Постанова № 64746251, 09.02.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19804/16-а

Провадження №2-а/521/67/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Дукіній Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилався на ті обставини, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси та отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру».

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду із заявою про перерахунок призначеної пенсії, однак відповідачем було відмовлено.

Позивач з висновками пенсійного фонду про відсутність підстав для перерахунку пенсії не погодився, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом в суд, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від суми місячного заробітку; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної в 1997 році пенсії на підставі довідки №153 від 12 жовтня 2016 року, виданої прокуратурою Одеської області у розмірі 90% від суми місячного заробітку начальника слідчого управління у розмірі 17916,16 гривень, визначити розмір цієї пенсії у розмірі 16124,54 гривень та визначити період перерахунку з 01 січня 2016 року без обмеження її граничного розміру.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явився, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси у судове засідання не з'явилась, але від особи надійшла заява про заперечення проти заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову - виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси та отримує пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за вислугу років довічно в редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року у розмірі 90% від суми місячного заробітку.

26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми заробітку за посадою начальника слідчого управління прокуратури Одеської області згідно довідки прокуратури Одеської області від 12 жовтня 2016 року №153.

Довідка для перерахунку пенсії була надана ОСОБА_1 прокуратурою Одеської області у зв'язку із підвищенням на 25% посадових окладів працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Але за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 рішенням Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси №163161 від 14 листопада 2016 року, заявнику відмовлено у перерахунку пенсії.

Обґрунтовуючи відмову пенсійний фонд посилався на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, а також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, якими скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим з 01 червня 2015 року раніше призначені пенсії не перераховуються.

Перевіряючи обґрунтованість позиції пенсійного фонду, судом звернуто увагу на наступне.

Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року, за правилами якої ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років, передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на посадах прокурорів та слідчих пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 12 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року встановлено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12 липня 2001 року, яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, передбачено право на перерахунок вже призначеної пенсії за наявності зазначених у цьому пункті підстав, а саме - призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Кабінетом Міністрів України 09 грудня 2015 року прийнято постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», в тому числі працівників органів прокуратури, що застосовується з 01 грудня 2015 року, згідно якої затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до яких відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, та в зв'язку з якою працівники прокуратури мають право на перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року.

Разом з тим, пункт 5 розділу III Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року за №213-VIII, який зазначено пенсійним фондом як підставу для відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, встановлює скасування з 01 червня 2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі неприйняття до 01 червня 2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

При здійсненні перерахунку призначеної пенсії за вислугу років не можуть бути застосовані вимоги законів України щодо обмеження розміру пенсії, які були прийняті та набули чинності вже після призначення пенсії, насамперед Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ.

Суд зазначає, що Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси в рішенні від 14 листопада 2016 року №163161 вільно трактує положення цих Законів та безпідставно ототожнює поняття «призначення» та «перерахунок» пенсії, які є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Основний Закон має найвищу юридичну силу. Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини є громадянина є недопущення їх скасування.

Згідно частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В рішеннях Конституційного Суду України №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) та №8-рп/99 від 06 липня 1999 року (у справі щодо права на пільги) вказано, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, - зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13), де зазначено, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а також у постанові від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13), та постанові від 06 жовтня 2015 року (справа №21-1306а15).

Згідно рішення Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13 травня 2015 року, Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини 1, 2 статті 8, частина 2 статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Згідно частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено в пунктах 19, 22, 27 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Судом роз'яснено, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (див. Broniowski v. Poland, № 31443/96, пар. 98).

Згідно статті 71 частина 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання пенсійного фонду щодо обґрунтованості відмови позивачу в перерахунку заявленої пенсії не вбачаються суду доведеними, оскільки належними доказами не підтверджуються. Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки пенсію за вислугу років довічно у розмірі 90% від суми місячного заробітку ОСОБА_1 вже призначено з квітня 1997 року на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року в та в подальшому перераховано згідно редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року, - дії пенсійного фонду щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії за вислугу року виходячи з більшого заробітку є неправомірними.

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити відповідні дії щодо перерахунку призначеної пенсії.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 17, 18, 69, 71, 86, 95, 98, 122, 128, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від суми місячного заробітку.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі міста Одеси здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки №153 від 12 жовтня 2016 року, виданої прокуратурою Одеської області у розмірі 90% від суми місячного заробітку начальника слідчого управління у розмірі 17916,16 гривень, визначити розмір цієї пенсії у розмірі 16124,54 гривень та визначити період перерахунку з 01 січня 2016 року без обмеження її граничного розміру.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: