника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: Волинська область, Рожищенський район, с. Духче, та видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 та новий державний номер: НОМЕР_1.

Отже з наведеного вище випливає, що ОСОБА_5 не маючи права на відчуження автомобіля, згідно договору застави від 08.08.2014 року, відчужив автомобіль ОСОБА_6 Тобто до останньої перейшло майно, яке обтяжене вищевказаним договором застави і тому подальші правочини з вказаним автомобілем були здійсненні відносно обтяженого договором застави майна. 03 листопада 2015 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року вступило в законну силу і право власності на вказаний автомобіль набув Позивач ОСОБА_4 Дане рішення не змінене та не скасоване, а тому є безумовним для виконання і згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставина про визнання права власності на даний автомобіль за ОСОБА_4 непідлягає доказуванню. На даний час автомобіль, який належить Позивачу ОСОБА_4 вибув з його володіння не з його волі і знаходиться в іншої особи, тобто у ОСОБА_3, а тому Позивач має право на витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 387. ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно п. 25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно

цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Суд вважає, що вказана позиція може бути застосована до рухомого майна.

Судом взято до уваги, що на момент відчуження автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вже містилися дані про обтяження рухомого майна щодо автомобіля, що підтверджено доданими витягами №44887866 від 08.08.2014 року та № 47327275 від 01.07.2015 року. Таким чином, ОСОБА_3 повинен був перевірити правомочність попереднього власника, чи наявність обтяжень на спірному автомобілі.

Разом з тим п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Верховний Суд України у справі № 6-619цс15 висловив правову позицію, згідно якої визначив випадки, при яких власник має право витребувати майно від набувача зокрема у разі, якщо майно.

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на відчуження ОСОБА_5 автомобіля іншим особам доводиться наступним:

По -перше: між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існував судовий спір, який було вирішено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у цивільній справі №161/11359/15-ц від 22 жовтня 2015 року, яким визнано право власності на автомобіль за ОСОБА_4;

По -друге: передбачаючи недобросовісність ОСОБА_5 позивач під час розгляду цивільної справи № 161/11359/15-ц подавав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, однак ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2015 року у задоволенні такої заяви було відмовлено, що дало змогу ОСОБА_5 відчужити неналежне йому майно та унеможливити виконання рішення суду;

По-третє за заявою ОСОБА_4 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено дані про обтяження рухомого майна щодо автомобіля, які діяли на момент відчуження автомобіля ОСОБА_3;

По-четверте: позивач не видавав на ім'я ОСОБА_5 жодних документів (довіреностей, доручень, тощо), які могли б свідчити про надання права на відчуження автомобіля.

По-п'яте: Позивач отримав виконавчий лист та звернувся до виконавчої служби з метою реалізації прав власника.

Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору (висновки Верховного Суду України викладені у постанові № 6-348цс 15 від 10 червня 2015 року). Таким чином Позивач як законний власник автомобіля має право на витребування свого майна і від ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 317, 321, 328, 330, 386-388, 392 ЦК України, Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст. 61, 107, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд.-

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_3 в користь власника ОСОБА_4 автомобіль марки «CITROEN», модель JUMPY, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 - 275, 60 гривень судового збору сплаченого позивачем при поданні позову.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 - 275, 60 гривень судового збору сплаченого позивачем при поданні позову.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті.

Суддя Маневицького районного суду

Волинської області Р.В. Ониско.