Ухвала суду № 64743136, 15.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3255/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 та представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомленні-рішення, податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0006731304 від 30 червня 2016 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 129129,04 грн., з яких за основним платежем - 103303,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25825,81 грн., та податкової вимоги ДПІ №1109-17 від 11 липня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 квітня 2015 року позивачем подано до ДПІ звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в п. 01.07 якої визначено суму отриманих інших доходів в розмірі 478099,52 грн. та суму податку, що підлягала сплаті платником податків самостійно в розмірі 81033,32 грн..

16 липня 2015 року позивачем було сплачено до бюджету суму в розмірі 81033,32 грн. вказаного податку.

На підставі пп.78.1.1 пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст.79 ПК України, наказу №302 від 27.05.2016 року, ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ складено акт №1893/15-54-13-04/2870006056 від 13 червня 2016 року.

Відповідно до висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено факт заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 103303,23грн., що є порушенням вимог ст. 162; ст. 163; п. 164.1 та п.164.2 ст.164; п.167.1 ст.167; ст.168 розділу VI «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України.

На підставі акту перевірки, 30 червня 2016 року ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006731304, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 129129,04 грн., з яких за основним платежем - 103303,23 грн. та за штрафними санкціями - 25825,81 грн..

Також встановлено, що у зв'язку з несплатою позивачем суми податкового зобов'язання, визначеного вказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем, на підставі приписів ст.59 ПК України, було вжито заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: винесено податкову вимогу №1109-17 від 11 липня 2016 року щодо сплати суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 10 липня 2016 року у розмірі 162704,59 грн..

Винесення вказаних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про збільшення майнового стану чи приросту активів позивача у тому розмірі, що визначений відповідачем у акті перевірки, є безпідставними, у зв'язку чим суд дійшов висновку, що податкове повідомленні-рішення ДПІ є протиправним та підлягає скасуванню. Також, судом було зазначено, що факту протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачем було винесено податкову вимогу, та, враховуючи, що податкова застава у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання, визначеного в податковій вимозі, виникає у контролюючого органу автоматично після спливу 60-денного строку з дня направлення податкової вимоги, суд, з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, дійшов висновку про наявність підстав визнання прийнятої вимоги протиправною та її скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

Згідно п.п.5.1, 5.2 ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміні, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Статтею 14 ПК України визначено значення понять, в якому ці поняття вживаються в цьому Кодексі.

Так, відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2007 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (далі Банк) було укладено договір кредиту №2007/13-2.06/479 за умовами якого банк надав позивачеві 81000,00 доларів США кредиту на фінансування інвестування житла зі строком кінцевого погашення до 22 липня 2032 року.

08 серпня 2014 року між позивачем та правонаступником Банку - ПАТ «УКРСОЦБАНК» укладено договір про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року.

Відповідно до п.2 вказаного договору, станом на дату його укладення заборгованість позивача за кредитом складала 76 386,90 доларів США, а заборгованість по процентам користування кредитом складала 48266,73 доларів США.

Відповідно до п.3.1. вказаного договору, сторони домовились, що погашення заборгованості позивача перед ПАТ «УКРСОЦБАНК» за договором кредиту № 2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року в сумі 40000,00 доларів США здійснюється в день підписання цього договору про внесення змін.

Відповідно до п.3.2. вказаного договору, сторони домовились встановити черговість погашення заборгованості позивача перед ПАТ «УКРСОЦБАНК» за договором кредиту №2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року, зокрема: в першу чергу погашенню підлягала прострочена заборгованість за кредитом.

Окрім цього, відповідно до умов п.3.3 вказаного договору, у разі належного виконання позивачем умов договору, визначених в п.3.1, залишкова заборгованість позивача перед ПАТ «УКРСОЦБАНК» за договором кредиту № 2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року в розмірі 36386.90 доларів США підлягають анулюванню (прощенню).

08 серпня 2014 року позивачем було сплачено суму коштів на рахунок ПАТ «УКРСОЦБАНК», визначену в п.3.1 договору про внесення змін № 2 до договору кредиту № 2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року.

Листом від 20 серпня 2014 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» повідомлено позивача, що 12 серпня 2014 року його заборгованість за договором кредиту № 2007/13-2.06/479 повністю погашено.

Листом від 20 серпня 2014 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» повідомлено позивача, що ПАТ «Укрсоцбанк» було виконано анулювання кредитної заборгованості (тіло кредиту) по договору кредиту №2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року на суму 36 386,90 дол. США (еквівалент 478 099,52 гривень за офіційним курсом НБУ станом на дату анулювання). Анулювання нарахованих процентів по договору кредиту №2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року проводилось на суму 48266,73 дол. США (еквівалент 634192,54 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення анулювання).

Судом встановлено, що вказана сума 48266,73 дол. США. (еквівалент 634192,54 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення анулювання) є сумою заборгованості позивача перед ПАТ «УКРСОЦБАНК» за договором кредиту №2007/13-2.06/479 від 23 липня 2007 року по процентам за користування кредитом.

30 квітня 2015 року позивачем подано до ДПІ звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в п.01.07 якої визначив суму отриманих інших доходів в розмірі 478099,52 грн. та суму податку, що підлягала сплаті платником податків самостійно в розмірі 81033,32 грн.. 16 липня 2015 року позивачем було сплачено до бюджету суму в розмірі 81033,32 грн. зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, судом було встановлено, що в результаті реалізації договірних правовідносин (про внесення змін) між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та позивачем, останнім було повернуто банку заборгованість за договором кредиту № 2007/13-2.06/479 шляхом сплати тіла кредиту у розмірі 40000,00 доларів США та сплачено податок з прощеної банком частини тіла кредиту.

При цьому колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу у вигляді прощеної банком заборгованості по процентам за користування кредитом в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 ПК України, оскільки не сплачені позивачем проценти по кредиту не отримувалися безпосередньо ним у матеріальному вигляді та не збільшили його загальний майновий стан, як і не забезпечили приріст його активів у той чи іншій формі, а тому колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0006731304 від 30 червня 2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки вказане спірне податкове повідомлення-рішення №0006731304 від 30 червня 2016 року є протиправним, то і податкова вимога №1109-17 від 11 липня 2016 року щодо сплати суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 10 липня 2016 року у розмірі 162704,59 грн., винесена у зв'язку з несплатою позивачем суми податкового зобов'язання та на виконання спірного повідомлення-рішення є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 лютого 2017 року.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук