Постанова № 64743118, 08.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3308/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представника позивача Фатєєвої І.В., представника відповідача Грунь С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування висновків акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.07.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» (надалі - ТОВ «Раф-Плюс») звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м.Одеси) про скасування висновків акту перевірки №3517/15-53-14-02/31185987 від 13.06.20-16р.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016р. №№0000831402; 0000841402.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки АА №585228 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ "Раф-Плюс" займається наступними видами діяльності за КВЕД -2010: 38.11 Збирання безпечних відходів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 93.13. Діяльність фітнес-центрів; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. /т.1 а.с.18/

З 27.05.2016р. по 06.06.2016р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Раф-Плюс» з питань правильності та повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., за результатами якої складений акт перевірки №3517/15-53-14-02/31185987 від 13.06.2016р., яким встановлені порушення ТОВ «Раф-плюс»: п.44.1 ст.44, п.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.11, п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, в результаті чого за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено завищення задекларованого від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збиток) у розмірі 2514407грн;

- п.п.14.1.178, п.п.14.1.181, п.п.14.1.36, п.п.14.1 ст.14; п.44.1 ст.44; п.188.1 ст.188; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено: 2.1. заниження податку на додану вартість на загальну суму 357641грн., у тому числі по податковому періоду: лютий 2015 року в сумі 51466грн; квітень 2015 року в сумі 139190грн.; травень 2015 року в сумі 92506грн.; червень 2015 року в сумі 5179грн.; вересень 2015 року в сумі 2712грн.; листопад 2015 року в сумі 56084грн.; грудень 2015 року в сумі 10504грн. 2.2.завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2015 року в сумі 13818грн. /т.1 а.с.19-41/

В обґрунтування вказаних висновків перевіряючими у акті перевірки зазначено, що податковим органом опрацьовано період, що підлягає перевірці, згідно аналізу наявної в ДПІ у Приморському районі м.Одеси податкової інформації, що свідчить про порушення законодавства, а саме щодо контрагентів ПП «Дельта Групп» за лютий 2015р., ПП «Медіал Комплект» за червень 2015 року, ТОВ «Юніал» за січень 2015 року, квітень 2015 року, ТОВ «Комівояжер Груп» за лютий, квітень 2015 року, ПП «Вігор» за квітень 2015 року, ТОВ «Граніт-Сателіт» за травень 2015 року, ТОВ «Укрконстракшн» за червень 2015 року, у зв'язку з чим, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє ТОВ «Раф-Плюс» формувати дані податкового обліку щодо визначення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по зазначеним господарським операціям, у зв'язку з тим, що діяльність вищезазначених підприємств не є господарською діяльність в розумінні п.14.1.36 Податкового кодексу України.

Крім того, ТОВ «Раф-Плюс» завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість у складі ціни послуг, товару отриманих від постачальника ТОВ «Охорона Консалтінг», ТОВ «Арзам", при цьому не підтвердженими формуванням сум податку на додану вартість за даними податкових декларацій з ПДВ у січні 2015 року та листопаді 2015 року 2015 року з боку постачальників (ТОВ «Охорона Консалтінг», ТОВ «Арзам») всього на суму 15426грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення №0000831402 від 30.06.2016р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 357641грн. за основним зобов'язанням та штрафні (фінансові) санкції у сумі 178821грн. /т.1 а.с.42/ та №0000841402 від 30.06.2016р. про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 13818грн. /т.1 а.с.43/

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції частковому скасуванню.

Так, відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі №18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.6 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З урахуванням викладеного, дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Однак, дії контролюючого органу щодо внесення висновків до акту перевірки не відповідають наведеним критеріям, оскільки є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому сам по собі висновок не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті (довідці) власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб щодо викладення у ньому висновків за результатами проведеної перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині складення акту перевірки та викладення у ньому висновків перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкта владних повноважень.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення документальної виїзної перевірки та оформлення її результатів, оскаржувані висновки вищезазначеного акту не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування висновків акту перевірки «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Раф-Плюс» з питань правильності та повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.» №3517/15-53-14-02/31185987 від 13.06.2016р., оскільки скасування висновків акту перевірки не призведе до поновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, судова колегія вважає, що прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Предметом дослідження під час перевірки були господарські правовідносини ТОВ «Раф-Плюс» з контрагентами ПП «Дельта Групп», ПП «Медіал Комплект», ТОВ «Юніал», ТОВ «Комівояжер Груп», ПП «Вігор», ТОВ «Граніт - Сателіт», ТОВ «Укрконстракшин», ТОВ «Охорона консалтинг», ТОВ «Арзам».

На підтвердження реальності та дійсності господарських операцій, ТОВ «Раф-Плюс» надало до суду договори, які регламентують зобов'язання відповідача надати певні послуги: миття пластикових контейнерів, ремонт вказаних контейнерів, послуги охорони майна, миття автотранспорту, спецобладнання, технічне обслуговування та ремонт пошкоджених або несправних транспортних засобів. /т.1 а.с.146-148, 150-151,160-163,178, 182-183, 203-204; т.2 а.с.4-5, 49-50, 60-76, 79-89/

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Обґрунтовуючи правомірність позовних вимог щодо правильного нарахування витрат, ТОВ «Раф-Плюс» надало до суду акти виконаних робіт з вказаними контрагентами, протоколи узгодження вартості робіт, акти прийому-передачі виконаних робіт. /т.1 а.с.149-190, 197-202, 205-235, 240-246; т.2 а.с.57-59, 72-90/.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Податкова інспекція наполягає на тому, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05.07.2016р. по справі №522/9957/16-к задоволено клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.212 директора ТОВ «Борол ЛТД». В описовій частині ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 05.07.2016р. по справі №522/9957/16-к зазначено, що директор ТОВ «Борол ЛТД», реалізуючи свій намір направлений на ухилення від сплати податків підприємством ТОВ «Борол ЛТД», знаходячись на території м. Одеси, у період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року використовував злочинну схему, яка полягала в тому, що у зазначений період документально відображав неіснуючі операції (безтоварні) по реалізації товарів напоїв (мінеральної води) на загальну суму 19290464грн. з ПДВ підприємствам з ознаками фіктивності: ТОВ «Євротехноком Плюс», ПП «Вігор», ПП «Профіс Компані», ТОВ «Катор ЛТД», ПП «Воленс», ТОВ «Юніал», ТОВ «Бізнес ЕРА» з мінімальною націнкою 1% від собівартості придбаного товару. /т.1 а.с.111-115/

Також, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси по справі 522/5458/16-к від 20.04.2016р. задоволено клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю. /т. а.с.116-120/ В описовій частині ухвали Приморського районного суду м.Одеси по справі встановлено, що в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності неодноразово здійснити придбання чи реєстрацію ряду юридичних осіб, серед яких, зокрема ПП «Вігор», ТОВ «Укрконстракшин».

Разом з тим, згідно даних з ЄДРПОУ ТОВ «Раф-Плюс» з контрагентами ПП «Дельта Групп», ПП «Медіал Комплект», ТОВ «Юніал», ТОВ «Комівояжер Груп», ПП «Вігор», ТОВ «Граніт - Сателіт», ТОВ «Укрконстракшин», ТОВ «Охорона консалтинг», ТОВ «Арзам» є діючими товариствами. /т.1 а.с.46-99/

Тому сама по собі упередженість щодо контрагентів не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України та жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству висновок апелянта про порушення позивачем п. 198.2. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає в порядку ст.202 КАС України частковому скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016р. №№0000831402; 0000841402.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.06.2016р. №№0000831402, 0000841402.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» (код ЄДРПОУ 31185987) судові витрати згідно з квитанцією № ПН 3846 від 08.07.2016р. , квитанцією № ПН 1227 від 06.10.2016р., у вигляді сплати судового збору на загальну суму у розмірі 20365 (двадцять тисяч триста шістдесят п'ять)грн. 21коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія