Постанова № 64743120, 08.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1604/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представника позивача Бобик Р.В., представника відповідача Тарановського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «АКС» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «АКС» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05.04.2016р. приватне підприємство «АКС» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2016р. №№0000512203; 0000532203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2016р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.08.2015р. по 02.10.2015р. згідно з п.п.77.1,77.2 ст.77. п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на ІІІ квартал 2015року, головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДФС в Одеській області відповідно до направлень на перевірку від 20.08.2015р., проведено планову документальну перевірку ПП «АКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012року по 31.12.2014року.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області складений акт №000062/15-32-22-05/23875758 від 09.10.2015р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "АКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012року по 31.12.2014року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012року по 31.12.2014року», яким встановлено, що ПП «АКС» занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.п.135.5.2, 135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135, п.135.2 ст.135, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.2, 138.4, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.1441. ст.144 Податкового кодексу України, та занижено податок на додану вартість, у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.п.199.1, 199.2, 199.4 ст.199 Податкового кодексу України.

Згідно з п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки, рішення ДФС України №4883/6/99-99-10-01-01-25 від 03.03.2016р., ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 16.03.2016р. №0000512203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 522194,52грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 261097,26грн.; №0000532203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 90230грн., за штрафними фінансовими санкціями - 45115,30грн.

Не погодившись із значеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не надані суду докази реальності господарських відносин з контрагентами ТОВ «Уніплаза», ТОВ «Ерідан Систем ЛТД», підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо безпідставності позовних вимог з наступних підстав.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено в акті перевірки №000062/15-32-22-05/23875758 від 09.10.2015р. згідно з даними бухгалтерського обліку по рах.3771 у ПП «АКС», по взаємовідносинах з контрагентом ОСОБА_5, рахується кредиторська заборгованість у сумі 130000грн., котра виникла відповідно до договору фінансової допомоги від 02.12.2013р. (фактично договір укладено 01.12.2013р.), згідно з умовами якого ОСОБА_5 передав у власність ПП «АКС» кошти у сумі 1070000грн. Пунктом 1.3 вказаного договору визначено, що проценти не нараховуються, та не сплачуються. Строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності договору та становить 12 календарних місяців. Станом на 01.01.2014р. заборгованість за договором від 01.12.2013р. у ПП "АКС" склала 1035795,89грн., за 2014рік ПП "АКС" на користь ОСОБА_5 повернуто грошових коштів на загальну суму 905795,89грн., у зв'язку з чим сума поворотної фінансової допомоги, яка залишилась неповернутою, склала 130000грн. (1035795,89грн. - 905795,89грн.). /т.2 а.с.9/

Разом з тим, на спростування вказаних висновків податкової, для підтвердження реальності укладеної угоди та її виконання, тобто повернення грошових коштів в повному обсязі, позивачем надані до суду докази: договір про поворотну фінансову допомогу від 01.12.2013р., додаткова угода до цього договору від 28.11.2014р. (в якій зазначено що дія договору становить 24 календарні місяці); сальдова відомість по рахунку 3771 за перше півріччя 2015р., видатковий касовий ордер від 09.06.2015р., (в якому ОСОБА_5 видано 130000 грн. відповідно до договору фінансової допомоги від 02.12.2013р.). /т.2 а.с.49-54/

На підтвердження реальності та дійсності господарських операцій позивача з ТОВ «Уніплаза» до суду надані: договір купівлі-продажу кондиціонерів від 27.04.2014р. №27/04/14-А, додаток до договору№27/04/14-А, видаткові накладні, податкова накладна, платіжні доручення. За ствердженням позивача придбані кондиціонери використані на потреби підприємства та представлялись перевіряючим. / т.1 а.с.13-21/

На підтвердження реальності та дійсності господарських операцій позивача з ТОВ «Ерідан Систем ЛТД» до суду надані: договір від 01.04.2014р. №04/14-А про надання маркетингових послуг; додатки до договору з переліком аптек та товарів по наданню послуг з передпродажної підготовки товару, дослідження кон'юнктури ринку збуту, надання інформаційно-консультативних послуг з продажу товарів, надання комплексних послуг по аналізу закупівлі/реалізації товару; акти надання послуг; податкова накладна; платіжні доручення. / т.1 а.с.22-39/

При цьому. відповідач зазначає про недоведеність реальності придбання та використання послуг, товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням.

Однак дані твердження не підтверджені жодними доказами про те, що на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача не знаходились за адресою, яка зазначена у податкових накладних.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України та жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Також, актом перевірки зазначено, що у квітні 2014 р. ПП «АКС» відповідно до бухгалтерської довідки від 29.04.2014р. було віднесено до складу податкового кредиту суму 414863,52 грн., відповідно до податкових накладних попередніх періодів.

Апелянт зазначає, що до 01.04.2014р. операції з постачання лікарських засобів не оподатковувалось податком на додану вартість згідно зі ст.197.1.27 ПК України. Тобто аптечні заклади мали операції, які звільнені від оподаткування ПДВ (продаж лікарських засобів) і операції, що оподатковувалися ПДВ (постачання нелікарських засобів).

Разом з тим, згідно з п.199.1. ПК України якщо необоротні активи частково використовуються в операціях, що оподатковуються ПДВ, а частково ні, до податкового кредиту відноситься тільки частка сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні таких необоротних активів, а частка, що залишилась, не включається до податкового кредиту. Платник ПДВ визначає ці частки як співвідношення операцій, які обкладаються ПДВ і операції, які звільнені від оподаткування ПДВ.

У рамках розділу 5 ПК України прослідковується норма, що платник податку має право на податковий кредит, тільки тоді, коли придбані товари/послуги/ основні засоби використовуються тільки в операціях, які обкладаються ПДВ. Це підтверджується і пунктом 198.4, а саме: якщо необоротні активи використовуються в операціях, що звільнені від оподаткування, то суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) при придбанні таких необоротних активів не відносяться до податкового кредиту. Але ж і навпаки, коли необоротні активи починають використовуватися в операціях, що оподатковуються, то платник податку має право відновити податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки (частина 6 п.198.5 ПК України).

Отже, з моменту коли всі операції підприємства стали оподатковуватися ПДВ всі активи підприємства (на 100%) стали використовуватися в оподатковуваних операціях, тому позивач мав право на відновлення податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки, база з якої визначається податковий кредит, визначається згідно з п. 189.1 ПК України, тобто як балансова (залишкова) вартість.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів підтверджує фактичне здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товару та послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при вирішені справи, порушив норми матеріального закону, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись, ст.ст. 94, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «АКС» задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2016р. №№0000512203; 0000532203.

Стягнути з державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39578136) на користь приватного підприємства «АКС» (код ЄДРПОУ 23875758) судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення № 45 від 29.03.2016р., квитанції об оплаті від 22.08.2016р., на загальну суму 28937 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім)грн. 15коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія