Ухвала суду № 64745009, 16.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/851/16-ц 16.02.2017 16.02.2017 16.02.2017

Провадження №22-ц/784/329/17

Категорія 20 Єдиний унікальний номер 469/851/16-ц

Номер провадження 22-ц/784/329/17

Головуючий у І інстанції Гапоненко Н.О.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.

За участю представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 13.05.1994 року Білоцерківському хлібокомбінату (зараз назва ТОВ «Білоцерківській хлібокомбінат») було надано земельну ділянку площею 1,8 га для розміщення бази відпочинку «Утро», розташованому в с. Рабаківка Березанського району Миколаївської області. На зазначеній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, належне позивачу. 06 серпня 2009 року між ЗАТ «МЖК-буд» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого була нежитлова будівля, кафе з літнім майданчиком за адресою АДРЕСА_1. Згідно ч.2 ст. 120 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент укладення цього договору, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, необхідної для обслуговування. Проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація, що власником земельної ділянки площею 0,1721 га (кадастровий номер НОМЕР_1) є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 629 від 31 липня 2013 року, посвідченого нотаріально. Оскільки позивачем не приймалось рішення про відмову від права користування частиною земельної ділянки, яка з 1994 року була надана йому в користування, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 отримала рішення виконавчої влади, на підставі яких укладено договір купівлі-продажу, без належних правових підстав, чим порушені права позивача як землекористувача. Вважає, що спірний договір купівлі-продажу від 31.07.2013 року є недійсним, оскільки порядок передачі частини земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, був порушений. На підставі ст. 387 ЦК України ст. 152, 210 ЗК України просив позов задовольнити (а.с. 2-4).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 127-129).

Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову (а.с. 131 -136).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 просила рішення суду залишити без змін.

Інші особи в судове засідання не з'явились. Про розгляд справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії МК № 46, виданого Березанською районною радою народних депутатів 13 травня 1994 року відповідно до рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 10 від 18 березня 1994 року, Білоцерківському хлібокомбінату Київської області надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,8 га для бази відпочинку «Утро».

Відповідно до договору про передачу у власність частки майна від 31 березня 2003 року на виконання договору про дольову участь у будівництві бази відпочинку «Утро», укладеного 04 липня 1994 року між Білоцерківським хлібокомбінатом та Білоцерківським МЖК-буд, за дозволом ВАТ «Київхліб» у власність ЗАТ «МЖК-буд» передано 6 боксів (номерів) спального корпусу загальною площею 164,11 кв.м. та недобудований кафетерій площею 1391 кв.м. з літнім майданчиком з наданням дозволу на відчуження земельної ділянки площею 1391 кв.м., де розташований кафетерій, у своє користування.

На підставі розпорядження Березанської районної державної адміністрації №526 від 14 липня 2006 року та виданого відповідно до нього свідоцтва про право власності власниками нежитлової будівлі бази відпочинку «Ранок» є ЗАТ «МЖК-буд» (15/100 часток) та ДП ВАТ «Київхліб» Білоцерківській хлібокомбінат (85/100 часток), право власності на торговий комплекс загальною площею 1390,99 кв.м., який розташований за адресою с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області, зона відпочинку «Ранок», оформлено за ЗАТ «МЖК-буд».

За розпорядженням Березанської районної державної адміністрації №449 від 10 травня 2007 року відповідно до заяви ДП ВАТ «Київхліб» Білоцерківський хлібокомбінат» від 29 вересня 2006 року право постійного користування земельною ділянкою Білоцерківського хлібокомбінату площею 0,1637 га під розміщення бази відпочинку «Ранок» за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради припинено, земельну ділянку переведено до земель державної власності у зв'язку з відчуженням майна для ЗАТ «МЖК-буд».

Позивач є правонаступником ДП ВАТ «Київхліб» «Білоцерківський хлібокомбінат».

У подальшому за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06 серпня 2009 року ЗАТ «МЖК-буд» продав відповідачу ОСОБА_2 нерухоме майно - нежитлову будівлю, кафе з літнім майданчиком, яке розташоване в АДРЕСА_1, та належало продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Березанською РДА Миколаївської області 30.07.2009 року. Земельна ділянка площею 0,1637 га, що знаходиться під кафе з літнім майданчиком, відноситься до земель державної власності запасу.

Розпорядженням Березанської РДА № 419 від 21 травня 2010 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1637 га для комерційного використання під розміщення кафе з літнім майданчиком в оренду терміном на 49 років із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району.

29 березня 2012 року на підставі розпорядження Березанської РДА № 588 від 05 жовтня 2011 року Березанською районною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1721 га для комерційного використання під розміщення кафе з літнім майданчиком в оренду строком на 49 років із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту.

Згідно з договором купівлі-продажу від 31 липня 2013 року (а.с.73-74), укладеним на підставі розпорядження Березанської РДА №199 від 19 липня 2013 року, Березанська РДА продала ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 для комерційного призначення для обслуговування кафе з літнім майданчиком загальною площею 1721 кв.м., розміщену в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району в зоні відпочинку "Рибаківка" за адресою АДРЕСА_1, на якій знаходиться нерухоме майно - нежитлова будівля, кафе з літнім майданчиком.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що право користування позивача спірною земельною ділянкою було правомірно припинено розпорядженням Березанської райдержадміністрації № 449 від 10 травня 2007 року, а також з того, що права позивача на користування спірною земельною ділянкою укладенням спірного договору не порушено, оскільки на момент вчинення спірного договору купівлі-продажу земельна ділянка перебувала у власності держави та в оренді у відповідача ОСОБА_2, позивач не був її користувачем.

Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

За статтею 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За змістом частин 1, 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, позивач посилався на те, що порядок передачі частини земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, був порушений, оскільки, за його припущенням, мало місце прийняття рішення Березанською РДА на користь ОСОБА_2 без належних правових підстав.

Зазначені підстави позову були в повній мірі перевірені судом першої інстанції та суд прийшов до вірного висновку про те, що права позивача укладеним договором купівлі-продажу земельної ділянки не порушені.

Відповідно до ст.ст. 141, 142 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою Білоцерківського хлібокомбінату) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

В матеріалах справи мається належно завірена копія такої заяви, поданої директором ДП ЗАТ «Київхліб» Білоцерківській хлібокомбінат» на ім'я голови Березанської РДА 29.09.2006 року, з якої вбачається, що він просить припинити право користування земельною ділянкою площею 1636,29 кв.м. на території, відведеній базі відпочинку «Ранок» в с. Рибаківка у зв'язку з відчуженням майна ЗАТ «МЖК-буд» (а.с. 59). На підставі вказаної заяви розпорядженням голови Березанської райдержадміністрації № 449 від 10 травня 2007 року право постійного користування земельною ділянкою Білоцерківського хлібокомбінату площею до 0,1637 під розміщення бази відпочинку «Ранок в с. Рибаківка було припинено, а землі були переведені до земель державної власності (а.с. 57).

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України щодо визнання недійсним зазначеного рішення органу виконавчої влади в судовому порядку.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що порядок передачі землі не було порушено.

Оспорення правомірності п. 2.2 договору від 31.03.2003 року про передачу у власність ЗАТ МЖК-буд» частки бази відпочинку в с. Рибаківка (а.с. 46), а також заяви, підписаної директором ДП ВАТ «Київхліб Білоцерківський хлібокомбінат» про припинення права користування певної часткою земельної ділянки, яка була надана в користування Білоцерківському хлібокомбінату, на що посилається в апеляційній скарзі апелянт, відповідно до тексту позовної заяви не було предметом спору, тому вийти за межі заявлених позовних вимог як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції не має права (ст.ст.11, 303 ЦПК України).

На підставі викладеного, приписів ст. 308 ЦПК України колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський хлібокомбінат» відхилити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді