Ухвала суду № 64744927, 13.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/1284/16-ц 13.02.2017 13.02.2017 13.02.2017

Справа №485/1284/16-ц Головуючий першої інстанції Квєтка І.А.

Провадження №22-ц/784/264/17 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 23

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Торгівельна фірма «Агро-Діло» про розірвання договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 предявила вищевказаний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Торгівельна фірма «Агро-Діло» (далі - ТОВ «АТФ «Агро-Діло»).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28 жовтня 2013 року між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області та ОСОБА_2, було укладено чотири договори оренди землі строком на 49 років, за умовами яких орендар прийняла в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться в межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, а саме:

- земельну ділянку площею 200.0872 га, у тому числі 200.0872 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0135;

- земельну ділянку площею 210.6045 га, у тому числі 210.6045 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0136;

- земельну ділянку площею 27.4359 га, у тому числі 27.4359 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0133;

- земельну ділянку площею 141.7996 га, у тому числі 141.7996 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0137.

В подальшому, 31 жовтня 2014 року між ТОВ «АТФ «Агро-Діло» та ОСОБА_2 було укладено чотири окремих договорів суборенди землі, згідно яких орендар надала, а суборендар прийняв у строкове платне користування вищезазначені земельні ділянки, строком на 48 років.

Проте, у порушення умов зазначених договорів суборенди землі, Закону України «Про охорону земель», Земельного кодексу України, ТОВ «АТФ «Агро-Діло» використовує зазначені земельні ділянки способами, що призводять до погіршення їх якості, порушує технологічний процес виробництва сільськогосподарської продукції внаслідок чого спостерігається зниження родючості ґрунтів та недотримується ґрунтоохоронних заходів.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства та взятих на себе зобовязань відповідно до укладених догорів суборенди землі, позивач може бути позбавлена права на оренду відповідних земельних ділянок державної власності, що потягне для неї суттєві наслідки та втрати, ОСОБА_2 просила розірвати договори суборенди землі від 31 жовтня 2014 року стосовно земельної ділянки площею 200.0872 га, у тому числі 200.0872 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0135; земельної ділянки площею 210.6045 га, у тому числі 210.6045 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0136; земельної ділянки площею 27.4359 га, у тому числі 27.4359 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0133; земельної ділянки площею 141.7996 га, у тому числі 141.7996 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0137, та зобовязати ТОВ «АТФ «Агро-Діло» повернути їй зазначені земельні ділянки.

Представник відповідача ТОВ «АТФ «Агро-Діло» позовні вимоги не визнала, надавши до суду заперечення в яких зазначала, що при здійсненні господарської діяльності підприємство на суборендованих землях вживає всіх необхідних заходів для забезпечення охорони земель, підвищення родючості ґрунтів відповідно до вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач не довела підстав для розірвання договорів суборенди землі, передбачених ст.651 ЦК України та не встановлено що саме у звязку з невиконанням обовязків відповідачем за договорами суборенди землі має місце погіршення стану земельних ділянок і що це завдало істотної невідворотної шкоди позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі ЗК України), Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них та договором оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, зокрема й зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Раціональним вважається таке використання земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.

Згідно зі ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (ч.6 ст.93 ЗК України).

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди, суборенди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст.ст.6,14 Закону України, в редакції, яка діяла на час укладення договорів оренди землі).

Згідно ст.13 Закону України за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (ст.8 Закону України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, до правовідносин з договору суборенди застосовуються положення нормативно правових актів, які регулюють правовідносини з договору оренди, як до правовідносин, умови яких обмежуються умовами договору оренди.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в ст.31 Закону України «Про оренду землі».

За змістом ст.32 Закону України та умов договору оренди, договір оренди землі на вимогу однієї із сторін може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24,25 Закону України та умовами договору, зокрема, й щодо несплати орендної плати, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

З матеріалів справи вбачається та районний судом встановлено, що 28 жовтня 2013 року між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області та ОСОБА_2 укладено чотири окремі договори оренди землі, строком на 49 років, відповідно до яких остання отримала у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться в межах території Першотравневої сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, а саме: земельну ділянку площею 200.0872 га, у тому числі 200.0872 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0135; земельну ділянку площею 210.6045 га, у тому числі 210.6045 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0136; земельну ділянку площею 27.4359 га, у тому числі 27.4359 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0133; земельну ділянку площею 141.7996 га, у тому числі 141.7996 га ріллі, кадастровий номер 4825783900:21:000:0137 (том 1 а.с.41-45, 47-51,53-57,59-63).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вищезазначені договори оренди землі пройшли відповідну державну реєстрацію (том 1 а.с.65-72).

08 жовтня 2014 року до вказаних договорів оренди землі сторонами укладено додаткові угоди, якими внесено зміни, у тому числі й щодо надання орендарю право передавати орендовані земельні ділянки або їх частину у суборенду без зміни цільового призначення (том 1 а.с.46,52,58,64).

31 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АТФ «Агро-Діло» укладено чотири окремих договорів суборенди землі з аналогічними умовами, відповідно до яких орендар передала товариству в суборенду вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення для виробництва сільськогосподарської продукції строком на 48 років (том 1 а.с.25-28,29-32, 33-36,37-40). Ці договори суборенди земельних ділянок зареєстровані у встановленому законом порядку.

У п.16 договорів суборенди землі сторонами узгоджено, що умовами збереження стану обєкта оренди є використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором суборенди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Згідно п.20 цих договорів після припинення дії договору суборендар повертає орендареві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в суборенду. Орендар у разі погіршення корисних властивостей суборендованої земельної ділянки, повязаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розвязується у судовому порядку.

Крім того, дія договорів припиняється шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.35 договорів суборенди землі).

При цьому, сторонами також передбачено, що розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається.

У липні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суборендаря ТОВ «АТФ «Агро-Діло» з письмовою вимогою надати інформацію про вжитті заходи щодо підвищення, охорони родючості ґрунтів, охорони земель при здійсненні господарської діяльності на суборендованих землях, додержання державних стандартів, норм і правил (том 1 а.с.104).

У відповідь товариство надало ОСОБА_2 відповідну інформацію за вих.№224 від 14 липня 2016 року про вжиті товариством заходи (том 1 а.с.105).

Так, відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року №962-IV (з наступними змінами), власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобовязані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно до вимог ст.37 цього Закону, з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №164, є загальними, в той час як відповідні нормативи для окремо визначеної земельної ділянки мають встановлюватися на підставі даних агрохімічного паспорта цієї ділянки.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначала, що підставою для розірвання договорів суборенди землі є істотні порушення умов договорів: погіршення родючості землі, оскільки земельні ділянки використовуються способами, що призводять до погіршення їх якості.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач надала висновок Миколаївської філії ДУ «Держґрунтоохорона» щодо агрохімічного обстеження ґрунтів за період з 2014 року по 2016 рік, в якому зазначено, що на всіх без виключення обстежених земельних ділянках, що знаходять в суборенді, відбулись зміни агрохімічного стану ґрунтового покриву і як слідство змінилась родючість. Зміни несуть негативний характер, тобто спостерігається зниження родючості. Найбільше і найсуттєвіше знизився вміст гумусу та рухомого фосфору, а вміст забруднювачів навпаки збільшився. Такі кількісні зміни, слід вважати суттєвими і у майбутньому, без відповідних агротехнічних заходів (сівозміни, внесення добрив тощо) слід очікувати на подальшу деградацію ґрунтового покриву (том 1 а.с.12-14).

Проте, з даного документу не вбачається, що зміни агрохімічного стану ґрунтового покриву земельних ділянок відбулися саме в звязку з невиконанням відповідачем обовязків щодо збереження родючості ґрунтів.

До того ж, вищевказаний висновок агрохімічного обстеження ґрунтів Миколаївської філії ДУ «Держґрунтоохорона» спростовується агрохімічними дослідженнями, що були проведені іншими лабораторіями. Зокрема, згідно висновків агрохімічного обстеження стану ґрунтів, проведеного ТОВ «Науково-виробнича компанія «Ірлен» слідує, що обстежені ґрунти відносяться до чорноземів південних важкосуглинкових і за визначеними показниками повністю відповідають оптимальним параметрам показників родючості ґрунтів згідно ДСТУ 4362:2004 Якість ґрунту. Показники родючості ґрунтів (том 2 а.с.47-60).

Також, відповідачем були надані письмові документи на підтвердження підвищення родючості суборендованої землі, зокрема, дані бухгалтерського обліку рахунку 2311, оборотно-сальдові відомості, акти використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин та насіння, довідка про внесення добрив у період з 2015 року по 2016 рік, документи на підтвердження підвищення родючості ґрунтів, з яких слідує, що суборендарем здійснювались заходи щодо внесення добрив на орендовані землі та використовувались сучасні зрошувальні системи (том 1 а.с.111-115,116,117-239, том 2 а.с.83-92).

Отже, на думку колегії суддів, позивач ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, а саме, що останній не зберігає стан обєкту суборенди, ним погіршено стан орендованих земельних ділянок і не зберігається родючість ґрунтів, хоча за приписами ст.60 ЦПК України це є її обовязком. Правом на проведення відповідної судової експертизи позивач не скористалася.

При цьому, при вирішенні даного спору необхідно виходити і з інших умов оскаржуваних договорів суборенди землі, зокрема, пункту 20, за яким орендар у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, повязаних зі зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами або у судовому порядку.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відсутність сукупності підстав, які дозволяють ухвалити рішення про розірвання договорів суборенди земельних ділянок.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_5